Новини міста (6411)

Днями аматорський вокальний ансамбль «Чарівні молодички» Вовківського сільського клубу (керівник Анатолій Полях) представляв Роменську міську територіальну громаду на щорічному фестивалі «Коровай-Фест 2025», що проходив в селі Опішня на Полтавщині.

На гостину до «Лялиної світлиці» з’їхалось багато гостей з різних куточків України, учасники демонстрували весільні обряди, співали народних пісень, а навколо вирував пісенно-творчий настрій автентичних весільних традицій. На фестивалі було представлено 70 короваїв випечених господинями з різних регіонів, які ділилися своїми секретами випікання, хитрощами та досвідом.

«Чарівні молодички» представили на загал старовинний обряд Роменщини «Наряжання молодої», супроводжуючи його старовинними піснями. А ще на фестивалі наш колектив варив справжній козацький куліш та пригощав ним всіх гостей та учасників заходу.

Збереження української багатовікової історії з різноманітними традиціями і обрядами є одним з найголовніших завдань сучасного покоління, тому відроджуємо та популяризуємо традиції наших предків!

За повідомленням Відділу культури РМР

Цього тижня за ініціативи Федерації дзюдо України стартував всеукраїнський тур майстер-класів від легенд українського дзюдо — дворазового призера Олімпійських ігор Романа Гонтюка та дворазового чемпіона Європи Геннадія Білодіда.

22 жовтня 2025 року Роменська громада зустрічала видатних спортсменів, які поділилися своїм досвідом, технічними навичками та натхненням із юними спортсменами.

До участі в майстер-класі долучилося понад 200 юних дзюдоїстів області. Діти мали змогу не лише відпрацювати прийоми під керівництвом відомих чемпіонів, а й поспілкуватися з ними, почути їхні історії успіху, отримати автографи та спільні фото на згадку.

Роман Гонтюк наголосив, що мета заходу — передати дітям не лише техніку, а й любов до дзюдо, віру у власні сили та прагнення досягати нових вершин у спорті.

Такі зустрічі — це не лише про техніку дзюдо, а й про силу духу та підтримку українських дітей, які продовжують тренуватися навіть у складних умовах війни.

Дякуємо Збройним силам України за можливість займатися улюбленою справою!

За повідомленням  Роменської ДЮСШ ім. В. Гречаного

Президент вручив орден “Золота Зірка” з присвоєнням звання Героя України капітану Євгенію Шаблу. Сум’янин знищив із протитанкового ракетного комплексу Javelin російський гелікоптер Ка-52 на Запорізькому напрямку, два БМП, танк, чотири автівки і ліквідував понад два десятки військових РФ на Херсонщині. Нині Євгеній — командир роти протитанкових ракетних комплексів 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.

Військовослужбовець боронить Україну на Донецькому напрямку. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з ним, поки він був у відпустці.

“Те, що вони бомблять навчальні заклади — це їхня тупість, вони ж не розуміють по чому навіть б’ють. Так само як школи, садочки. Чого туди гатити, якщо там немає військових”, — каже Євгеній Шабло на псевдо “Маяк”. Він навчався у СумДУ, частина корпусів якого пошкоджена або зруйнована через удари РФ.

Євгеній Шабло. Суспільне Суми

Військовий пригадує, після навчання в університеті не встиг знайти роботу, розпочалося повномасштабне вторгнення.

“Після магістратури я пішов на військову кафедру від СумДУ і навчався на артилериста. І слава Богу, що довчився. Ніхто не думав, що буде війна. Після отримання молодшого офіцера пішов захищати Батьківщину. Так і дослужився до капітана”.

Євгеній у війську з березня 2022 року. Каже, місце служби й підрозділ не обирав. Пішов туди, де був потрібен.

Євгеній Шабло, Борис Майоров. Суспільне Суми

“Морська піхота — це спеціальний підрозділ, який виконує завдання на складних напрямках, важкий, ефективний, але служити там класно. Ми виїхали в сектор на Херсонський напрямок. Відбивали Херсон, потім Донбас пішов. Запоріжжя, Вовчанськ, Суджа, потім знову Донбас. Ми не допускаємо техніку противника до наших передових позицій. Максимально знищуємо техніку, яка йде механізованим штурмом, щоб не захопили наші позиції, і не допускаємо їх до наших побратимів з піхоти”.

