З 25 по 31 травня 2026 року в Україні проходить Національний тиждень безбар’єрності. Це стратегічна ініціатива, спрямована на створення культури інклюзивності, де кожен громадянин відчуває себе рівним серед рівних.
Мета заходу: підвищити рівень обізнаності громадян про безбар’єрність та розуміння того, як вона впливає на розвиток суспільства, мотивувати долучатися до діючих проєктів та ініціатив. А головне – сформувати позитивне ставлення до безбар’єрності як суспільної норми. Адже безбар’єрність – це про зручність для кожного з нас, це коли можеш.
Що ж таке безбар’єрність?
Це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це коли кожна людина, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може вільно пересуватись, навчатися, працювати, подорожувати, користуватись онлайн-послугами, впливати на життя громади та країни.
Нагадаємо, у 2021 році ухвалено Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Стратегією передбачено створення безбар’єрного простору в Україні за шістьма основними напрямками:
Фізична безбар’єрність – створення середовища, в якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп.
Інформаційна безбар’єрність – умови, за яких люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують їх потреби та можливості.
Цифрова безбар’єрність – забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості тощо.
Суспільна та громадянська безбар’єрність – передбачає забезпечення рівних можливостей участі всіх людей та суспільних груп у житті громад та держави.
Освітня безбар’єрність – створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, включаючи освіту протягом життя.
Економічна безбар’єрність – забезпечення умов та можливостей для працевлаштування, заняття підприємництвом молоді, жінок, літніх людей, людей з інвалідністю тощо.
Формування безбар’єрного простору — це необхідна умова для відбудови країни, створення робочих місць та повернення до активного життя наших ветеранів. Зручне місто — це місто, де кожен може дістатися до роботи, аптеки чи парку без сторонньої допомоги. Безбар’єрність — це основа для поваги, гідності та рівних прав.
Як ми можемо допомогти вже сьогодні?
Створення інклюзивного середовища починається з малого. Кожен із нас може зробити свій внесок:
- Паркуйтеся відповідально: ніколи не залишайте авто на місцях для людей з інвалідністю або на пандусах.
- Будьте уважними: не залишайтеся байдужими, якщо бачите, що людина потребує допомоги з навігацією чи подоланням перешкоди, але завжди чемно запитуйте, чи потрібна вона, перш ніж діяти.
- Звертайте увагу на власне оточення: як власний бізнес (магазин, кав’ярня) зробити доступнішим, так і в повсякденному спілкуванні — поширюйте культуру толерантності.
Безбар’єрність — це не просто державна стратегія, це наша спільна культура. Зробімо наш рідний край місцем, де немає перешкод, а є лише рівні можливості для кожного!
Детальніше про безбар’єрність:
- «Довідник безбар’єрності» (https://bf.in.ua/)
- Стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності» (https://mova.gov.ua/)
- Гайд безбар’єрних подій та матеріали інформаційної кампанії «Безбар’єрність – це коли можеш» (https://bf.in.ua/hajd-bezbar-iernykh-iventiv/)
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі Воїна. Тужливі молитви стали відображенням болю та гіркоти втрати. Останній шлях Героя був скроплений сльозами та живими квітами, як символом скорботи та вічності…
Зі скорботним словом до присутніх звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «На жаль, вже не один рік триває війна в Україні… Вона змінює долі, ламає мрії, забирає найкращих з найкращих. Кожен день повномасштабного вторгнення – це нові імена, що вписуються в книгу пам’яті. І серед них наш земляк, Воїн – Сергій ІІВАЩЕНКО. Сергію назавжди 48… Ми низько схиляємо голови перед Героєм і його родиною. Пам’ять про Захисника – це біль, що ніколи не зникне, але й світло, яке вестиме нас до Перемоги».
У 2024 році Сергій Вікторович підписав контракт на службу в Збройні сили України, аби захистити рідну землю, свою родину та мирне майбутнє України. Військовий підготовку проходив поблизу Харкова. Згодом став стрільцем штурмового спеціалізованого відділення 225 окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ. Мав статус учасника бойових дій та позивний «ДЕД». Сергій мужньо боронив рідну Сумщину на Юнаківському напрямку. Побратими пам’ятають його сміливим, відважним і надійним Воїном, який ніколи не відступав перед труднощами та до останнього залишався вірним військовій присязі й Україні.