Новини міста (6297)

26.08.2025 в 13:24
Коментарів немає

Особистий прийом громадян є важливим заходом реалізації конституційного права громадян на звернення, це право є непорушним та не може обмежуватися навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану.

26 серпня 2025 року проведено черговий особистий прийом громадян міським головою Олегом СТОГНІЄМ. Під час прийому до очільника громади звернулося 7 мешканців міста щодо: надання в оренду земельної ділянки, благоустрою прибудинкової території, облаштування узбіччя дороги, усунення пошкоджень майна, перевірки цілісності системи водопостачання.

На всі порушені під час прийому питання громадяни отримали вичерпні відповіді та рекомендації. Звернення, що потребують більш детального вивчення, Олег СТОГНІЙ взяв під особистий контроль та надав доручення фахівцям відповідних структур.

Наступний прийом запланований на 09 вересня 2025 року. Консультації громадян щодо прийомів, їх попередній запис на прийом міським головою проводиться щоденно в робочі дні з 08.00 до 17.00 у кабінеті 4 (б-р Шевченка, 2) та за телефонами: роб. 5 32 86, моб. 096 874 93 39.

За повідомленням загального відділу

26.08.2025 в 12:10
Коментарів немає

Війна щодня забирає найкращих синів і доньок України. Вона залишає по собі біль, сльози й рани, які неможливо загоїти. Та водночас ця війна відкриває нам справжніх Героїв – тих, хто, не вагаючись, став на захист рідної землі, хто поклав своє життя, аби жили ми й наші діти.

Серце щемить від болю… У боротьбі за свободу та незалежність нашої держави загинув Захисник України – Ігор Борисович АМПІЛОГОВ, уродженець Андріяшівської громади.

Стукіт молодого серця військовослужбовця назавжди зупинила безжальна війна…

На церемонію прощання прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, знайомі, друзі та небайдужі мешканці. У скорботі присутні схилили голови та вшанували пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Літію за загиблим бійцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.

Із щирими словами співчуття до рідних звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Сьогодні ми зібралися тут, щоб провести в останню путь мужнього Воїна – АМПІЛОГОВА Ігоря Борисовича. Боляче всім, але особливо важко його родині. Адже Ігор вважався зниклим безвісти, і всі вірили, всі молилися, всі чекали на диво… Але, на жаль, дива не сталося. Ми з болем визнаємо: Ігор загинув, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною. Герою навіки 27… Ім’я Ігоря назавжди вписане в історію боротьби за свободу нашої держави. Його жертва — це зерно, з якого зросте перемога. Вічна пам’ять і слава нашому Герою!»

Ігор Борисович АМПІЛОГОВ народився 29 вересня 1997 року в селі Василівка Роменського району Сумської області. Навчався у Василівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, а повну загальну середню освіту здобув у Андріївському НВК. Після цього продовжив навчання у Роменському вищому професійному училищі, де здобув професію «електрогазозварник».

Працював трактористом, завжди залишався завзятим і щирим, готовим допомогти іншим. Одружився та став батьком чарівної донечки, яка була його найбільшою гордістю та сенсом життя.

У червні 2024 року Ігор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захисник служив стрільцем-санітаром десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти 37-ї окремої бригади морської піхоти.

З 16 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Та 22 серпня 2025 року родина отримала страшне підтвердження – Ігор АМПІЛОГОВ загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, під час виконання бойового завдання в районі н. п. Богоявленка Волноваського району Донецької області.

Йому було лише 27 років…

Роменська громада висловлює щирі глибокі співчуття рідним, дружині та маленькій донечці нашого Героя.

Ігор АМПІЛОГОВ був світлом для тих, хто його знав, і щитом для тих, кого захищав. Ми завжди будемо перед ним у вічному боргу. Нехай його подвиг, як і кожного із воїнів, чиї фото вже на Алеї Слави – стане дороговказом для всіх нас.

Вічна шана та світла пам’ять Захиснику Ігорю Борисовичу АМПІЛОГОВУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

26.08.2025 в 08:47
Коментарів немає

Нещодавно у м. Бахмач відбувся турнір з футболу серед команд юнаків 2013 р. н., присвячений пам’яті загиблих воїнів Дениса Толкачова та Андрія Антиховича.

У змаганнях взяли участь шість команд з Сумської та Чернігівської областей: «Лідер» м. Бахмач, «ДЮСШ» м. Борзна, «ДЮСШ» м. Ічня, «ДЮСШ ім. В. Гречаного» м. Ромни, «ДЮСШ» с. Курінь та «Лідер-2» м. Бахмач. У фінальних іграх перемогу здобула команда «ДЮСШ» м. Борзна, ІІ місце у команди «ДЮСШ» с. Курінь (результат гри  за 1 місце: 3:1).

Команда вихованців Комунального закладу «Роменська дитячо-юнацька спортивна школа імені Віктора Гречаного» виборола почесне ІІІ місце («ДЮСШ ім. В. Гречаного» м. Ромни – «ДЮСШ» м. Бахмач – 2:0).

