Єврейське населення міста Ромни: 1803 – 127 євреїв,1825 – 1866 (34,7%), 1897 – 6378 (28,3%), 1910 – 13 401 єврей, 1923 – 9760 (33%) 1939 – 3834 (14,8%), 1959 –1000 євреїв.
Початок єврейської громади датується 18 століттям. У 1803 р. у містечку налічувалося 127 євреїв, а в 1847 р. євреїв налічувалося 759 осіб. Співтовариство швидко розвивалося після відкриття залізничної лінії Ромни – Лібава (1874 рік), яка стала однією з важливих торгових артерій західної Росії.
У XIX столітті равином у Ромнах був Хаїм-Єгуда Лейб Дінабург і його син Шнеур-Залман.
З 1863 по 1901 рік Еліезер Арлосороф служив місцевим равином.
Напруженість, що виникла внаслідок економічної конкуренції між євреями та християнами, призвела до погрому в 1881 році.
У 1897 р. в Ромнах налічувалося 6 378 євреїв (28,3% від загальної кількості населення); напередодні Першої світової війни чисельність оцінювалася в 13 400 (43 відсотки від загальної чисельності населення).
У 1901 р. було засновано Єврейську лікарню, у 1903 р. відкрито чоловічу єврейську середню школу. З 1905 р. в Ромнах діяло Товариство взаємодопомоги єврейських клерків.
У 18–19 жовтня 1905 року в Ромнах стався погром. Бунтівники спалили всі єврейські магазини, аптеки, дві синагоги, дві друкарні, кілька шкіл і всю єврейську частину ринку, 8 осіб було вбито і 30 поранено. Всю ніч розбійники відкрито виносили єврейське майно. Газета “Полтава”, описуючи події 18-19 жовтня, стверджує, що “міська адміністрація нічого не зробила, щоб зупинити обурення”.
Равин Троцький надіслав телеграму прем’єр-міністру Вітте та попросив захисту.
У період Другої Алії в місті була організована “Група Ромнів”, пов’язана з Трампельдором, яка фігурувала в ранньому розвитку руху кібуців в Палестині.
Серед засновників Деганії (перший кібуц в Ерец Ссраель, який був заснований 28 жовтня 1910 року) було 3 емігранти з Ромнів – Танчум Танфілев, Йосип Блох та Ізраїль Елькін. Вони покинули Ромни в 1907 році.
У 1910 р. тут було дев’ять синагог, Талмуд Тора, 2 єврейські чоловічі середні школи, 2 єврейські жіночі професійні школи і 3 єврейські жіночі середні школи, єврейське кладовище.
У 1912 р. тут працювало Єврейське ощадно-позичкове товариство, у 1913 р. – товариство допомоги бідним євреям. У 1914 році євреї володіли 2 аптеками, 6 складами фармацевтичних товарів, лазнею, 2 пекарнями, 4 готелями, 4 корчмами, 2 фотомайстернями, єдиною кінематографією, єдиною пральнею, обома годинниковими майстернями, приблизно було 50 магазинів-крамниць (в тому числі 5 з 13 мануфактур, дві ювелірні та книжкова крамниця).
Під час Першої світової війни тисячі єврейських біженців з районів бойових дій прибули в Ромни.
У 1916 році єврейські солдати з місцевого гарнізону заснували окопне товариство.
У 1916 р. равином в Ромнах був Ієхезкель Ґрінпрес. У цьому ж місті було відкрито відділ Любавичської єшиви “Томгей Тмімім”. У 1917 р. діяли різні єврейські партії, зокрема “Цейрей Ціон” і “Ге-Галуц”. У 1917-1922 роках тут працював Єврейський національний народний театр імені І.-Л. Перетц (реж. – Р.Н.Заславський). У 1918 році в Ромнах відкрилася “Ліга культури” народні початкові школи (заняття велися на ідиш).
У 1919 р. війська Денікіна організували погром із втратою єврейського життя та майна.
За радянської влади місто Ромни економічно занепало; багато євреїв пішли працювати на текстильні фабрики (в результаті 85% робітників на фабриці були євреями) і на залізницю.
До 1926 року кількість євреїв скоротилася до 8 593 (близько 33% населення) і ще більше скоротилася до 3 834 в 1939 році (15% від загальної чисельності населення). Єврейське суспільне життя залишалося нерухомим.
