Новини міста (5076)

Шановні військовослужбовці!

Щиро вітаю офіцерів, прапорщиків, сержантів і рядових, ветеранів військової служби із професійним святом – Днем резервіста України.

Сьогодні на території нашої громади продовжується нарощування спроможності резерву шляхом вдосконалення набутих резервістами військових навиків на навчальних зборах. Роменські резервісти, загартовані в боях із російським агресором, не раз підтверджували свою готовність захистити Батьківщину.

Це свято громадян, які сумлінно виконують свій конституційний обов’язок, проявляють відвагу, героїзм і стійкість під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, і сьогодні знаходяться у готовності в будь-який час знову стати до лав українського війська. Важко переоцінити вашу роль у даній справі.

Переконаний, що ці важкі для нашої країни останні роки загартували нас із вами та об’єднали святою вірою у непереможний народ і єдність нації заради майбутніх поколінь.

Ви – справжні герої України, приклад патріотизму та любові до рідної землі.

Бажаю вам, шановні резервісти, миру та добра, здоров’я та родинної злагоди, щастя і нових звершень у благородній справі служіння Україні та її народові!

Слава Україні!

З повагою міський голова Олег СТОГНІЙ

Урочище Сандармох… Ця карельська назва стала одним із синонімів злочинів тоталітарного режиму. За сфабрикованими «справами», без слідства і суду із жовтня 1937 р. до лютого 1938 р. особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу – 1111 осіб, розстріляли в урочищі Сандармох. Розстріли здійснювалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Серед розстріляних були і наші земляки: Василь Волгай, уродженець Ромен, асистент з курсу історії народів СССР у Вологодському педінституті; Георгій Волков,  уродженець с. Малі Бубни, екскурсовод Товариства політкаторжан і засланців, проживав у Москві; уродженець Ромен, Пясецький Мирон (Меїр) Фадійович, колишній «меншовик», лікар.

Серед розстріляних 3 листопада 124 ув’язнених були Микола Зеров, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний… Жорстоко розправилися того дня кати ще з одним уродженцем Роменщини – Аркадієм Барбаром.

Народився Аркадій Олексійович  у родині українських поміщиків Олексія і Дарини Барбарів у с. Попівщині 1879 року. Після закінчення медичного факультету Київського університету ім. Святого Володимира  здобув ступінь доктора медицини, спеціалізувався на внутрішніх хворобах. Під час І-ї світової війни служив полковим лікарем Київського військового госпіталю, Але окрім улюбленої справи, як і значна частина тогочасної української інтелігенції, брав активну участь у політичному житті, був у партії українських соціал-демократів.

З 1918 року його основна і політична діяльність тісно переплітається з долею молодої держави. Під час Гетьманату Барбара призначено віце-директором департаменту здоров’я, а за правління Директорії він стає  директором департаменту здоров’я, де  докладає багато зусиль для організації служби охорони народного здоров’я. Йому була не байдужа доля пересічних пацієнтів. Він стає одним із працівників Червоного Хреста, що організований в Україні у квітні 1918 року. Лікуючи поранених та хворих на тиф солдат-більшовиків, яких кинуло напризволяще їхнє відступаюче командування перед денікінською навалою, лікар Барбар дотримався клятви Гіппократа; природня інтелігентність та гуманізм переважили політичні погляди.

Після поразки УНР залишився у Києві, де й надалі займався вивченням внутрішніх хвороб на кафедрі Київського медичного інституту. 1922 року доля зводить його з академіком Миколою Стражеско, у якого він працює старшим асистентом. Як один із найкваліфікованіших терапевтів Аркадій Барбар вимушений лікувати партійних та громадських діячів тогочасної України, що пізніше використають проти нього .

Далі він – у комісії Медичної секції ВУАН, де працює над створенням медичного термінологічного словника. Ця робота вимагала високого професіоналізму, знання української мови, а якщо вважати, що це був чи не перший український медичних словник, то й введенню у  практику української термінології.

22 березня 1929 р. Аркадія Олексійовича обрано до складу президії Медичної секції ВУАН, яку тоді очолив академік Д. Заболотний. Це було останнє призначення  в його успішній діяльності медика-науковця. Вже у серпні цього ж року його та значну частину ВУАНівців заарештували за сфабрикованою справою «ворожої організації» «Спілка визволення України”. Як писали тодішні газети: «медична група СВУ виділялася своєю особливою терористичною люттю». Їх звинуватили у невірному лікуванні пацієнтів-комуністів, що б могло спричинити смерть.

Ярослав Ганіткевич  у книзі «Українські лікарі-вчені першої половини 20 століття та їхні наукові школи» писав про перебування лікарів під вартою під час процесу СВУ в Харкові: «Аркадій Олексійович Барбар, прекрасний лікар, великий жартівник, дотепник, заводіяка, співака. У нього був чудовий баритон. Григорій Холодний співав тенором, другим тенором, у сліпого полтавця Товкача (оборона назвала його «в квадраті сліпцем – фізичним і політичним») в тюрмі прорізався високий тенор, і Чехівський (священик з Києва, засуджений і розстріляний енкаведистами в 1937 р.) мав голос. І в загальній камері після суду утворився квартет української професури – заслухаєшся! А пісні, які пісні! Все про велику воленьку та про неволеньку, – їх на неньці Україні ще з часів татарви сліпі кобзарі наспівали на багато-багато прийдешніх поколінь, до страшного суду вистачить».

19 квітня 1930 р. Верховний Суд УРСР засудив А. Барбара за статтею 54/2 та 11 Кримінального кодексу УРСР на 8 років тюремного ув’язнення та 3 роки позбавлення прав.

Покарання він відбував на Соловках, в одному з найжорстокіших таборів ГУЛАГу, де його тримали в одному зі спецізоляторів «Савватьєво». У концтаборі добровільно надавав медичну допомогу як ув’язненим, так і охоронцям, за що був звинувачений у продовженні контрреволюційної діяльності й трибуналом НКВС Ленінградської області (за півроку до закінчення сроку ув’язнення) 9 жовтня 1937 засуджено до смертної кари.

Онучка Аркадія Олексійовича Барбара, Наталія Сергіївна Барбар, люб’язно надала Роменському краєзнавчому музею фотокопії та поділилася родинними переказами про дідуся. Хоча, як у багатьох сім’ях репресованих у радянський час, такі історії мало розповідали дітям. Як говорить пані Наталя, вона дізналася  про життя свого предка, коли була студенткою і збиралася у туристичну поїздку до Соловецького монастиря. А пізніше, подробиці сімейної трагедії їй розповів батько вже перед самою смертю 1989 року.

Вона переповіла нам про особисте життя Аркадія Олексійовича. Перший шлюб його був невдалим. Дружина залишила з ним двох синів, Олексія та Юрія, які в майбутньому стали військовими лікарями. Вдруге, Аркадій одружується із Ксенією Поспєловою, лікаркою, у шлюбі з якою народилися дочка Тетяна (померла в дитинстві) та син Сергій.

Натомість, Наталія Сергіївна, хотіла більше б дізнатися про своїх предків, що проживали у с. Попівщині. Можливо, у селі ще залишилися родичі Барбарів чи старожили, які пам’ятають місце, де стояла садиба або покажуть захоронення на місцевому цвинтарі. Цікаві будуть і сільські перекази пов’язані з цією родиною. Якщо хтось може поділитися такою інформацією, просимо звертатися до Роменського краєзнавчого музею.

За повідомленням Роменського краєзнавчого музею

Відбулися установчі збори з формування складу Молодіжної ради при Роменській міській раді. Учасників привітали міський голова Олег СТОГНІЙ, заступник міського голови Олена ЮРАКОВА та депутат Роменської міської ради Юлія ШПОТА.