Вітаємо юнаків та старшого тренера-викладача відділення футболу Олега КАРМАЗІНА з гідним результатом! Дякуємо Збройним силам України за змогу брати участь у змаганнях!

                                                    За повідомленням  Роменської ДЮСШ ім. В. Гречаного

26.08.2025 в 08:21
Коментарів немає

Мінцифра з партнерами запустила серію відео «Чесно про безбар’єрність у ЦНАП». Упродовж випусків покажемо, як крок за кроком громади змінюють свої простори, щоб кожен міг швидко та з комфортом отримувати державні послуги. 

Зміна мислення та аудит безбар’єрності

Щоб зробити ЦНАПи зручними та доступними, починаємо з чесної оцінки. Перший крок проєкту «Безбар’єрний ЦНАП» — це аудит. Ми спираємося на експертизу фахівців з безбар’єрності.

У межах проєкту ми підготували серію відео про безбар’єрність у країні та ЦНАП: як працює аудит, як його результати допомагають покращувати простір для всіх і з чого починається безбар’єрність. Розповідаємо про найпоширеніші помилки та даємо практичні поради для зручних і доступних приміщень.

Про досвід проходження аудиту, поширені проблеми та практичні поради для громад — дивіться у першому випуску серії «Чесно про безбар’єрність у ЦНАП» із виконавчим директором ГО Група Активної Реабілітації, членом правління громадської спілки Ліга сильних і засновником проєкту «ІнваФішки» Віталієм Пчолкіним.

У першому півріччі 2025 року у 14 громадах експерти провели перевірку будівель і процесів надання послуг у ЦНАПах, щоб виявити бар’єри та визначити, що потрібно змінити. Громади отримують супровід протягом року для поетапного впроваджувадження змін — від перепланування приміщень і покращення пандусів до оновлення навігаційних табличок чи санвузлів.

За результатами аудиту експерти створять чекліст показників безбар’єрності, адаптований під потреби громад і практичний «Гайд із безбар’єрності для ЦНАП». А учасники проєкту з Програми EGAP допомагатимуть усувати недоліки, впроваджувати рекомендації експертів та покращувати простори у ЦНАП.

Аудит уже допомагає громадам діяти цілеспрямовано й системно, а його результати стануть базою для уніфікованої методології оцінки доступності ЦНАП по всій Україні.

Як зараз упроваджується безбар’єрність у ЦНАПах — у цифрах

  • В Україні працюють 4 619 ЦНАПів, і 94% із них продовжують надавати послуги навіть під час війни.
  • Лише 23% приміщень повністю відповідають вимогам безбар’єрності.
  • 71% облаштовані з урахуванням потреб людей з інвалідністю.

Україна ще прямує до 100% інформаційної, просторової та цифрової безбар’єрності. Але завдяки чесному аудиту, підтримці партнерів та готовності експертів ми змінюємо мислення і простори — щоб державні послуги були зручними для всіх. 

Стежте за наступними випусками та долучайтеся до змін. 

Аудит безбар’єрності ЦНАП триває в межах Програми EGAP, що виконується Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії 🇨🇭у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України на виконання плану заходів на 2025–2026 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року в межах флагманського проєкту Мінцифри «Безбар’єрний ЦНАП».

Проєкт «Безбар`єрний ЦНАП» реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, яка створена за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

25.08.2025 в 15:04
Коментарів немає

21 серпня 2025 року в Києві Міністерство освіти і науки України провело щорічну освітню конференцію «Серпнева–2025», яка об’єднала освітян, державних лідерів, управлінців, представників міжнародних і громадських організацій, а також усіх, хто працює над формуванням сучасної системи освіти в Україні. Подія стала платформою для діалогу про трансформацію освіти, її адаптацію до викликів сьогодення та створення умов для самореалізації молоді в мінливому світі.

 

Цьогорічний акцент зроблено на освіті як основі стійкості країни: оновленні змісту навчання відповідно до сучасних потреб і формуванні освітнього простору, який стимулює розвиток та інновації. Понад 500 учасників офлайн і понад п’ять тисяч онлайн долучилися до події, що відбувалася на трьох майданчиках конференції: «Зміст», «Педагог» і «Простір». Тематика охоплювала дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійну та фахову передвищу освіту, а також питання ментального здоров’я, інклюзії, безбар’єрності й цифровізації.

 

Першою спікеркою конференції стала Олена Зеленська, перша леді України. «Коли вчителі нині проводять уроки — навіть онлайн, — вони роблять головне: повертають у життя дітей і їхніх родин відчуття нормальності. Дякую вам за це! Передусім як мама школяра та студентки», — зазначила перша леді України Олена Зеленська у своєму виступі.

 

Серед виступаючих також були Юлія Свириденко, Прем’єр-міністерка України, та Оксен Лісовий, Міністр освіти і науки України, який відкрив захід.