Євгеній Шабло. 36 ОБРМП

Перший танк Євгеній знищив на Донецькому напрямку біля Водяного — поблизу аеропорту.

“Там були механізовані штурми росіян. І там ми показали себе, знищуючи техніку противника. Це були танки Т-72, бронемашини БТР “трійки”. На той момент ефективним, навіть зараз, було застосування “джавелінів”. Це сучасна зброя, яка вражає ціль на 100%. Щоб люди тобі довіряли, треба, щоб командир роти, командир підрозділу, розумів сенс війни. Якщо військовий не має бойового досвіду, люди не будуть прислухатися до твоїх задач. І спочатку мені було самому цікаво вистрелити з “джавеліна” по тому танчику. Навіть мріяв, щоб його жахнуть. І так вийшло перед Днем народження. Думаю, коли ж уже танчик виїде. У мене тоді було три БТР, які я знищив. А тоді виїхав танчик, Т-72″.

Євгеній розповідає, що розширення можливостей аеророзвідки полегшило роботу.

Євгеній Шабло. 36 ОБРМП

“Коли є відповідні команди зверху, або попереджають, що їде колона і треба працювати, тоді береться установка Javelin, під’єднується ракета і шукається ціль. А коли вони під’їжджають, то починаємо працювати по колоні. На початку війни у нас було мало ресурсів повітряної розвідки, це два-три “мавіки”, які постійно спостерігали маршрути висування мехколон, які здійснювали штурм. Ми виходили на вогневі позиції, коли знали, що там рухається техніка, яку треба знищити. Так ніхто там не сидів цілими днями й не ждав того танчика”.

Євгеній Шабло. Євгеній Шабло

“Маяк” жартує, що його підрозділ нищить ворога за наукою:

“Спочатку або останню, або першу. Якщо вони близько під’їжджають, то першу підбивають, щоб загальмувати колону. Так більше часу, щоб знищити ті машини, які їдуть ззаду. Або гальмується ззаду машина, щоб вони не могли втекти, просто, щоб їх “розмотати”. Починається хаос, вони наїжджають на мінні поля. Пріоритетна ціль — не танк. У танка маленький огляд, він нічого такого серйозного не нанесе. Основне, що треба знищити в колоні, це БТР, в яких сидить піхота. Танк, він неефективний, бо там три члени екіпажу, і він нічого такого не нанесе”.

Найскладніше, каже військовослужбовець, було воювати на Курському напрямку.

“Там були великі механізовані колони для штурмів, до 50 одиниць техніки. І постійні “м’ясні” штурми їхні. Вони кидали багато сил, щоб вибити нас із Курщини. Залучали корейські підрозділи, інтенсивність бойових дій була надзвичайно велика. Кожного дня — не важливо, що там з погодою — у них були штурми. У них була тактика така, що вони спочатку корейців пускали, щоб вони штурмували, а потім за корейцями їхала регулярна армія Росії. Корейці виснажували нас по БК і по військових Силах оборони, які тримали позиції. Натреновані якраз були російські підрозділи, а корейці — то таке, щоб якомога більше БК ми використали, щоб не залишилося там на вогневих позиціях снарядів до мінометів, до “саушок”. Треба його підвезти. Ніхто не тримає на позиціях КамАЗи снарядів”.

Євгеній Шабло. Суспільне Суми

Про збитий вертоліт командир роти протитанкових ракетних комплексів розповідає з посмішкою. Каже: так вийшло.

“Ми саме наступали підрозділом, займали більш вигідні рубежі, щоб прикрити нашу піхоту. Противник не розумів, де підрозділи ЗСУ, вони залітали майже впритул до наших бойових позицій. Коли вони підлітали, я прикріпив ракету, побачив вертоліт Ка-52 і вистрілив по ньому. Попало у хвостову частину. Він задимів і залетів за посадку в сторону противника. Потім, коли провели дорозвідку з дронів, то він залетів за посадку і там вже ляпнувся”.

