10 листопада минає 80 років з часу масового розстрілу нацистськими загарбниками євреїв біля с. Піски.
Пам’ять про жахливі події того часу завжди залишається живою. Вона є застереженням про небезпеку від ненависті та расизму, знищення людей за етнічною, політичною чи релігійною ознаками.
На сторінках видання «Роменщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» краєзнавця Григорія Стрельченка зазначено, що виявлення і винищення єврейського народу продовжувалося протягом всього періоду окупації. Євреїв виганяли з будинків і селили на одній вулиці. Протягом тижня вони не могли ходити містом. Дехто з них все-таки ходив дворами, просив їсти. Роменці знали один одного і допомагали чим могли.
Згодом, в перших числах листопада почалося відверте знущання з євреїв. Їх затримували, говорили, що переселять в іншу місцевість та наказували брати із собою всі цінності, гроші, теплий одяг. В місті було чути плач і протести єврейського населення проти цього. Після зігнання у казарми більше 3000 приречених, у них відібрали всі цінності та кращий одяг.
Місцеві підпільники попереджували євреїв, що проти них планується каральна акція, – що їм потрібно втікати в ліси, до партизанів, але ця агітація успіху не мала.
10 листопада 1941 року вранці євреїв вигнали на подвір’я, вишикували в колони, погнали містом. Їм сказали, що відправляють на роботи, що будуть перевозити в інше місто, а на вокзалі на них чекає поїзд.
Очевидці розповідали, що худі, знеможені жінки, несли пухлих від голоду дітей на руках. Молоді, самі ледве тримаючись на ногах, підтримували старших. На вулиці вийшли жителі міста, адже в кожного, хто йшов у колоні приречених, тут були друзі, сусіди, товариші по роботі. Коли євреї зрозуміли, куди їх ведуть, виникла паніка. Матері просили лише одного – врятувати дітей. Багато людей, забирали єврейських дітей, але поліція, застосовувала проти них силу. Євреїв погнали у сторону Пісок. Підійшовши до річки, їх роздягли і повели вбрід через неї на гору. Потім відділили жінок і дітей від чоловіків та по 10 людей підводили до урвища і розстрілювати.
За кілька годин нікого з євреїв на горі не залишилося.
Зі слів громадян, що проживали неподалік гори, відомо, що й наступного дня після розстрілу з урвища доносилися стогони помираючих людей і плач, живих ще дітей, але селяни не сміли підійти до страшного місця – було встановлено варту з німців і поліцаїв.
Скільки людей було тоді розстріляно в с. Піски, точно невідомо, але різні джерела наводять цифру 3650 чоловік.
Є дати, що непідвладні часові. Є біль, що ятрить серце через десятиліття, є пам’ять, що передається із покоління до покоління і не дозволяє забути трагічні сторінки історії.