 

На конференції «Серпнева–2025» освіту розглядали як цілісну систему з трьома ключовими складниками: зміст, педагог і простір. У поєднанні вони забезпечують якісне освітнє середовище на всіх рівнях — від дошкілля до професійно-технічної та фахової передвищої освіти, формуючи в молоді компетентності для життя в динамічному світі.

 

Сумську область представляла делегація освітян на чолі з директором Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Вікторією ГРОБОВОЮ. Від Роменської громади участь у всеукраїнській конференції взяла Наталія ШАРАЙ, завідувач Роменського дошкільного закладу (ясла-садок) № 5 «Веселка» Роменської міської ради Сумської області.

 

Учасники «Серпневої–2025» підтвердили, що освіта залишається рушієм змін і фундаментом для відновлення України. Попри виклики, спричинені війною, трансформації в освітній сфері тривають. Їхня мета — забезпечити якісне навчання для кожної дитини, надати молоді можливості для самореалізації та розвитку, аби будувати інноваційну й конкурентоспроможну державу.

 

За повідомленням Відділу освіти РМР

25.08.2025 в 06:47
Коментарів немає

У Роменській бібліотеці ім. Йосипа Дудки відбувся зворушливий захід — вечір пам’яті «Ангел, народжений серед людей», присвячений Сергію АВРАМЕНКУ – нашому земляку, Воїну, який віддав життя за свободу рідної країни.

Присутні вшанували пам’ять загиблого Героя та всіх полеглих Воїнів хвилиною мовчання.

На заході були присутні міський голова Олег СТОГНІЙ та начальник Відділу культури Роменської міської ради Яна МУТЛАГ. У своєму виступі  голова наголосив, що подвиг Сергія — це жива сторінка історії України, яку ми будемо берегти у своїх серцях і передавати наступним поколінням.

Особливо проникливими були слова матері Героя — Валентини ПИПИ. Вона поділилася спогадами про свого сина, його доброту, щирість та любов до України. У залі панувала тиша, в якій відчувалося велике материнське серце, сповнене болю та гордості.

До слова долучилася і хрещена мати Сергія — Катерина САМІЛИК, яка згадала його як світлу і щиру людину. Своїми спогадами поділилися класний керівник Олена ШАПОВАЛОВА та однокласниця Тетяна КАПУСТЯН. Їхні розповіді оживили у пам’яті присутніх дитинство й юність Сергія, його мрії та перші кроки у доросле життя.

Також, на заході був присутній волонтер Ігор КОЛОМІЄЦЬ. Він особисто зустрічався з Сергієм, коли привозив гуманітарну допомогу на передову. Ці спогади стали основою відеороликів, які він представив на заході. Перегляд цих кадрів глибоко зворушив усіх присутніх, бо дав можливість побачити нашого захисника живим, сильним і усміхненим серед своїх побратимів.

Оскільки до війни Сергій служив у Державній установі «Роменська виправна колонія № 56», на захід завітав його керівник Сергій ЗАВАДА, який з теплотою і вдячністю згадав про службу та людяність свого підлеглого.

Особливим моментом стало те, що мати Героя, Валентина ПИПА, подарувала власноруч виготовлені вироби міському голові, начальнику Відділу культури Роменської міської ради, представникам Роменської  організації Товариства Червоного Хреста України та бібліотеці ім. Йосипа Дудки. Всіх учасників заходу матір Героя пригостила солодощами, як символ світлої пам’яті про сина.   

Цей захід став доказом того, що Герої живуть доти, доки про них пам’ятають. Сергій АВРАМЕНКО — це Ангел, який оберігає Україну з небес. Він завжди житиме у наших серцях і пам’яті.

Герої не вмирають! Слава Україні! Героям слава!

За повідомленням Відділу культури РМР

24.08.2025 в 09:38
Коментарів немає

24 серпня – визначний день для кожного українця, День Незалежності України! Це свято нагадує нам про історичний вибір нашого народу жити у вільній, демократичній та сильній державі.

З нагоди відзначення державного свята Роменська громада зібралася, щоб вшанувати Героїв, які віддали своє життя за незалежність та мирне майбутнє України. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбулася спільна молитва за перемогу, мир і справедливість, а також покладання квітів – символ нашої поваги та єдності. Хвилиною мовчання біля стел загиблих Воїнів на Алеї Слави громада вшанувала пам’ять Захисників, чиї подвиги навіки закарбовані в історії.

Участь у заходах взяли міський голова Олег СТОГНІЙ, голова Роменської районної державної адміністрації – начальник районної військової адміністрації Валентина НАЗАРЕНКО, представники Виконавчого комітету Роменської міської ради, керівники установ та організацій, члени Молодіжної ради, духовенство та небайдужі мешканці.

Незалежність – це не лише свято, а й відповідальність! І сьогодні, у час важких випробувань, ми особливо відчуваємо її ціну. Віримо в Збройні Сили України, у стійкість нашого народу та у спільну Перемогу.

З Днем Незалежності, Україно!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

23.08.2025 в 12:25
Коментарів немає

Сьогодні скорботний день для всіх жителів нашої громади. Страшна війна без жалю забрала життя мужнього бійця Сергія Олександровича ХОРОШАВІНА, який боронив українську землю від російського окупанта.

Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави, де зібралися рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, друзі, військовослужбовці та мешканці громади. Всі прийшли провести Героя в останню путь, схилити коліно та помолитися за упокій душі Захисника України.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблого Героя висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Скільки горя принесла війна на українську землю… Щодня вона забирає найцінніше – життя кращих синів і доньок України. Скільки обірваних мрій, скільки сліз і болю… Але кожного ранку над нашою країною сходить сонце лише тому, що є Воїни, які без вагань стають на захист рідної землі, нажаль, віддаючи найдорожче – своє життя. З великим тягарем в душі ми сприймаємо непоправну втрату справжнього патріота Сергія ХОРОШАВІНА, який до останнього подиху був відданий Україні. Вічна слава та світла пам’ять Герою!»

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Воїна та схилили перед Героєм коліна. 

ХОРОШАВІН Сергій Олександрович народився 29 травня 1971 року в місті Ромни. Навчався в Роменській загальноосвітній школі №5. Потім вступив до Роменського професійно-технічного училища №14.

Після навчання розпочав трудовий шлях у локомотивному депо, пізніше працював на будівництві та в охоронних службах. Усе його життя було присвячене близьким – доньці та мамі, які були для нього найбільшою цінністю.

Коли ворог повномасштабно вторгся в Україну, Сергій ХОРОШАВІН,  добровільно став до лав захисників. Він прийняв присягу та розпочав службу у складі 27-ї реактивної артилерійської бригади, захищаючи Харківський напрямок.

Згодом служив у 92-й окремій штурмовій бригаді, мужньо воював на найгарячіших ділянках фронту – на Харківщині, Донеччині, поблизу Костянтинівки й Андріївки.

Попри тяжкі бої, він знаходив час зателефонувати доньці, поцікавитися її життям, зростанням маленької онучки.

Але війна не знає жалю…

Восени 2023 року донька отримала сповіщення, про те, що її батько вважається безвісті зниклим. Більше півтора року рідні жили надією, але весною 2025 року надійшло підтвердження найстрашнішої звістки…

24 жовтня 2023 року навідник-оператор штурмового відділення 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, старший солдат Сергій ХОРОШАВІН загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п.Андріївка, Бахмутського району, Донецької області.

Воїну назавжди 52 роки…

У Сергія Олександровича залишилися сумуючі онучка, донька та зять…

Роменська громада висловлює щирі співчуття родині, сил та витримки пережити непоправну втрату.

Герої не вмирають! Їхні душі сяють найяскравішими барвами на небесах української вольності, незламного патріотизму та надії на кращу долю майбутніх поколінь. Вони завжди поруч з нами! Вони відгукуються у наших серцях, спогадах, душі великого народу нескореної країни!

Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України Сергію Олександровичу ХОРОШАВІНУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

23.08.2025 в 10:30
Коментарів немає

Сьогодні, у день другої річниці трагічної загибелі педагогічних працівників внаслідок ворожого удару по будівлі загальноосвітньої школи №8, Роменська громада світлою молитвою і щирим словом вшанувала пам’ять педагогічних працівників, чиї життя були обірвані війною: директора школи Тетяни ПРОКОПЕНКО, заступниці директора з навчально-виховної роботи Оксани СОЛОНИНКИ, учителя історії та бібліотекаря Руслана ЯЦУРИ, секретаря Оксани КВАШІ.

До меморіального заходу разом з рідними загиблих долучилися міський голова Олег СТОГНІЙ, голова Роменської районної державної адміністрації – начальник районної військової адміністрації Валентина НАЗАРЕНКО,  депутат міської ради Валерій МИЦИК, керуючий справами виконкому Наталія МОСКАЛЕНКО, заступники міського голови Олена ВАХТЕРОВА та Лілія ГОРОДЕЦЬКА, начальник відділу освіти РМР Ірина ІВНИЦЬКА, головний лікар КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ромни» РМР Світлана ШВАЙКА, педагогічна спільнота, учні, духовенство та небайдужі мешканці громади.

Міський голова Олег СТОГНІЙ звернувся до присутніх зі словами: «Ми ніколи не зможемо змиритися з тим, що війна забирає найдорожче – людські життя. Сьогодні ми згадуємо наших педагогів, які присвятили себе дітям і своїй справі, але були жорстоко вбиті ворогом. Їхня пам’ять житиме у серцях поколінь. Світла і вічна пам’ять загиблим».

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять невинно загиблих та поклали квіти до місця трагедії, висловивши спільний біль та скорботу за тими, кого вже ніколи не повернути.

Пам’ять про невинних жертв цієї війни постійно нагадує нам про ціну свободи та обов’язок берегти життя і майбутнє наступних поколінь.

Роменська громада завжди пам’ятатиме своїх педагогів, їхню відданість і любов до дітей. Їхні імена назавжди вписані у літопис громади, а пам’ять про них буде жити у серцях усіх, хто їх знав і шанував.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

23.08.2025 в 06:00
Коментарів немає

Шановна Роменська громадо!