36 кандидатів на членство в зазначеній організації презентували своє бачення діяльності молодіжного консультативно-дорадчого органу в нашій громаді. Молодь поділилася  цікавими планами, креативними ідеями та проєктами.

За результатами голосування сформовано перший склад Молодіжної ради у кількості 25 членів та її резерв.

Ініціативна група з формування складу Молодіжної ради при Роменській міській раді

Згідно телефонограми Сервісного центру «Філії Роменський РЕМ», доводить до відома громадян, що в зв’язку з виконанням ремонтних робіт на лініях електропередач, буде тимчасово припинено електропостачання по вулицях міста, а саме:

17 травня з 9-00 до 16-00  – вул. Космонавтів;

18 травня з 9-00 до 16-00 – вул. Западинська (у бік ж/д мосту).

Просимо вибачення за тимчасові незручності.

День пам’яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Постраждали усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений. 

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.

Чорний список жертв політичних репресій поповнили й роменці: письменник Борис Антоненко-Давидович, письменник та журналіст Осадчий Михайло Григорович, археолог та мистецтвознавець Макаренко Микола Омелянович, а також письменник Майфет Григорій Йосипович.

 Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Цього дня на будинках і спорудах органів державної влади і місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій приспущено Державні Прапора України, обмежено проведення розважальних заходів.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Шановні жителі громади!

Запрошуємо всіх роменців долучитися до Всесвітнього Дня вишиванки, який цього року відзначається, 20 травня та прикрасити у традиційні орнаменти вишиванок будівлі, присадибні ділянки, підприємства, установи, організації, заклади освіти, культури, медицини, площі, приватні будинки та подвір’я, а на асфальті відтворили крейдою орнаменти української вишивки. Це можуть бути як вишиті рукотвори, так і друковані банери, розтяжки, мальовані орнаменти, оздоблення квітників у вигляді традиційної вишивки, декорування клумб кольоровим гравієм у вигляді орнаменту та інше.

Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом. Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів.

У цьому зв’язку, пропонуємо приєднатися до акції, одягнувши у цей день вишиванку, та прийти у ній на роботу чи навчання, чим підтримаємо споконвічні українські народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, висловивши таким чином свою національну та громадянську позицію, культурну освіченість та духовну свідомість.

Обов’язково робіть спільне фото родиною, громадою чи дружньою компанією на згадку та розміщуйте світлини у соціальних мережах, популяризуючи патріотичний дух та національні традиції в Україні.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Керівництво Роменської міської територіальної громади вкрай стурбоване станом вільного об’єкту комунальної власності – трьохповерхової нежитлової будівлі (колишнє – «Духовне училище») площею 2230,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Ромни Сумської області, вул. Монастирська, 4.

З початку року ведеться робота по пошуку потенційних інвесторів, орендарів, покупців, які б могли відновити та вдихнути життя у пам’ятку архітектури та містобудування нашого міста. Матеріали про даний об’єкт неодноразово публікувалася в місцевих та обласних засобах масової інформації. Проте, зацікавлених у подальшому використанні «Духовного училища» не виявилося.

Тож, влада не стоїть на місці та продовжує пошук різних шляхів вирішення даного питання. Так, 14.05.2021 міський голова звернувся до Міністра оборони України Андрія ТАРАТУНА та начальника Генерального штабу Збройних Сил України, генерала-лейтенанта Сергія КОРНІЙЧУКА з пропозицією розглянути можливість створення на базі колишнього Духовного училища військового навчального закладу (кадетського корпусу, ліцею тощо).

Відповідний лист для сприяння направлено й голові Сумської обласної державної адміністрації.

Також, надіслано офіційне звернення до вищого керівництва духовенства щодо можливого використання цієї будівлі в релігійних цілях.

Сподіваємося на всебічну підтримку та успішне врегулювання ситуації.

За повідомленням управління економічного розвитку