Євгеній Шабло на церемонії нагородження. Фото надане Євгенієм Шаблом

Про те, що його кандидатуру подали на отримання звання Героя України, Євгеній Шабло каже, не знав.

“Подзвонили з Офісу Президента, і сказали, що потрібно прибути в Київ. Поїхав, а там перед врученням — репетиція. І тут називають прізвище, ім’я по батькові, нагороджений званням Героя України, і тоді я зрозумів. Ніхто нічого не каже, бо воно не просто оце пропустити, це на державному рівні, треба зробити вагомі внески, щоб нагороду таку отримати”.

Євгеній Шабло на церемонії нагородження. Фото надане Євгенієм Шаблом

У відпустці “Маяк” не вдягає форму — каже, що за три з половиною роки наносився.

“Ми ж не вибирали наше життя. Так склалося. Війна триває. Треба дійти до завершення і, дай Боже, повернутись у мирне життя. Хоча, не знаю, може й служитиму. З такою нагородою треба розвиватись у військовій справі. Відповідальність завжди є, командир відповідає за кожного військовослужбовця, за виконання бойових завдань, за недопущення противника до своїх рубежів. І це велика відповідальність за життя військовослужбовців, тому що від твоїх рішень залежить виконання бойових завдань. Раніше воювати було легше, бо ми заїжджали прямо на передові позиції на тих самих “ельках”. Зараз, щоб зайти на вогневу позицію, машиною не під’їдеш. Треба пішки пройти кілометрів 5-6. Усе зараз у дронах, оптоволокно все розвивається, багато “ждунів” і багато дронів”.

Нині морський піхотинець, капітан Євгеній Шабло “Маяк” та його рота воює на Донецькому напрямку. Вдома на нього чекає дружина і маленька донечка. Тому, додає, знає, за кого воює.

“Вони лізуть, хочуть захопити якомога більше територій. Нам немає куди відступати. Ми ж на своїй землі, ми боронимо її. Назад шляху немає. Нам точно не можна їх допускати до захоплення держави — не буде тоді ніякого життя”.

За повідомленням служби Безпеки України

«Газмережі» запустили Telegram-бот. Він стане Вашим швидким помічником у питаннях розподілу газу.

За його допомогою можна:

• передати показання лічильника;
• сплачувати за послуги;
• додавати особові рахунки не тільки свої, а й рідних;
• отримувати іншу корисну інформацію без черг і дзвінків

Це зручно, швидко та доступно 24/7.

Щоб зареєструватись, перейдіть за посиланням: t.me/mygrmu_bot

Сервіс стає простішим і ближчим до Вас!

За повідомленням Сумської філії «ГАЗМЕРЕЖІ»

Запрошуємо представників бізнесу нашої громади скористатись можливостями проєкту бізнес – інтенсив   «СТРАТЕГІЯ. МАРКЕТИНГ. ГРАНТИ» — програми  з  розвитку   мікро- та малого бізнесу Київської, Чернігівської та Сумської областей.

Програма створена, щоб допомогти власникам бізнесу отримати практичні інструменти для зростання, розробити ефективну бізнес-стратегію, вдосконалити маркетинг і підготувати власну грантову заявку для залучення фінансування.

 У програмі:
6 онлайн-модулів (листопад–грудень 2025) з провідними експертками:
* група 1 — Олена Васильєва, Ксенія Нагорна;
* група 2 — Мирослава Даньків, Іванна Кобзар.
* Індивідуальний менторинг з розробки бізнес-моделі та стратегії.
* Супровід у підготовці грантової заявки (для 70% учасників).

 Вимоги до учасників:
* статус мікро- або малого бізнесу (до 50 працівників);
* зареєстрований ФОП або юридична особа у Київській, Чернігівській чи Сумській областях;
* готовність активно долучатися до онлайн-навчання (приблизно 100 годин).

Формат: онлайн.
Період участі: листопад 2025 – березень 2026.
Участь безкоштовна.