Щиро вітаю вас із величними святами нашої держави – Днем Державного Прапора України та Днем Незалежності України!

Незалежність – це найвища цінність для кожної нації. А синьо-жовтий прапор, що гордо майорить над нашою землею, є символом державності, свободи та єдності поколінь українців.

Шлях України до Незалежності був сповнений випробувань і боротьби. Але завдяки мужності та незламності нашого народу ми змогли здійснити мрію багатьох поколінь – стати вільними у власній державі.

Сьогодні наша країна переживає найважчі часи у своїй новітній історії. З 24 лютого 2022 року Україна стала уособленням справжньої незалежності, адже щодня наш народ боронить свободу на полі бою та в тилу. Ми доводимо всьому світу силу нашого духу, віру у перемогу та любов до рідної землі.

Дякую кожному Воїну, який боронить країну від ворога. Дякую усім, хто своєю працею і щоденними зусиллями зміцнює Україну.

Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави.

Переконаний, що завдяки єдності, мужності та згуртованості ми з честю подолаємо усі випробування!

Тож віримо у Збройні Сили України! Віримо у нашу Перемогу! Слава Україні! 🇺🇦

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ

22.08.2025 в 15:24
Коментарів немає
📚 З початку року у Центрах професійно-технічної освіти (ЦПТО) Державної служби зайнятості пройшли навчання, перенавчання та отримали підвищення кваліфікації майже 21 тисяча українців. 
 
👉 Серед найпопулярніших професій, які здобувають клієнти Служби зайнятості в у ЦПТО: адміністратор, кухар, машиніст та оператор котельні, продавець продовольчих товарів, кондитер, кравець, швачка та бухгалтер. Для того, щоб детальніше дізнатися про професійне навчання, можна звернутися до найближчого центру зайнятості, зателефонувати до контакт-центру за номером 1518, або ознайомитися з цією інформацією за посиланням: www.dcz.gov.ua/profnavch/noformal 
 
📢Довідка:  Профпідготовка (професійна підготовка) – це здобуття професійних умінь та навичок, які потрібні для виконання певних видів робіт. 
 
➡️Перепідготовка – це навчання за новою професією чи спеціальністю для людей, що вже мають вищу або середню спеціальну освіту, або ж пройшли первинну професійну підготовку. 
 
➡️Підвищення кваліфікації – здобуття нових знань, навичок та вмінь, або ж вдосконалення наявних, для професійного розвитку та покращення своєї компетентності в певній галузі або професії.
 
👉 Як отримати консультацію?
📳097 227 84 12, 044 244 94 20
🏢Адреса: м. Ромни, вул. Аптекарська, 2
 ‼️Звертайтеся до фахівців Роменської філії Сумського ОЦЗ – ми готові допомогти!
 
#СлужбаЗайнятості #РоменськафіліяСумськогообласногоцентрузайнятості #Навчання #Перепідготовка #Підвищеннякваліфікації
 
За повідомленням Роменської філії Сумського обласного центру зайнятості
22.08.2025 в 15:09
Коментарів немає
📢Від сьогодні ще більше можливостей здобути освіту від Державна служба зайнятості. 
 
👉Ваучер на навчання розширено до 156 напрямів. Це 95 професій та 61 спеціальність.
 
➡️Нові позиції у переліку ваучера – це наша відповідь на виклики. 
 
Серед нових:
 
💣демінер – людина, яка допомагає рятувати життя цивільних, робить  можливим відновлення сільського господарства, інфраструктури та економіки;
 
📖початкова освіта – сучасні педагоги, в тому числі для Нової української школи (НУШ) із знанням і розумінням нових освітніх стандартів та підходів до навчання;
 
💻інформаційна безпека та вимірювальні технології – захист даних і точність у цифрах;
 
🏥громадське здоров’я – новий рівень турботи про суспільство;
 
🌾агроінженерія – спеціальність, що поєднує дрони та іншу «розумну» техніку з економією ресурсів і продовольчою безпекою країни. Це про людей, які зможуть об’єднати науку та землю;
 
⛪богослов’я – не просто релігійна, а й соціально-психологічна та гуманітарна місія. Ми даємо можливість  отримання кваліфікації військового капелана і поєднати духовну освіту з навичками, необхідними для роботи в умовах війни. 
 
Відновлення країни починається з відновлення людей. Це не просто слова, а конкретна дія і стратегічна інвестиція у людей. 
 
Не вагайся✨
Наступний крок тут 👇
 
🔗Детальніше дізнатися про отримання ваучера на навчання та здобути нову конкурентоспроможну професію чи спеціальність можна за посиланням: https://www.dcz.gov.ua/profnavch/voucher
 
За повідомленням Роменської філії Сумського обласного центру зайнятості
22.08.2025 в 11:03
Коментарів немає

Масштабну акцію до 34-ї річниці Незалежності України планує провести ініціативна група проєкту «Ланцюг єдності». 