У 1920 р. діяли курси для дорослих, відділення “Евсекція” (керівник – Б.І.Гордон), та діяв єврейський дитячий будинок.
Групи сіоністів були заарештовані у вересні 1922 і в 1926 роках.
У перші роки існування Радянського Союзу влада намагалася розширити залучення єврейського населення до сільськогосподарської діяльності, і це мало наступний вплив на місто Ромни:
– у 1923 р. було організовано єврейський сільськогосподарський повіт (46 чоловіків і 15 жінок),
– у 1925 р. було створено єврейський прикордонний колектив “Рекорд” (13 сімей),
– євреї з міста Ромни переселилися на Херсонщину й організували нечисленні сільськогосподарські господарства – “Ново-Раменка”, “Спільна робота” та інші,
– у 1925-1926 роках 176 єврейських сімей з міста Ромни переселилися в різні сільськогосподарські комуни.
У 1925 році за підтримки Джойнта в Ромнах працювала єврейська богадільня ((від церк.-слов. Бога дѣля — “заради Бога”) — у Російській імперії благодійна (приватна або суспільна), зазвичай лікувальна установа, притулок для людей з інвалідністю, убогих, непрацездатних, старих людей)). У 1920-х роках у єврейській школі навчалося 600 дітей. У російській школі 87% дітей були євреями; у школі була організована група з викладанням на ідиш. У 1928 році в хедерсі навчалося 90 дітей. У 1925-1928 роках у Ромнах діяла нелегальна Любавичська єшива під керівництвом Якова Гурарі, який був заарештований у 1928 році. Всі синагоги в Ромнах були закриті в 1930-х роках; остання була закрита в 1938 році.
Голокост
Ромни були окуповані німцями 10 вересня 1941 року. Більшість єврейських сімей вдалося евакуювати, і лише 30% довоєнного єврейського населення виїхали під нацистською окупацією. Протягом цілого періоду окупації місто Ромни перебувало під владою німецької військової адміністрації. Вони створили адміністрацію та поліцію з місцевими українцями. Євреям було наказано зареєструватися, носити на рукавах жовті зірки Давида. Євреїв часто примушували до каторжних робіт. Всі євреї були зареєстровані.
Наприкінці жовтня 1941 року євреїв виселили з їхніх домівок і відправили на віддалені дві вулиці міста, які були обгороджені колючим дротом. Це була вулиця Димитрова і вулиця Пролетарська солідарність, євреї використовувалися для різних видів каторжних робіт. Молодих єврейських дівчат 16-17 років вивозили в казарми СС, ґвалтували і вбивали. 9 листопада 1941 року українська поліція змусила всіх євреїв міста Ромни та села Засульське переселитися до 2-поверхового корпусу на вулиці Маяковського. У наступні дні всіх євреїв проводжали в Піски, що знаходилися в 2 км від міста і стратили в 3-х ярах члени 1-ї мотопіхотної бригади СС (загальна кількість жертв – 1233 єврея ). Члени змішаних сімей не були вбиті в цей день і залишалися живими більше 1 року. У лютому 1942 року їх заарештували і вбили 6 червня 1942 року в гіпсовому кар’єрі біля села Засулля. Виконання виконували члени команди СД “Плат”. Лише небагатьом євреям вдалося втекти. Одну єврейську дівчину врятувала її українська родичка Ольга Кириченко.
Ромни було звільнене Червоною Армією 16 серпня 1944 року.
Після Другої світової війни
У 1947 році була зареєстрована повоєнна єврейська громада, відкрита синагога на вулиці Луначарського, 13.
У звичайні дні в синагогі збиралося 12-15 чоловік і 60-70 в Свята. Равином у 1947 р. став Берко Берковіц Герчуков (1881 – ?), у 1952 р. – Мойсей Давидович Ровінський (1883 – ?), у 1958 р. – Котляр. Громада організувала випічку мацу. З.У. Печерський був одним з організаторів синагоги в Ромнах.
1959 р. в Ромнах проживало близько 1 100 євреїв (близько 3% від загальної кількості населення).
З 1951 року молитви проводилися в орендованому приватному будинку Аронова на вулиці Кірова. З 1959 р. єврейська громада існувала як незареєстрована.
Громада була знову зареєстрована в 1999 році.
Пам’ятник на братській могилі біля села Піски був встановлений за кошти місцевої влади, жодна єврейська організація не допомагала місцевій громаді.