Детальна інформація про проєкт:
https://docs.google.com/document/d/1p6jUp3CNUiXCg5kIhREiw9k8pckChDw6/edit

Подати заявку:
https://forms.gle/ogkb6HRHKRYBuahL7
Крайній термін — 3 листопада 2025 р., 23:59 (реєстрацію може бути завершено раніше після формування повного складу учасників).

Проєкт  реалізується  Мережею   центрів   інформаційної   підтримки   бізнесу   за  підтримки Представництва   Міжнародної   організації  з міграції  (МОМ) в Україні в межах програми «Життєздатність+: економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та осіб, постраждалих від війни», що фінансується BMZ через KfW.

Контактна особа з організаційних питань:

Наталія Балян, E-mail: natalia.balyan@bc-club.org.ua, тел.+38 (096) 804 5555

За повідомленням Управління економічного розвитку Роменської міської ради

Спорудження свердловини №141 Великобубнівського родовища. Оброблення та видалення відходів (операції D1,D9; ВІДХОДИ:01 05 04 Прісноводні бурові розчини та відходи; 01 05 07 Бурові розчини та відходи, що містять барит, інші ніж зазначені за кодами 01 05 05 і 01 05 06; 01 05 08 Бурові шлами та відходи, що містять хлориди, інші, ніж зазначені за кодами 01 05 05 та 01 05 06; 01 05 99 Інші відходи цієї підгрупи) під час спорудження свердловини №141 Великобубнівського родовища. Планова діяльність буде здійснюватись структурним підрозділом ПАТ “Укрнафта” Структурна одиниця (філія) “Укрнафта Буріння”.

Завантаження...

Надто довго?

Перезавантажити документ

| Відкрити в новій вкладці

Завантажити [47.53 KB]

За повідомленням відділу містобудування та архітектури

Безжальна війна продовжує забирати життя відважних Захисників і Захисниць, залишаючи глибокі рани. Вона приносить страждання та втрати, які важко осягнути…

Цього жовтневого дня Роменська громада віддала останню шану та провела в останню путь земляка, життя якого обірвалося в боротьбі за свободу нашої країни. Додому «на щиті» повернувся Герой – Олександр Сергійович ПУГАЧ.

Прощання з українським Воїном відбулося на Алеї Слави. Провести Захисника в останню дорогу прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі та небайдужі мешканці громади.

У скорботі присутні схилили голови та вшанували пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Літію за загиблим бійцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.

Зі словами співчуття до рідних звернулася заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілія ГОРОДЕЦЬКА: «Сьогодні – день скорботи та болю, який важко передати словами. Ми зібралися, щоб попрощатися з Героєм – Олександром ПУГАЧЕМ, який віддав своє життя за нашу свободу, за мирне небо над Україною, за кожного з нас. Україна втратила вірного Захисника, громада – мужнього Воїна, на якого можна було покластися у найважчі миті. Низько схиляємо голови перед подвигом нашого земляка! Світла пам’ять та вічна шана Герою!».

Олександр Сергійович ПУГАЧ народився 27 травня 1971 року в селі Біловод. Виховувався у багатодітній родині, де був передостаннім із п’яти дітей. Закінчив вісім класів Біловодської школи.

У 1987 році Олександр вступив до Сумського училища культури, де здобув фах керівника художньої самодіяльності. У 1990 році проходив строкову службу у Десні, де грав у військовому оркестрі на кларнеті. Чоловік мав багатогранний музичний талант: володів грою на різних музичних інструментах – клавішних, гітарі, баяні, а також самостійно писав пісні.

Під час проходження строкової служби одружився. У цей період у подружжя народилася донька. Згодом у родині зростало троє дітей – дві доньки та син. Олександр Сергійович був турботливим і люблячим батьком, для якого сім’я завжди залишалася головною опорою в житті.

Після армії працював у Бобрицькому будинку культури на посаді художнього керівника. Активно долучався до численних заходів у Біловодському будинку культури, був учасником вокально-інструментального ансамблю та солістом.

Також працював на Філії «Біловодський елеватор» СТОВ «Дружба-Нова» на посаді робітника-апаратника оброблення зерна.

15 січня 2023 року Олександр отримав повістку, а вже 19 січня вирушив на фронт. Як і син, пішов служити, бо переконаний, що не може залишатися в безпеці, поки його родина та країна потребують захисників.

Пройшовши базову загальновійськову підготовку у Житомирі, воїн служив водієм у 31-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Воював на передовій Донецького напрямку.

Захисник мав позивний «Музикант». За характером був добрим і щирим, товариським, завжди готовим прийти на допомогу. Веселий та життєрадісний, з прекрасним голосом, він любив співати навіть у найскладніші моменти.

Після одного з бойових завдань тривала невизначеність. Два роки і чотири місяці Олександр вважався безвісти зниклим – і ніхто не знав, де він: у бою, у полоні чи серед руїн війни. Лише після двох експертиз ДНК стало відомо найстрашніше…

4 червня 2023 року рядовий Олександр ПУГАЧ загинув на Донеччині під час виконання обов’язків військової служби.

Герою назавжди 52 роки…

Залишилися згорьовані дружина, троє дітей, сестра, два брати, племінники та троє внуків.

Щирі співчуття рідним та близьким Захисника! Нехай наш Воїн віднині охороняє українське військо з небес. Його ім’я назавжди житиме в нашій пам’яті, а подвиг стане прикладом відданості і любові до Батьківщини.

Вічна шана і вічна пам’ять Герою – Олександру Сергійовичу ПУГАЧУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Шановні мешканці Роменської громади!

Щиро вітаю Вас із Днем української писемності та мови!

Ми маємо безцінний дар – одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу. Українська мова – це мова нашого єднання, свободи, братерства, щирості та добра. Вона пройшла через заборони та переслідування, але зберегла силу й живучість.

За нашу рідну мову боролися та величали її у своїх творах сини та доньки України – Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Леся Українка та багато інших видатних письменників і патріотів. Їхнє слово надихає й сьогодні.

Українська мова – це голос свободи нашого народу, символ його величі та волелюбності. Тому ми повинні берегти її, плекати, вчити, читати та спілкуватися нею щодня. Адже вона – наша духовна сила та могутня зброя у зміцненні держави.

Нехай рідне слово стане для кожного з нас джерелом натхнення, оберегом і духовною опорою. Бажаю всім миру, добра, злагоди, достатку та нових звершень на благо нашої України!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ

Щиро вітаю всіх водіїв та працівників дорожньої галузі Роменської громади з професійним святом — Днем автомобіліста і дорожника!

Ваша щоденна праця, відповідальність та професіоналізм забезпечують безпеку на дорогах, комфорт у поїздках і надійну роботу транспортної інфраструктури громади. Ви працюєте в будь-яку погоду та в будь-яких умовах, ремонтуєте дороги, організовуєте перевезення та підтримуєте рух транспорту там, де це особливо важливо.

Дякую вам за відданість справі, сумлінність і професіоналізм. Тож бажаю надійної техніки, рівних доріг і безпечних поїздок! Нехай кожна ваша дорога веде до успіху, а попереду чекають тільки мирні та щасливі дні.

Здоров’я, миру, благополуччя і добробуту вам та вашим рідним!

З повагою — міський голова Олег СТОГНІЙ

У ніч із суботи, 25 жовтня, на неділю, 26 жовтня, о 4:00 ранку мешканці Роменської громади разом із усією Україною переведуть стрілки годинника на одну годину назад. Таким чином, країна офіційно переходить на зимовий час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року №509 “Про порядок обчислення часу на території України”.

Перехід на зимовий час традиційно відбувається в останню неділю жовтня. Варто зазначити, що більшість сучасних пристроїв — смартфони, комп’ютери, планшети — переводять час автоматично, тому втручання користувачів зазвичай не потрібне. Водночас механічні годинники або побутові прилади без інтернет-з’єднання доведеться налаштувати вручну.

Традиційно українці традиційно переводять годинники двічі на рік:

• навесні — на літній час (на годину вперед),

• восени — на зимовий (на годину назад).

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Днями у Тимчасовому освітньому просторі «Острів дружби», що функціонує на базі Роменського ліцею №4 ім. Тетяни Маркус відбулася видача благодійних освітніх наборів від Благодійного фонду «Lumos Україна» у межах проєкту «Інтегрована освіта, захист дітей, життєстійкість та інклюзія для дітей, постраждалих від війни, переміщених дітей та їхніх батьків на півночі та сході України».

Освітні набори отримали діти з особливими освітніми потребами. Це підтримка, яка дарує можливість навчатися, розвиватися й відчувати турботу. Кожен набір містив матеріали для навчання, творчості та розвитку з урахуванням індивідуальних потреб дітей.

Подія відбулася у теплій, доброзичливій атмосфері за участі почесних гостей — заступника міського голови Лілії ГОРОДЕЦЬКОЇ, а також представників Благодійного фонду «Lumos Україна» — Наталії ЛІЩУК, координаторки освітнього напряму в організації, яка координує роботу Тимчасових освітніх просторів та голови Кризового центру психічного здоров’я, регіонального партнера БО «БФ «Lumos Україна» у Сумській області, Оксани ІВАНЦОВОЇ.

Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілія ГОРОДЕЦЬКА зазначила: «Кожна дитина заслуговує на увагу, підтримку та можливість розвиватися. Щиро дякуємо Благодійному фонду «Lumos Україна» за важливу допомогу нашим дітям, за турботу і доброту, яку вони дарують. Саме такі ініціативи роблять громаду згуртованішою і сильнішою».

Разом із «Lumos Україна» та Гуманітарним фондом для України ми створюємо простір, у якому дітям хочеться жити, навчатися, відкривати й мріяти!

За повідомленням відділу освіти РМР

Нещодавно відбувся Чемпіонат України на честь захисників України з фрі-файту (розділ submission fight).

У змаганнях взяли участь 450 спортсменів із різних областей України.

Спортсмен Роменської міської територіальної громади, вихованець спортивного клубу «LEGION», учень Роменського ліцею № 2 імені акад. А. Ф. Йоффе — Єгор НАУМЕНКО показав гарний результат та у ваговій категорії 42 кг виборов ІІ місце.

Спортсмена Роменської міської територіальної громади до участі в змаганнях підготував тренер СК «LEGION» Владислав ЛАКИЗА.

Вітаємо нашого призера! Бажаємо спортсмену нових здобутків і перемог!

За повідомленням Відділу молоді та спорту РМР

23.10.2025 в залі засідань Роменської міської ради відбувся Конкурс з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування в межах території Роменської міської територіальної громади, а саме, на маршрутах:

• №18-306 «Ромни –  Посад»;
• №18-318 «Ромни –  Рогинці»;
• №18-454 «Ромни –  Кашпури».

Конкурсним комітетом прийнято відповідні рішення по кожному об’єкту конкурсу. Результати конкурсу буде затверджено на черговому засіданні виконавчого комітету Роменської міської ради.

За повідомленням Управління економічного розвитку РМР

Військовослужбовець 103-ої окремої бригади ТрО Любомир Мікало, позивний “Батя” у війську з перших днів повномасштабного вторгнення. Був на Донеччині, Луганщині, Харківщині і Сумщині. Півтора року воював разом із сином – були піхотинцями. Наприкінці травня 2025 року група “Баті” отримала завдання прибути в село Олексіївка на Сумщині. Понад 40 днів військові були в російському оточенні у підвалі з двома мертвими тілами. Історію військовий розповів для “Бутусов Плюс”.

Для “Баті” військовий досвід почався з початком повномасштабної. До війни працював монтажником в Старокостянтинові. Там і зустрів повномасштабне вторгнення.

Півтора року були у війську із сином. Згодом той перевівся до підрозділу безпілотників.

“Він таки, ну, гордий, що, що в нього є такий батько і що пройшов такий шлях і, вийшов живий”, – каже “Батя”.

“Батя” з сином. Скріншот з ютуб-каналу “Бутусов Плюс”

 

30 травня Любомиру “Баті” повідомили вихід на позиції в село Олексіївка на Сумщині.

“Ввечері, вже під темряву, ми висунулися туди на машині — у складі п’яти чоловік. Коли доїжджали до позиції, метрів за двісті, по нас відкрили вогонь. Я кажу: “Хлопці, здається, по нас стріляють.” А вони: “Та, може, то шифер тріщить — будинки горіли.” Але коли машина розвернулася й поїхала назад, знов по ній відкрили вогонь. Тоді ми зрозуміли, що ворог уже позаду нас”, – говорить військовий.

Місце перебування “Баті” в Олексіївці на Сумщині. Скріншот з ютуб-каналу “Бутусов Плюс”

 

За словами військовослужбовця, відстань до позицій російських військ була десь метрів 150.

“На слідуючий ранок, десь біля 6 години ранку, один з наших побратимів почув, ну, хрускіт з лівого боку. На нього вийшов російський військовий. Ну, відповідно, він його зразу знищив. Але так як він впав дуже близько, біля нашого підвалу, то щоб не здемаскувати нашу позицію, ми прийняли рішення затягнути його до нас в підвал. І так він перебував з нами до кінця до кінця нашого перебування в тому підвалі. Ну, тобто 41 добу”.

Наступним загиблим у їхньому підвалі був побратим.

“Побратим саме стояв на чергуванні. Він помітив ворога і відкрив по ньому вогонь з автомата. Одного ворога він влучив, ще двоє або були поранені, або просто заховалися. У нас був трофейний автомат із підствольним гранатометом, і він вирішив використати його. Я подав йому автомат із підствольником, і він зробив один або два постріли. Через кілька метрів щось вибухнуло, і осколок влучив йому прямо в шию — перевірили пульс — його вже не було, він помер. Ми залишили його в підвалі”, — поділився військовий.

Любомир “Батя” Мікало . Скріншот з ютуб-каналу “Бутусов Плюс”

 

На той момент у нас вже було два “двохсотих”: один російський солдат і один наш побратим. Нас залишилось троє, поділився Любомир.

“Батя” розповів, що вижити допомагали затрофеєні продукти та техніка у російських військ.

“Перші п’ять-шість суток ми, ну, мали свої харчі, свою воду, відповідно, ще ми протрималися. Потім в першого нашого задвохсоченого російського військового, також в рюкзаку була їда, було, БК, патрони, були рожки до автомата, то ми вже мали і трошечки їжі, води. І так, ну, кожного дня”.

Окрім цього, розповів військовий, побратими за допомогою FPV-дронів передавали воду та продукти:

“Дев’ять пляшок води міг підняти дрон оцих неповних. Ну, і відповідно не всі виявлялися потім цілими. Середні переважно так цілі. З одної упаковки, з одної посилки, десь приблизно 1,5-2 л води ми ми могли зібрати”.

Любомир “Батя” Мікало. Сили територіальної оборони ЗСУ

 

За словами “Баті” значно допомагали їм в оточенні побратими — оператори дронів.

“Без них, я не знаю, нам би було важко, якщо якщо не критично. Був такий випадок, нам передали по рації, що до нас наближається спочатку сказали п’ять ворогів, потім чотири, ну, тобто в загальній кількості дев’ять російських військових. І в нас, ну, пропав зв’язок. Ми приготувалися до бою, але, всіх дев’ять чоловік знищили фпівішками і скидами. Тобто нам, ну, тоді не не прийшлося вступати в бій. Відпрацьовували вони бездоганно”, — поділився “Батя”.

Як розповів військовий, противник викрив їх на 40 добу.

“Ворог розбив нашу позицію й вирішив, що ми загинули. Залишатися нам вже в цьому підвалі, ну, просто критично неможливо. І командування сказало, що вночі на вихід. Ми дочекалися до темноти і через рацію і по дрону нас вже так виводили до ну до лісопосадки, до наших позицій. В мене було порвані барабанні перетинки в вусі. Ну і як пізніше виявилося зломане ребро”, — поділився “Батя”.

Після служби він планує повернутися додому, аби допомогти дружині в лікуванні.

“Хочеться, щоб люди якось трошечки не, ну, не розслаблялися, а все-таки згуртувалися, як це було на початку війни. Це ще далеко не кінець. Треба якось, треба якось гуртуватися”, — додав “Батя”.

За повідомленням каналу “Бутусов Плюс”