Організатори акції закликають всіх українців за кордоном 24 серпня, в День Незалежності, о 19:00, вийти на центральні вулиці міст за межами України й взятися за руки, утворюючи живі ланцюги, як символ єдності нашого народу. 

Мета – привернути увагу світу до України, згуртувати українців за кордоном в одну глобальну акцію і об’єднатись 24 серпня навколо України. 

Для організації та проведення всесвітньої акції було створено сайт https://freeworldgathering.com/

Так, щоб взяти участь в акції «Ланцюг єдності», треба зайти на сайт, знайти на мапі своє місто й відмітити точне місце, де стоятимете. Побачивши цю позначку, інші учасники можуть стати пліч-о-пліч, щоб продовжити ланцюг.

За повідомленням групи українців проекту «Ланцюг Єдності»

22.08.2025 в 10:31
Коментарів немає

Український інститут національної пам’яті
Інформаційні матеріали до Дня Державного Прапора та
Дня незалежності України – 2025

Вступ
Ключові тези та повідомлення
Про День Державного Прапора України
Незалежність України – маяк свободи
Етапи боротьби за незалежність у ХХ–ХХІ століттях
Як РФ намагалася знищити незалежність України?

Вступ

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів Указом Президента України у 2004 році встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Наш стяг є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію.

Наступного дня, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності, найбільше державне свято. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. У ХХ столітті наш народ декілька разів здобував державність. Тому правильно вважати, що 24 серпня 1991 року Україна відновила незалежність. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну й економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.

Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет, ухвалену 16 липня 1990-го. А результати Всеукраїнського референдуму, що відбувся 1 грудня 1991 року, стали найпереконливішим підтвердженням волі народу.

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи імперського типу. Це
стало початком нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави.

Незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність.

Ключові тези та повідомлення

Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3. Державний Прапор є символом нашої країни, втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України.

24 серпня 1991 року Україна відновила державну незалежність, що стало вінцем тривалого шляху Українського народу до свободи. Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю у руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях.

Мільйони українців споконвічно мріяли про власну суверенну державу й творили, і зберігали все те, що зараз є надбанням української культури. Проголошення незалежності України у 1991 року відіграло вирішальну роль у розвалі СРСР й остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії.

Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи. Вона є головною перешкодою для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну і розділити Європу на сфери впливу.

Прагнення до свободи і чутливість до несправедливості – визначальні риси українців. Це давало нам наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності. Здобуття незалежності для творення власного майбутнього – найвищий вияв свободи нашого народу.

Розпад СРСР у 1991 році став шоком для частини російських еліт та російських обивателів, що продовжували марити імперською величчю. Їхньою мрією і сьогодні є відновлення імперії. А без України Росія не може нею бути. Тому поглинання України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проєкту.

Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це той фундамент, що захищає права людини та гарантує всім українцям гідне майбутнє.

Про День Державного Прапора України

Витоки кольорів нашого Державного Прапора сягають доби Руського королівства, коли синя та жовті барви позначали державу короля Данила у ХІІІ столітті. Одна з перших згадок про поєднання синьої і жовтої барв на «гербових прапорах» українських земель датується початком ХV століття. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівської землі йшли у бій під синім прапором із жовтим левом, який спинається на скелю. У ХV столітті вже у Польському королівстві гербом Руського воєводства (Львівська, Галицька та інші землі) продовжував залишатися лев. Цікаво, що форми цього геральдичного знака могли були різними – лев був і в короні, і без, зі скелею й ні. Проте кольори були однакові: поле щита – синє, а лев і скеля – золоті. Після 1772 року частину західноукраїнських земель було приєднано до Австрійської імперії. Давній знак із левом тимчасово вийшов з ужитку.

1848 рік. У Європі триває Весна народів – підйом демократичних і визвольних рухів. Тоді й відродився історичний символ Руського королівства – лев. Разом із жовтим та синім кольорами він став національним знаком українців Галичини. У ті часи стихійно і масово почали утворюватися місцеві військові загони. Вони потребували прапорів. Однак швидко виготовити їх не могли, тож просили Головну Руську Раду, аби та допомогла «штандар руский зо Львова спровадити». Так замість зображення лева стали поширюватися простіші у виготовленні полотнища «в руських барвах» із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг.

На початку ХХ століття, після падіння царату в Російській імперії та на тлі національно-визвольного руху, такий стяг поширився всією Україною. Під синьожовтими прапорами проходили багатотисячні мітинги. Під ними вирушали на фронт. Офіційно цей стяг в Українській Народній Республіці затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот. Після окупації України більшовиками за синьо-жовтий карали. Попри це, питомо українські кольори лишалися нашим символом. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом.

4 вересня 1991 року, вже після відновлення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою.

Незалежність України – маяк свободи. Відновлення незалежності України у 1991 році призвело до розвалу тюрми народів Радянського союзу. Впродовж усіх трьох десятиліть незалежності Україна залишалася, попри всі труднощі і негаразди, прикладом життєздатності демократичних інститутів на пострадянському просторі, альтернативою авторитаризму і диктатурі, що утвердився у більшості пострадянських держав. Сьогодні перемога України у війні із Росією відкриє шлях до свободи і демократичного розвитку народам Російської федерації, а також зміцнить демократичні устрої Європи і світу.

У 1991-му Україна виборола право на самостійність, але з того часу їй доводиться відстоювати і втілювати незалежність на практиці. Після проголошення історичного Акта ми ще тривалий час чинили опір спробам накинути нам нове ярмо під вивісками СНД, Євразійський та Митний союзи, боролися за створення власної армії і флоту, відстоювали наш український Крим та Севастополь.

Москва постійно випробовувала нашу незалежність на міцність. Коли ж прийшло усвідомлення, що “гібридні” методи боротьби безсилі, Путін зважився на повномасштабну війну.

Незалежність – як повітря. Його не помічаєш, але без нього не можеш жити. Росія тимчасово окупувала до 20% української території, “перекривши кисень” її мешканцям.

На загарбані землі імперія принесла старі практики нищення українства: випалену землю і мародерство, фільтраційні та концентраційні табори, позбавлення власності і депортації, вбивства і катування, русифікацію та деукраїнізацію, фейкові референдуми і цинічну пропаганду.

Шлях становлення незалежності ми маємо пройти до кінця, завершити розпочате в 1991-му. Мусимо остаточно визволити всі окуповані території та зруйнувати імперію – тюрму народів.

Ми прагнемо такого ж мирного сусідства з невеликими національними і демократичними країнами на сході, яке вже маємо на заході. Тільки тоді Україна і вся Європа почуватимуться в безпеці.

Нескорена незалежна Україна – маяк свободи для поневолених народів Росії, новий імпульс для європейського духу єднання і солідарності.

Етапи боротьби за незалежність у ХХ–ХХІ століттях

Проголошення незалежності – свідчення того, що українське державотворення не припинялося в ХХ столітті.

Уперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки. Це був час безперервної боротьби за її збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами.

Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Ця злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу.

Через низку причин, як зовнішніх (війна на кілька фронтів), так і внутрішніх (неготовність політичної еліти), незалежність тієї соборної держави була нетривалою. Проте сам факт її існування відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Його учасники наступні десятиліття боролися зі зброєю в руках чи ненасильницькими методами за відродження Української самостійної соборної держави. 

Знову українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли проголошували незалежність Карпатської України, з трибуни Сойму звучали такі слова:

“Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу”.

Державу довелося відстоювати у боротьбі із союзником німецьких нацистів – авторитарною Угорщиною. У 1939 році українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист своєї свободи проти союзників Німеччини. Історія Карпатської України стала однією зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Цей процес охопив всю територію західних областей, Житомирську та західні райони Київської області, де представники ОУН (похідні групи) проголошували Акт на велелюдних зборах. У відповідь нацисти масово арештовують українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН переходить у підпілля і розпочинає антинацистський руху опору, а вже в кінці 1942 року створюється Українська повстанська армія.

Ще десять років після поразки Третього Райху і закінчення Другої світової війні УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом.

Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців. А вже наприкінці 1980-х – початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула, зокрема, аварія на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.

В умовах політичних реформ у СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України.

Спроба у Москві 19 серпня 1991 року “оновити” Радянський Союз у сталінських традиціях стала поштовхом до розгортання національнодемократичного руху за незалежність у більшості республік СРСР. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши в ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії. 90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” У Криму ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області – 83,90 % і 83,86 % – у Луганській. Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Сьогодні в умовах Війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч та знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.

Як РФ намагалася знищити незалежність України?

Великоросійський реваншизм почав агресивно самостверджуватися в 2000 році з приходом на посаду президента РФ Владіміра Путіна. Саме він назвав розпад СРСР найбільшою катастрофою XX століття, а відповідальність за це поклав на демократичний світ, який, на його переконання, підірвав радянську економіку.

Понад два десятиліття, що передували широкомасштабному вторгненню в Україну, Росія організовувала та втілювала різні провокації, економічні та інформаційні війни. Протиріччя між Україною та Росією за Крим розпочалися в 1992 році. Тоді РФ всіляко перешкоджала остаточному переходу Чорноморського флоту під контроль України. Звинувативши Україну в присвоєнні флоту, РФ розпочала процес відокремлення Криму від нашої держави, вдаючись, зокрема, до провокацій та антиукраїнських інформаційних кампаній. Лише після того, як в 1994 році Україна ввела в Крим підрозділи Національної гвардії України та прикордонні війська, ситуація стабілізувалася.

Восени 2003 року вона розпочала будівництво греблі до українського острова Тузла в Керченській протоці. Це була спроба зазіхання на українську територію. Україна зробила все можливе, аби захистити свою територіальну цілісність. Тоді до війни не дійшло: після телефонної розмови Леоніда Кучми із Владіміром Путіним Росія зупинила будівництво. Але це стало “репетицією” до захоплення Криму в 2014 році.

Новий виток ескалації російсько-українських відносин спровокували вибори Президента України 2004 року, які завершились масовими протестами, що увійшли в історію під назвою Помаранчева революція. Кремль тоді зробив спробу розколоти Україну через так званий Всеукраїнський з’їзд депутатів Верховної ради АР Крим, місцевих рад усіх рівнів у Сєвєродонецьку (Луганська область). Однак СБУ запобігла поглибленню сепаратистських процесів.

Тоді розпочався економічний тиск на нашу державу, передусім шантаж припиненням постачання газу. Під повний або частковий контроль російського капіталу потрапили галузі зв’язку і телекомунікації, частина банківського сектору тощо. Одночасно розгорталася й інформаційна війна, спрямована на поглиблення розколу в українському суспільстві та посилення недовіри до демократичної влади.

Російська експансія активізувалися в 2010 році після приходу до влади Віктора Януковича. 21 квітня 2010 року він і тодішній президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв підписали так звані Харківські угоди, якими продовжили термін перебування російського флоту в Україні. Це мало стати стартом спецоперації зі встановлення повного контролю над Україною. Спецслужби РФ активізували агентурні мережі в Україні. На українську аудиторію транслювалися міфи про єдність народів і про переваги приєднання України до Росії.

Нині Путін активно експлуатує основні міфологеми часів холодної війни. Агресивне протистояння із Заходом подається як відновлення геополітичної величі Росії. Стрижнем путінської моделі є культ лідера і його монополія на владу. Це забезпечується численними силовими органами та репресивно-каральним апаратом, ручними засобами масової (дез)інформації. Вони разом із войовничою пропагандою сприяли встановленню повного контролю над політичним життям в Росії, виборчими процесами, економікою, обмеженню прав регіонів і народів, прав громадян на свободу думки та мирні протести.

Канали поширення пропаганди не обмежуються медіа. Підключили також кінематограф, шоу-бізнес, книговидання – практично весь культурний простір працює на демонстрацію російсько-української спільності або вторинності України. Всі “рупори” пропагують “обраність” росіян, їх унікальність як «старших братів» у рамках ідеологічної концепції «руского міра». Саме вона легітимізувала право росіян втручатися у справи сусідніх держав, зокрема України, через буцімто «нерозривну єдність» з Москвою, спільну історію, російську мову, культуру та православну віру.

РФ розгортає свій імперський проєкт. Його ключовою передумовою є поглинання України, наших матеріальних та людських ресурсів. Крім того, Путіним керує страх перед європейською Україною. Переваги та успіхи демократії в Україні стануть антитезою путінській Росії, покажуть громадянам Росії безвихідь, в яку їх загнав державний олігархат. Євроатлантичний вибір України, її курс на європейську інтеграцію є викликом особисто для Путіна, оскільки може розвіяти вибудований ним образ успішного президента Росії.

А ще Путіну потрібна українська історія. Спадщина середньовічної Русі, центром якої був Київ, іземлі сучасної України є вагомими елементами російського імперського міфу. Саме тому Путін прагне забрати в українців право на власне
минуле і власну ідентичність.

Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту
національної пам’яті Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук.

21.08.2025 в 12:12
Коментарів немає
Пам’ять про Героїв України завжди буде жити у наших серцях… Сьогодні міський голова Олег СТОГНІЙ разом із представниками відділення ЦВС №117 окремої бригади територіальної оборони зустрівся з родинами Захисників, які віддали життя або вважаються зниклими безвісти, захищаючи Батьківщину. Це були хвилини, сповнені скорботи та гордості за наших Героїв…

Відзнакою Президента України «За оборону України» нагороджено старшого солдата Максима ГРИЦЕНКА (посмертно);

Почесною відзнакою Сумської обласної ради «За заслуги перед Сумщиною» та грамотою Пошани і Скорботи від 117 ОБр ТрО нагороджено старшого лейтенанта Сергія ОКСЬОМА (посмертно);

«Подякою» від Сумської обласної ради нагороджено бойового медика Ігоря ВЕДМЕДЯ, який вважається зниклим безвісти.

Учасники заходу вшанували пам’ять Воїнів хвилиною мовчання та поклали квіти до Стел на Алеї Слави.

З великою вдячністю очільник громади Олег СТОГНІЙ звернувся до присутніх: «Ми вшановуємо тих, завдяки кому Україна стоїть і бореться. Максим ГРИЦЕНКО, Сергій ОКСЬОМ та Ігор ВЕДМІДЬ – це приклади мужності, відваги та незламності. Кожна відзнака, яку сьогодні передаємо, є символом вдячності та визнання. Це знак того, що їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті нашої громади і всієї України. Висловлюю щиру подяку рідним Захисників за вашу стійкість та терпіння. Ми схиляємо голови у пошані перед тими, хто віддав життя за свободу, і чекаємо на тих, хто ще не повернувся!»

Роменська громада пам’ятатиме своїх Героїв, які стали символами незламності!

🕯 Вічна пам’ять полеглим! Шана тим, хто боронить нас сьогодні. Віра в тих, хто ще має повернутися.

Слава Україні!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики