Пекельне жорно війни не дає оговтатись від чисельних втрат… Знову море людських сліз та скорбота, яка оповиває все навколо.
Сьогодні, Роменська громада зустрічала і проводжала в останню дорогу з почестями, стоячи на колінах загиблого Захисника Володимира Івановича РІПЧАНСЬКОГО.
Синьо-жовті прапори заполонили живий коридор. Ці кольори Володимир РІПЧАНСЬКИЙ захищав, за них він і загинув… Віддати шану вірному сину України на Алею Слави прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, друзі, побратими та небайдужі мешканці.
Поминальну літію за загиблим відслужили священнослужителі, разом з якими усі присутні молилися за упокій душі загиблого військовослужбовця.
Зі словами співчуття до родини полеглого Захисника України звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Знову горе прийшло до нашої громади. Смуток, біль та горе овіяв наші серця, коли підтвердилася звістка про втрату… Війна, безжальна і немилосердна, забрала життя нашого земляка Володимира Івановича РІПЧАНСЬКОГО. 56-ть… Здається, прекрасний вік, щоб насолоджуватися життям, побачити місця та прожити миті, про які у молодості мріяв з дружиною. Але війна не дала Володимиру обрати як провести ці золоті роки. Вона повела його в окопи болю, постійних втрат, нелюдських випробувань і навіть в останні земні хвилини не дозволила обійняти рідних… На жаль, час ран не лікує — він тільки притуплює біль, з яким доведеться жити родині. Бо найбільша мука цього світу – втратити того, кого любиш… Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе. Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за незалежність України».
Після чого хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять загиблого Воїна. Згорьовані родичі і близькі поклали квіти до труни. Після виконання Гімну України провели загиблого Героя Володимира РІПЧАНСЬКОГО до місця останнього спочинку.
Ріпчанський Володимир Іванович народився 25 жовтня 1967 року в с. Житнє Роменського району.
Закінчив 8 класів Житнянської школи. Після закінчення школи навчався у «Роменському фаховому коледжі СНАУ» за спеціальністю «товарознавець».
Під час навчання займався боксом, був одним з кращих, виступав на різноманітних змаганнях та здобував перемоги. Володимир пройшов строкову службу у військово-морському флоті, де й отримав військове звання «мічман» (штаб-сержант). Після строкової служби в радянський період він залишився в збройних силах. Займався обслуговуванням підводних човнів.
За час служби Володимир був нагороджений нагрудним знаком «За далекий похід» за участь в далекий походах на кораблях та суднах військово-морського флоту СРСР.
Саме в той час Володимир і познайомився з майбутньою дружиною, з якою створили родину та переїхали проживати до м. Ромни. Разом виховували сина.
Працював в охороні ТОВ «Нафтозахист».
Володимир був фізично загартованим, захоплювався спортом, був чудовим мисливцем і рибалкою.
Усе змінило 24 лютого 2022 року… Від перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України він добровольцем пішов захищати Україну, вступивши до добровольчого формування Хмелівської територіальної громади (ДФТГ).
Згодом перевівся у роту охорони територіального центру комплектування. За плечима у Володимира – найгарячіші точки зіткнення з ворогом: схід нашої держави, Донецька область, Бахмутський та Авдіївський напрямки. Так повелося, що чоловіки в цій родині міцні духом. Бо і рідний син Героя – Олексій із перших днів повномасштабного вторгнення бореться за вільну Україну.
Вірний побратим, людина слова і мужності, зразок незламності та міцності духу, – саме таким його запам’ятали побратими, які з Володимиром пліч-о-пліч боронили кордони рідної землі.
20 березня 2024 року головний сержант 1 піхотної роти Володимир Іванович РІПЧАНСЬКИЙ помер внаслідок отриманих вибухових травм не сумісних з життям в районі Роздолівки Донецької області.
Плани, мрії, майбутні радощі життя, родинне тепло та щастя – усе знищила війна… Володимир був справжнім професіоналом у справі захисту Вітчизни, чуйним, вірним і надійним товаришем, люблячим батьком, чоловіком, турботливим братом.
Без найріднішої людини залишилися дружина, син, сестра…
Володимиру РІПЧАНСЬКОМУ навіки 56…
Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе. Висловлюємо сердечні співчуття рідним, близьким та побратимам з приводу важкої втрати нашого земляка. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї та разом з усією громадою схиляємо голови в глибокій скорботі. Володимир охороняв наш спокій, наш сон, охороняв наші мирні світанки і блакитне небо, захищав кожного з нас, захищав незалежну, вільну Україну.
Воїни Світла не вмирають, вони продовжують захищати нас з небес!
Вічна шана та світла пам’ять Герою – Володимиру РІПЧАНСЬКОМУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada
