Новини міста (5641)

03.02.2025 в 11:00
Коментарів немає

Війна — це найчорніша тінь, що падає на землю, залишаючи за собою сліди руйнування, болю та сліз. Війна не рахує втрат, вона жорстоко пожирає долі, вириваючи людей з обіймів рідних. Вона завжди несе смерть і горе. Війна розриває міста на уламки, спалює поля, перетворює рідні домівки на попіл. Вона забирає найдорожче – життя, дитинство, спокій, мрії…
Ще один скорботний день в історії Роменської громади… Сьогодні, 3 лютого 2025 року, громада прощалася із Героєм України — Сергієм Володимировичем СИЗОНЕНКОМ.
Війна забрала його життя далеко від рідної домівки. І вся громада цього зимового дня провела мужнього Захисника в останню земну дорогу, віддавши належну шану.
🕯Прощання відбулося на Алеї Слави, де зібралися рідні, близькі, бойові побратими, керівництво громад, священнослужителі та всі небайдужі мешканці. Кожен на колінах віддав останню шану Герою.
🕯Чин заупокійної служби за Героєм здійснили священнослужителі Православної церкви України. Від тужливих звуків військового оркестру та ридань здригалося повітря, бо кожна така втрата пекельним горем розливається у жилах українців.
Зі словами співчуття до рідних звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Біль, невимовний смуток… Ще одна важка втрата для нашої громади. На щиті повернувся додому мужній захисник України, вірний син своєї землі — Сергій Володимирович СИЗОНЕНКО. Він був добрим, працьовитим чоловіком, на якого завжди можна було покластися. Мужньо та віддано захищав Україну від ворожої орди. Сергію навіки 40… Щирі співчуття рідним… Всією громадою схиляємо голови в скорботі і сумуємо разом із вами… Герої не вмирають!»
СИЗОНЕНКО Сергій Володимирович народився 21 квітня 1984року в с. Верхній Токмак, Чернігівського району, Запорізької області.
Закінчив 11 класів Чернігівської школи. Потім навчався на організатора ведення фермерського господарства в Ногайському Державному агротехнічному технікумі в м. Приморськ. Згодом вивчився на агронома у Луганському Національному університеті. Сергій був здібний у навчанні, тому згодом закінчив магістратуру.
У 2005 року Сергій одружився. У подружжя з’явилося троє синів. Дуже чоловік радів, коли народився найменший син, якому зараз лише 5 місяців.
Сергій захоплювався ремонтом автомобілів та рибалкою. Вдома займався бджільництвом, вирощував різні сорти винограду. Був гарним господарем. Мати говорить про сина: “Золота дитина”.
До 2021 року Сергій СИЗОНЕНКО працював головним спеціалістом по кадастру у смт. Чернігівка, Запорізької області.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій разом з родиною переїхав до бабусі в с. Борозенка Роменської громади, піклуючись про безпеку найрідніших.
У грудні 2022 року Сергій СИЗОНЕНКО був мобілізований Роменським ТЦК. Пройшов військові навчання у Чернігові. Потім у складі 134 батальйону ніс службу на Чернігівському та Сумському кордонах. Брав участь у захисті країни на Курщині. Як і в житті, так і на війні Сергій СИЗОНЕНКО був відповідальний та добросовісний. Він добре знав військову справу та користувався авторитетом серед побратимів.
У вересні 2024 року за відмінне виконання поставлених бойових задач, мужність та самопожертву при захисті Батьківщини, солдат Сергій СИЗОНЕНКО був нагороджений “Золотим Хрестом” від головнокомандувача Збройних Сил України.
З грудня 2024 року Сергія СИЗОНЕНКА направили на Донецький напрямок.
За ці роки захисту України Сергій лише один раз був у відпустці. Навіть, коли народився найменший син, наш Захисник не зміг побути вдома, бо виконував важливі бойові завдання. Сергій Володимирович жив із надією, що невдовзі закінчиться ця проклята війна, мріяв обійняти синів, дружину, матусю… Але не судилося…
У кінці січня 2025 мати на своє День народження отримує від сина Сергія коротке привітання, і це було, на жаль, останнє повідомлення …26 січня 2025 року у ході виконання бойового завдання, вірний військовий присязі, під час обстрілу ворогом зі ствольної артилерії вогневої позиції, солдат Сергій Володимирович СИЗОНЕНКО поблизу н. п. Міньківка Донецької області отримав поранення несумісні з життям…
Сергію навіки 40…
Мати втратила сина… Дружина, троє синів – чоловіка та батька… Громада та Україна – вірного Захисника…
Згасло ще одне життя… Не можливо підібрати слова втіхи рідним загиблого Герoя. Нехай спомини про Сергія СИЗОНЕНКА буде вічно жити у серцях всіх, хто його любив та знав.
Вічна пам’ять і слава українському Воїну – СИЗОНЕНКУ Сергію Володимировичу, який до останнього подиху захищав Україну та кожного з нас!
Спочивай з миром, наш Герою!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

03.02.2025 в 09:35
Коментарів немає

Шановні мешканці громади!
До вашої уваги графіки виїзних прийомів громадян із застосуванням сервісу «Мобільний ЦНАП».
Завдяки виїзним прийомам, збільшується кількість людей, для яких адміністративні послуги стають доступнішими!
Прийом громадян здійснюється всередині транспортного засобу. У ньому є системи обігріву та кондиціонування повітря, два місця для відвідувачів, резервний генератор живлення. Завдяки компактному пандусу можуть обслуговуватися особи з інвалідністю.
Тож запрошуємо,скористатися сервісом «Мобільний ЦНАП»!
Разом до ПЕРЕМОГИ!

За повідомленням Управління надання адміністративних послуг РМР

31.01.2025 в 13:51
Коментарів немає

Запрошуємо  долучитися до консультаційних обговорень, які відбудуться 05 лютого 2025 року в Роменській міській територіальній громаді в рамках проєкту «Життєздатність+» («Економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни»), що реалізується Міжнародною організацією з міграції.

Мета заходу: визначення пріоритетних та найбільш значимих об’єктів соціальної інфраструктури Роменської громади.

На захід запрошуємо активних представників громадськості та всіх небайдужих мешканців.

Дата і час зустрічі:  05 лютого 2025 року о 10:00 год. 

Місце проведення: м. Ромни, б-р Шевченка, 2; зал засідань Роменської міської ради (3-й поверх).

Долучайтеся, щоб разом формувати майбутнє нашої громади!

За повідомленням Управління економічного розвитку РМР

31.01.2025 в 11:21
Коментарів немає

Є слова, які ранять душу. Є події, які назавжди змінюють життя. Є втрати, біль від яких неможливо втамувати… Війна… Вона чорним крилом накрила нашу землю, принісши горе у тисячі родин. Вона забирає найкращих – тих, хто, не вагаючись, стає на захист своєї Батьківщини. Вона пише історію, сповнену болю, мужності та самопожертви.

Сьогодні Роменська громада, схиливши голови в глибокій жалобі, зустріла свого Героя… Воїн РУЖЕНКО Олексій Борисович повернувся додому… Але не так, як чекали рідні, не так, як мріяли друзі. Він повернувся “на щиті”, поклавши своє життя за кожного з нас, за Україну та її майбутнє.

Прощання відбулося на Алеї Слави, де зібралися рідні, близькі, бойові побратими, керівництво громади, священнослужителі та всі небайдужі мешканці. Кожен на колінах віддав останню шану Герою. Під звуки військового оркестру та мелодію «Плине кача» журливо майоріли синьо-жовті прапори.

Чин заупокійної служби за Героєм здійснили священнослужителі Православної церкви України. Зі словами співчуття до рідних звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Шановна Роменська громадо, дорога сумуюча родина! Війна… Це слово вкарбувалося у свідомість мільйонів українців. Воно дзвенить у кожному серці болем втрат, гіркотою розлук… Вона триває… І кожен новий день приносить звістки, які обпалюють душу. Цього скорботного дня наша громада, схиливши голови в глибокій жалобі, на колінах зустрічає свого Героя… Воїн РУЖЕНКО Олексій Борисович повернувся назавжди додому… Олексію РУЖЕНКУ назавжди 36… Вічна слава нашому Герою!»

Військовослужбовець Олексій Борисович РУЖЕНКО народився 23 серпня 1988 року в місті Ромни, у  українській родині, де з дитинства його виховували на принципах чесності, працьовитості та відповідальності.

Змалку він виявляв прихильність до праці та мистецтва. Олексій закінчив Роменську загальноосвітню школу №1, а потім здобув спеціальність муляра-лицювальника в місцевому професійно-технічному училищі. Його руки створювали затишок для багатьох сімей, надаючи відчуття безпеки і тепла.

Після закінчення навчання Олексій працював на будівництві в Україні, а також у Литві та Німеччині. Під час роботи відносився з увагою до деталей і максимальною відповідальністю. Колеги згадують його як людину, яка ніколи не бігала від труднощів, а завжди була готова допомогти навіть у найскладніших ситуаціях.

Олексій створив міцну та люблячу сім’ю. Разом з родиною проживав в м. Суми, звідки родом була його дружина. Він був турботливим батьком, люблячим чоловіком і другом, до якого можна було звернутися за підтримкою в будь-яку хвилину. Його діти завжди знали, що можуть розраховувати на нього, і він, у свою чергу, завжди мріяв про те, щоб вони росли в мирній і вільній Україні. Олексій захоплювався фотографією та різьбленням по дереву, створюючи роботи, що відображали його глибоке розуміння краси навколишнього світу.

Але, незважаючи на свою звичну мирну і спокійну діяльність, Олексій не зміг залишитися осторонь, коли почалася війна. Хоча після перенесеної важкої хвороби, мав проблеми зі здоров’ям. Тож у січні 2023 року, відправивши родину у безпечне місце, він вступив до лав Сумського ДФТГ. Після цього неодноразово брав участь у складних операціях на передовій, не зізнаючись родичам про небезпеку, аби не хвилювати їх.

19 січня 2025 року Олексій був проїздом у Сумах. На 2 хвилини забіг до своєї тещі та взяв найцінніший скарб – малюнок доньки. Того ж дня він спілкувався з матір’ю, обговорюючи плани на майбутнє…

На жаль, ця клята війна мала свої плани … 22 січня 2025 року солдат Олексій РУЖЕНКО, вірний військовій присязі, мужньо виконавши свій обов’язок, загинув у бою за Україну, її незалежність і свободу на Курщині.

Олексію назавжди 36 років…

Батьки втратили сини, брат – брата… Дружина – люблячого чоловіка, діти – батька… Роменська громада, Україна – мужнього та вірного Захисника, який віддав своє життя за мирне майбутнє України!

У великій скорботі від непоправної втрати вся Роменська громада…

Спомин про Олексія РУЖЕНКА завжди житиме у наших серцях, в кожному подиху вітру, у кожному промені сонця. Адже його душа тепер є частиною безсмертної історії української нації. 

Вічна честь і слава нашому Захиснику РУЖЕНКУ Олексію Борисовичу!

Слава Україні! Героям слава!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

30.01.2025 в 17:45
Коментарів немає

Днями державні відзнаки рідним полеглих Героїв Роменської громади вручив голова Сумської обласної державної адміністрації – начальник обласної військової адміністрації Володимир АРТЮХ.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено (посмертно):

🔹медаллю «За військову службу Україні» – солдата НЕДАРА Сергія Миколайовича.

🔹 орденом «За мужність» IIІ ступеня – солдата ГЕРАСЬКА Антона Юрійовича.

Згадаймо наших Захисників – земляків:

НЕДАР Сергія Миколайовича народився і виріс в с. Плавинище Роменського р-ну Сумської обл. Закінчив 8 класів Плавинищенської середньої школи. Вчителі пригадують його як спокійного, тихого хлопчика, завжди вріноваженого і виваженого, порядного і коректного. Розповідають, що серед педколективу про таких дітей кажуть: “З такого виросте гарна людина”. Після школи в Роменському ВПУ здобув професію монтажника внутрішніх сантехнічних систем. Проживав разом із родиною в с.Ярмолинці Роменського р-ну.

Сусіди запам’ятають його як гарну, дружелюбну людину, компанійську і трудолюбиву. Працював різнорабочим в колгоспі “Колос” в с. Ярмолинці до самого його розпаду.  Згодом протягом тривалого часу працював охоронником в ТОВ “Нафтозахист”.

Сергія було мобілізовано до одного зі з’єднань механізованих військ Сухопутних військ ЗСУ і призначено номером обслуги зенітного ракетного підрозділу

08.11.2023 рядовий Недар С.М. загинув під час виконання службових обов’язків внаслідок скидання осколкових гранат з БпЛА поблизу м.Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл.

Сергієві назавжди 51…

ГЕРАСЬКО Антон Юрійович народився в м. Ромни Сумської області в багатодітній родині. Навчався в Роменській школі № 8. В 2013 році продовжив навчання в Люботинському професійному  ліцеї залізничного транспорта Харківської області. Після закінчення ліцею працював на залізниці проводником.

Усі, хто знав Антона, кажуть, що то був дуже світлий хлопець, дуже добра, надзвичайно порядна і трудолюбива людина. Потім Антона було призвано до лав ЗСУ для проходження строкової служби. Саме там він підписав на рік контракт на проходження військової служби

Став учасником бойових дій в зоні АТО. Був нагороджений відзнаками за участь в бойових діях.

Після закінчення контракту поїхав працювати водієм до Польщі. Однак не зміг лишатися осторонь, коли росія здійснила повномасштабне вторгнення до України, тому знову добровольцем пішов до армії. Указом Президента України від 27.04.2022 “Про загальну мобілізацію” був призваний на військову службу. Для виконання обов’язків був направлений до 90-го окремого аеромобільного батальйону ім. Героя України ст. лейтенанта Івана Зубкова

29.04.2022 Герасько А.Ю. загинув у боях з військами російської федерації в районі населеного пункту Олександрівка Донецької області.

Родина втратила сина і брата, його дівчина – кохану людину…

17 травня Антону мало виповнитися 25…

Пам’ятаємо про героїзм наших земляків! Адже їхня самовідданість та мужність стали основою для захисту нашої держави від агресії. Їхня смерть – величезна втрата для громади та України. Світла пам’ять та вічна шана нашим Героям! Герої не вмирають!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

30.01.2025 в 13:00
Коментарів немає

На всіх одна біда, на всіх одна…війна. Вже багато років наша країна втрачає кращих своїх синів та доньок, які захищають нас у війні з країною-агресором. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Сумує країна, громади від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Мужні Герої віддають найцінніше – своє життя, для того, щоб українці  могли жити вільно.

Сьогодні наша громада знову в скорботі… «На щиті» назавжди повернувся додому воїн,  відданий син нашої держави – солдат Олександр Анатолійович ДОН. На знак скорботи за загиблим Захисником України 30 січня 2025 року у Роменській громаді оголошено Днем жалоби.

Цього дня на колінах, встеляючи дорогу живими квітами, з Державними прапорами зустрічали Захисника на рідній землі. У ці гіркі хвилини на Алеї Слави рідні, друзі, керівництво громади, побратими, духовенство та небайдужі мешканці віддали останню шану полеглому Захиснику.

Розповівши про нелегкий, але героїчний життєвий шлях українського воїна, міський голова Олег СТОГНІЙ, звернувшись до громади та сумуючої родини сказав: «Клята війна щодня забирає найкращих – правдолюбів, людей честі і гідності, які понад усе люблять Україну. Сьогодні на Алеї Слави ми прощаємося з одним із них, нашим земляком Олександром Анатолійовичем Доном. Вічна пам’ять Герою! У глибокій скорботі Роменська громада розділяє з рідними полеглого захисника горе та гіркоту від втрати. Схиляємо голову перед Героєм, який віддав життя за свободу України»

Дон Олександр Анатолійович народився 19 квітня 1972 року в місті Ромни. Навчався в Роменській загальноосвітній школі № 11. Після її закінчення, у 1990 році вступив до Роменського індустріального технікуму. Але навчання прийшлося перервати у зв’язку із строковою службою. У 1993 році Олександр Дон повернувся на навчання.

Після технікуму влаштувався в Південну філію Укрзалізниці  ПЧ-13 Ромни на посаду оператора дефектноскопного візка. Тут Олександр пропрацював 27 років та зарекомендував себе як відповідальний, професійний робітник.

Олександр Дон створив міцну сім’ю, в якій народилася донька. У родині панували гарні довірливі відносини.

Але 2022 рік перекреслив плани родини на щасливе майбутнє, адже розпочалося повномасштабне вторгнення росії на Україну.

Вже 8 березня 2022 року Олександр Дон не вагаючись, добровольцем став на захист Батьківщини. Пройшовши навчання, у складі 63-го окремого батальйону територіальної оборони вирушив на  Чернігівщину, де більше року боронив країну від ворога.

З листопада 2023 року вже з 110-тою окремою механізованою бригадою імені генерал-хорунжого Марка Безручка, потім з 58-ою окремою мотопіхотною бригадою імені гетьмана Івана Виговського дає відсіч окупантам на пекельному Східному напрямку.  

У лютому 2024 року військовослужбовець потрапляє до складу 3-ої окремої штурмової бригади Збройних сил України та бере участь у військових діях в селищі Орлівка Донецької області.

Олександр Дон телефонував рідним, але більше запитував, ніж розповідав. До виконання військових завдань відносився відповідально з почуттям патріотизму та щирим прагненням до перемоги.

14 березня 2024 року в телефонній розмові з дружиною Олександр повідомив, що їде на завдання.

А вже 19 березня 2024 року рідні отримали сповіщення, що з 18 березня 2024 року військовослужбовець Олександр Дон вважається зниклим безвісті.

Смуток, розпач, біль… Більше 10 місяців тиші, невідомості, разом з тим віри і надії… 

Та не судилося…

У жовтні  2024 року відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків) на українську землю було доставлено тіла 50 військовослужбовців, які загинули (померли) у зв’язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Наприкінці січня 2025 року, за результатами проведених експертиз, родина отримала страшну звістку.

Стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А4638 солдат Дон Олександр Анатолійович, який вважався зниклим безвісті, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув 18 березня 2024 року біля н. п. Орлівка Покровського району Донецької області.

Олександру навіки 51 рік…

У захисника залишилися мати, донька, дружина, брат.

Вічна слава Олександру Дону, який віддав своє життя за святу справу – за вільну мирну Україну!

Світла пам’ять всім полеглим, що віддали своє життя за свободу і незалежність!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

29.01.2025 в 09:36
Коментарів немає

27 січня 2025 року в дистанційному форматі відбувся ІІІ (обласний) етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики.

ІІІ етап олімпіади з фізики складався з двох турів: теоретичного та практичного. У теоретичному турі учасникам було запропоновано завдання, виконання яких потребувало застосування основних законів фізики, розуміння фізичних процесів, що мають наукове підтвердження, а також відбуваються у навколишньому світі. Під час практичного туру учасники мали провести уявний експеримент та запропонувати можливі варіанти вирішення запропонованих фізичних завдань.

В інтелектуальних змаганнях з фізики взяли участь учні з 16 територіальних громад.

Троє учасників представляли нашу громаду на обласному етапі олімпіади. Щиро вітаємо Миколу ПАВЛОВСЬКОГО, учня 8 класу Роменського ліцею № 1 ім. П.І. Калнишевського Роменської міської ради Сумської області, який виборов ІІ місце у ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики! Готувала учасника до змагань Тетяна ЗОЛІНА, вчитель фізики Роменського ліцею № 1 РМР.

За повідомленням Відділу освіти РМР

29.01.2025 в 08:00
Коментарів немає

Оголошується конкурсу з відбору суб’єктів господарювання – аптечних закладів, які здійснюватимуть відпуск медикаментів на пільгових умовах серед аптечних закладів усіх форм власності (далі – конкурс).

Конкурс проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» та у порядку, визначеному рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.01.2024 № 15 «Про відбір суб’єктів господарювання, які здійснюватимуть відпуск лікарських засобів на підставі пільгових рецептів» (https://romny-vk.gov.ua/rishennya-vikonkomu/2024-rishennya-vikonkomu/01-sichen-2024-rishennya-vikonkomu/pro-vidbir-subiektiv-gospodaryuvannya-2/).

Дата, час і місце проведення конкурсу: 12.02.2024 о 09:00, б-р Шевченка, 2, каб. № 18.

Кінцевий термін подання документів: 06.02.2024.

Перелік документів, які надаються на розгляд комісії:

 1) заява на участь у конкурсному відборі суб’єкта господарювання, який бажає здійснювати відпуск медичних препаратів за пільговими рецептами у громаді;

2)  реквізити (адресу – юридичну та фактичну, телефони для контактів);

3)  копія ліцензії на право здійснення діяльності з реалізації лікарських засобів (засвідчена підписом керівника, що скріплена печаткою (за наявності));

4)  копія договору з постачальниками на закупівлю лікарських засобів, необхідних для забезпечення потреб пільгових категорій населення (засвідчену підписом керівника, що скріплена печаткою (за наявності));

5)  документально підтверджена інформація про забезпечення вимог «холодового ланцюга» з температурним режимом: 2-8 °С при отриманні, зберіганні, транспортуванні та відпуску медичних препаратів, враховуючи наявність приміщень з холодильними камерами чи холодильниками та спеціалізованого автотранспорту;

6)  документально підтверджена інформація про наявність кваліфікованого персоналу для приймання, обліку, контролю якості та відпуску медичних препаратів;

7)  документально підтверджена інформація про наявність технічного забезпечення для ведення єдиного електронного реєстру відпущених лікарських засобів за пільговими рецептами, який повинен містити наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові хворого; адреса проживання хворого; номер пільгового рецепта; дату відпуску медичного препарату; найменування медичного препарату; кількість відпущених медичних препаратів; оптово-відпускні ціни на медичні препарати, внесені в реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення Міністерства охорони здоров’я України; відпускні ціни на лікарські засоби.

Місцезнаходження комісії, контактний телефон: б-р Шевченка, 2; тел. 5 14 62.

Документи приймаються: б-р Шевченка, 2, каб. № 9.

Комісія з питань проведення конкурсу з відбору суб’єктів господарювання –

аптечних закладів, які здійснюватимуть відпуск медикаментів на пільгових умовах

серед аптечних закладів усіх форм власності

29.01.2025 в 07:37
Коментарів немає

Запрошуємо представників і представниць громадського сектору Сумської області на інтенсивний 4-денний тренінг з розбудови організаційної спроможності.

Програма освітнього інтенсиву включає наступні теми:

  1. Управління проєктами.
  2. Протидія гендерно зумовленому та домашньому насильству.
  3. Протидія торгівлі людьми та запобігання сексуальній експлуатації населення.

Де і коли відбудеться тренінг?

м. Ромни, Сумська область —- 17-20 лютого 2025 року.

Як долучитися?

Заповніть форму: https://forms.gle/1QRgY67e11wmVjpB9 

Участь у тренінгу безоплатна. Безпечне місце навчання, харчування і проживання забезпечуються організаторами. 

При виникненні організаційних питань пишіть на електронну пошту valeriia.isai@gmail.com або телефонуйте за номером +380502871417.

Даний проєкт можливий завдяки стратегічному партнерству ГО «Джерело надії України» (м.Вінниця) і ГО «Агенція сталого розвитку міста» (м. Рівне) на національному рівні.

За повідомленням Управління соціального захисту

населення РМР

 

29.01.2025 в 06:21
Коментарів немає

Шановна Громадо! Дорогі українці!

29 січня Україна відзначає подвиг українського воїнства, студентства та козацтва під Крутами. Невелика група українських патріотів зупинила набагато сильнішого ворога. Дала шанс молодій Українській Народній Республіці на незалежність.

І в минулому, і в сучасному, українські воїни захищали та захищають Україну. Свободу української нації. Право українців бути господарями на своїй землі. Право кожного з нас бути українцем.

Оборонці Крут боронили свою українську державу. Герої минулого стояли за національну Гідність і стали прикладом для наступних поколінь борців за Україну.

Тими ж почуттями керуються і воїни сучасної України. Сьогодні вони стоять на смерть, тримають фронт, б’ють московську нечисть. Бо Герої Збройних Сил України як і Герої Крут, це патріоти, які розуміють – без свободи українського народу не буде Української держави. Це війна за виживання Української нації.

Тож День Героїв Крут – це постійне нагадування всьому суспільству, що за будь-яких умов потрібно підтримувати свою національну армію, наших Героїв-захисників та захисниць.

Тож допомагаймо нашій армії. Разом працюємо для нашої спільної Перемоги.

Вічна пам’ять Героям Крут! 

Слава Україні!

Міський голова – Олег СТОГНІЙ

29.01.2025 в 06:00
Коментарів немає

«Бій за майбутнє». Інформаційні матеріали до Дня пам'яті Героїв Крут–2023

29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

Тоді, 105 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії. 

Ключові тези

Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

Міжнародне визнання української незалежності – це те, чим завдячуємо героям Крут. Затримавши російського ворога на чотири дні біля залізничної станції Крути, київські юнаки дали змогу владі УНР розгромити повстання російської п’ятої колони під назвою «повстання на заводі Арсенал» у Києві, а головне – укласти Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу й досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин.

Проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки й перше у ХХ столітті її офіційне визнання утвердило на політичній карті світу нашу державу. Хоч вона проіснувала три роки, але був час безперервної боротьби за її збереження. І тоді – понад 100 років тому, й тепер –  ворог той самий. Нинішні захисники України завершують справу крутянців. 

Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.

Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став  боятися захисників України.

Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид.

Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності.  

Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.  

Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному. 

Історична довідка

Ключовими подіями першого року Української революції 1917–1921 років стало постання Української Центральної Ради та створення нею Української Народної Республіки.

Більшовики, прийшовши до влади в Росії після жовтневого перевороту 1917 року, прагнули встановити контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного суперника. У грудні 1917-го розпочали збройний наступ на Україну. В середині січня вони захопили майже все Лівобережжя та просувалися на Київ. У таких умовах війни Центральна Рада проголосила 22 січня 1918 року незалежність Української Народної Республіки.

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-га. Там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25–27 січня вони разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути й стали укріплюватися.

28 січня в Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися під командуванням Муравйова й почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте небагато вам працювати. Наше завдання – взяти Київ і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, нічого не пошкодую: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх усіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…». 

Неймовірно, але через 104 роки, коли російські війська наближалися до Києва під час повномасштабного вторгнення, російський блогер-пропагандист, журналіст газети «Комсомольская правда» Мардан заявив: «Війна оголошена. Щось мені підказує, що тепер на Київ очікує справжнє пекло. Його братимуть максимально швидко й жорстко. Відключити електрику, водопостачання, знищити зв’язок. І вбомбити ЗСУ в кам’яний вік, навіть якщо вони будуть окопуватися десь у житловому масиві на Троєщині. З територіальною обороною армія поводитиметься так само, як у Грозному в 1995 році».  

Проте повернімося до подій 1918 року. 29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воїнів, юнаків і студентів, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.

Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського університету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.

Після визволення від російсько-більшовицьких окупантів, у березні 1918 року, тіла загиблих були перепоховані в Києві. 

Історики та києвознавці сходяться на тому, що 25 загиблих під Крутами поховали в братській могилі на Новому Братському кладовищі на Звіринці, а Володимира Шульгина та Володимира Наумовича – в одній труні в сімейному гробівці Наумовичів на Аскольдовій могилі. Потім родина перенесла труну на Лук’янівське кладовище. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав УНР, а також надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 мільйонів пудів хліба та іншої продукції від УНР.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через три дні муравйовці увірвалися в місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

Але вже 1 березня 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ – відповідно до Брестського договору – українці визволили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Міфи про бій під Крутами

Міф

Як було насправді

«Більшовицьким ордам»    протистояли 300 студентів і майже всі або загинули в бою, або потрапили в полон    і були закатовані.

З українського боку участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців – разом понад 500 вояків і 20 старшин. На озброєнні мали гвинтівки, 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайну 76-міліметрову артилерійську гармату, встановлену на залізничній платформі. Головною силою на полі бою були вихованці військових шкіл під командою досвідчених старшин.

Втрати загиблими українців під Крутами становили, за різними оцінками, 70–100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти (тепер – взвод), які потрапили в полон і були вбиті. Тож у бою під Крутами загинули не 300 бійців, і тим більше не всі українські учасники зіткнення.

Більшовиків загинуло щонайменше 300.

Крутянці – єдині оборонці Києва.

Наприкінці січня 1918 року в Києві й на найближчих підступах до столиці перебували Республіканський полк під командуванням Петра Болбочана, Синьожупанна та Сірожупанна дивізії, Січові стрільці. 30 січня до Києва добрався полк імені Костя Гордієнка під командуванням полковника (пізніше – генерала) Всеволода Петріва. Спільною проблемою для них стала нескоординованість командування. Згадані частини не вислали в напрямку Крут, оскільки в Києві тривав заколот пробільшовицьки налаштованих робітників заводу «Арсенал» – переважно росіян за походженням. Поки крутянці – і не тільки вони – стримували зовнішнього ворога на підступах до столиці, решта військ боролася з ворогом на власних, не менш важливих позиціях.

Відступ крутянців – прояв безнадійного героїзму.

Відступ крутянців не був безнадійним і безрезультатним: відходячи, вони зруйнували та пошкодили частину залізничного полотна. Так затримали наступ більшовиків, яким довелося витратити час на ремонт колії. Отже, бронепотяги більшовиків – на той час головна зброя – перетворювалися на тягар.

Традиційна версія переважно не     враховує контексту, в якому діяли крутянці.

Під час Крутянського бою в самому Києві тривали запеклі  сутички. Диверсією на залізничній колії крутянці затримали більшовицькі війська на кілька днів – до Києва більшовики змогли підійти 4 лютого 1918 року. За цей час із Києва були евакуйовані центральні органи влади, документи, цінності, відбувся організований відступ військ – тобто було зроблено все можливе, щоб швидко повернути втрачені позиції. Сам відступ не був надто глибоким – штаб військ УНР розташувався в селі Гнатівці під Києвом. Найголовніше – ця затримка дала можливість завершити переговори з кайзерівською Німеччиною про підписання мирного договору, що означало міжнародне визнання Української держави й автоматично вказувало, що більшовики є окупантами території суверенної держави.

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті

Методичні рекомендації до 100-річчя Української революції 1917–1921 років.

Читайте за посиланням

Перші кіборги. До річниці бою під Крутами. Інформаційні матеріали.

Читайте за посиланням 

Настільна гра «Українська революція 1917–1921».

Переглянути та завантажити

Інфографіка «Крути – бій за майбутнє».

Переглянути та завантажити

Схема бою під Крутами, що подавалася в праці Аверкія Гончаренка

Переглянути та завантажити

Про Крути з першоджерел

Читайте за посиланням

Соціальна реклама до Дня пам’яті Героїв Крут

Переглянути та завантажити

Корисні інтернет-посилання:

28.01.2025 в 16:11
Коментарів немає

Особистий прийом міським головою Олегом СТОГНІЄМ проводиться двічі на місяць у другий та четвертий вівторок.

28 січня 2025 року під час прийому до очільника громади звернулося 3 мешканці, було порушено 4 питання щодо правил добросусідства, надання житла, незаконного облаштування вигрібної ями, знесення паркану.

Міський голова уважно вислухав заявників, на частину питань надано роз’яснення та рекомендації під час прийому, решта взято ним на контроль та спрямовано керівникам профільних виконавчих органів міської ради для вирішення порушених громадянами питань.

Наступний прийом відбудеться 11 лютого 2025 року. Консультації громадян щодо прийомів, їх попередній запис на прийом міським головою проводиться щоденно в робочі дні з 08.00 до 17.00 у кабінеті 4 (бульвар Шевченка, 2) та за телефонами: роб.: 5 32 86, моб.: (096) 874 93 39.

За повідомленням загального відділу

28.01.2025 в 15:42
Коментарів немає

Цими днями в Роменській міській організації Червоного Хреста України відбулася значуща зустріч за участі представників місцевої влади, Шведського Червоного Хреста та Національного комітету Українського Червоного Хреста.

Мета зустрічі – оцінка діяльності Роменської міської організації Червоного Хреста, визначення потреб громади та напрацювання подальших кроків співпраці для ефективнішої допомоги людям, які цього потребують.

Основні питання, які обговорювалися:

✅ Підсумки реалізації спільних проєктів у 2024 році, їхній вплив на громаду та перспективи розвитку;

✅ Огляд основних напрямів діяльності організації, зокрема, підтримка вразливих категорій населення, гуманітарна допомога, медико-соціальні послуги та психосоціальна підтримка;

✅ Аналіз викликів, з якими стикається організація під час своєї роботи, та можливі шляхи їх вирішення;

✅ Визначення нових пріоритетів та планування спільних ініціатив на 2025 рік.

Міський голова Олег СТОГНІЙ висловив подяку міжнародним партнерам за увагу та підтримку: “Роменська громада високо цінує співпрацю з міжнародними гуманітарними організаціями. Завдяки підтримці Шведського Червоного Хреста ми маємо можливість посилювати нашу гуманітарну діяльність, допомагати тим, хто цього найбільше потребує, та розширювати наші соціальні ініціативи. Разом ми створюємо потужну систему підтримки для громади, яка дає людям надію та впевненість у завтрашньому дні.”

Візит представників Шведського Червоного Хреста є важливим кроком у зміцненні партнерства та пошуку додаткових можливостей для розвитку Роменської громади. Співпраця міжнародних організацій з місцевою владою та гуманітарними структурами відіграє ключову роль у підтримці тих, хто потребує допомоги, особливо в складні для країни часи.

Тож щиро вдячні нашим партнерам за активну участь та допомогу! Спільними зусиллями ми творимо позитивні зміни, забезпечуючи турботу та підтримку тим, хто цього потребує.

За повідомленням Роменської організації Червоного Хреста

28.01.2025 в 15:24
Коментарів немає

25 січня  2025 року у м. Полтава  відбувся  відкритий чемпіонат з козацького двобою.

 В змаганнях взяли участь 163 спортсменів з Київської, Харківської, Дніпропетровської,  Сумської та Полтавської областей.

 Спортсмени Роменської міської територіальної громади, вихованці спортивного   клубу «Легіон» показали гарний результат та здобули такі результати:

у розділі ММА:  

І місце –  Єгор НАУМЕНКО, Нікіта НЮКАЛО  (Роменський ліцей № 2 ім. акад. А.Ф.Йоффе), Микола СОЛОВЙОВ (Роменський ліцей № 4 ім. Тетяни Маркус), Артем МЕЛЬНИК (Роменський ліцей № 1 ім. П.І. Калнишевського);

ІІ місце – Олексій  ШАМРАЙ (Роменський ліцей № 1 ім. П.І. Калнишевського);

у розділі боротьба:

І місце – Давід ПРОКОПЕНКО, Даніїл МАСУЛЕВИЧ (Роменський ліцей № 4 ім. Тетяни Маркус), Денис ШОДЕНКО (Роменська ЗОШ № 5),  Ілля КОРЧАКА (Роменська ЗОШ № 11);

ІІ місце – Єгор ГНІДАШ (Роменський ліцей № 2 ім. акад. А.Ф.Йоффе), Єгор ГРИНЬКО (Роменська ЗОШ № 5);

ІІІ місце – Святослав ШЕВЧЕНКО (Роменська ЗОШ № 11), Максим ТЕРЕГЕРЯ (Роменська ЗОШ №5), Богдан КАРПЕНКО (Роменський ліцей № 1 ім. П.І. Калнишевського)

Вітаємо чемпіонів, переможців та їхнього тренера  Владислава ЛАКИЗУ. Бажаємо нашим спортсменам гарних здобутків та перемог!

За повідомленням Відділу молоді та спорту РМР

28.01.2025 в 13:50
Коментарів немає

На черговій оперативній нараді при міському голові начальник Управління економічного розвитку Роменської міської ради Юлія ЯНЧУК прозвітувала про стан виконання розпорядження міського голови від 21.11.2024 № 274-ОД «Про створення робочої групи по впровадженню проєктів Міжнародної організації міграції». Згідно озвученої інформації, в рамках співпраці з Міжнародною організацією міграції (далі – МОМ) Роменську міську територіальну громаду відібрано для реалізації проєктів «Відновлення та підтримка громад» та «Економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від конфлікту (Життєздатність+)». Вже відбулося 4 засідання робочої групи по впровадженню проєктів Міжнародної організації міграції, під час яких проведено консультації з бізнесом і громадськістю та два тренінги. В результаті опрацьовано та фіналізовано перелік пріоритетних інфраструктурних проєктів по двох напрямках співпраці – з відновлення та щодо економічної інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Підготовлені пакети технічної та описової документації по інфраструктурних об’єктах, які плануються до відбудови, передані на розгляд до МОМ. На сьогодні триває процедура відбору та погодження донором наданих документів. Розпорядження залишено на контролі.

Міський голова  Олег СТОГНІЙ, зазначив, що міжнародні гранти – це одне з джерел для відновлення та розвитку громади. Завдяки участі у грантових програмах ми не тільки фінансову допомогу отримуємо, але й експертну підтримку та контакти з професіоналами у певній  сфері.  Тому робота з підготовки та подачі таких проєктів є дуже важливою.

На оперативній нараді обговорені також поточні питання життєдіяльності громади, зокрема: благоустрою міського парку та облаштування з’їздів з тротуарів для зручного пересування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

За повідомленням загального відділу