Не встигають висихати сльози на Алеї Слави, де Роменська громада прощається з кращими синами України. Знову чорна звістка донеслась на нашу землю про трагічну подію, яка обірвала життя українського Героя, нашого земляка – КОСТЕНКА Олексія Петровича.
7 березня 2025 року мешканці громади, затамувавши подих, схилили голови перед світлою пам’яттю Олексія КОСТЕНКА, який мужньо захищав Україну від рашистської навали.
Зустрічали Героя живим коридором шани. Люди, тримаючи в руках квіти та національну символіку, ставали на коліна, коли жалобний кортеж рухався містом. Цього скорботного дня на Алею Слави прийшов віддати останню шану рідні, друзі, керівництво громади, знайомі та небайдужі мешканці.
Духовенство Православної церкви України здійснили чин відспівування та спільну молитву за упокій душі воїна.
Очільник громади Олег СТОГНІЙ у скорботній промові звернувся зі щирими словами співчуття: «Сьогодні трагічний день для всієї громади. Ми проводжаємо в останню путь нашого воїна Олексія КОСТЕНКА. Він був турботливим сином, відважним військовослужбовцем, щирим та доброзичливим побратимом, який понад усе прагнув жити в істино вільній країні. Нехай вічно живе світла пам’ять про Захисника України Олексія КОСТЕНКА!».
Імена наших безстрашних Захисників будуть записані золотими літерами в історії України, а їхні подвиги надихатимуть майбутні покоління на боротьбу за справедливість і мир.
Олексій Костенко народився 4 травня 1982 року в місті Легниця (Республіка Польща) в сім’ї військовослужбовця.
Потім батьки Олексія змінили багато військових гарнізонів. В кінці 1992 року сімя Олексія переїхала до міста Житомир, де він закінчив школу. Згодом навчався в Житомирському автомобільно-дорожньому технікумі, після завершення навчання в якому він вирішив присвятити своє життя службі в ЗСУ, та у 2001 році вступив до Харківського інституту танкових військ при ХДПУ.
Після закінчення інституту у 2005 році Олексій отримав первинне офіцерське звання лейтенанта та був направлений до складу 30 омбр в місто Звягель (тодішній Новоград-Волинський) Житомирської області, де прослужив від командира взводу до командира роти, а також проходив військове навчання в США.
Згодом Олексій проходив службу на посаді заступника начальника Житомирського полігону.
А з 2014 року на посаді начальника бронетанкової служби 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ та приймав участь в АТО/ООС.
З початком повномасштабного вторгнення Олексій брав участь в обороні селища Макарів Бучанського району.
Згодом командував ремонтним підрозділом по відновленню бойової техніки в одному із угруповань військ на Сході.
У вересні 2022 року Олексія було призначено офіцером відділу наземних систем озброєння штабу командування ДШВ. Згодом він приймав участь у підготовці танкових екіпажів та освоєння британських танків «Челенджер» у Великій Британії.
А вже у травні 2023 року його було призначено на посаду начальника служби озброєння 148 окремої артилерійської бригади ДШВ.
У грудні 2023 року Олексія Костенка переведено до батальну ДШВ «Омега», в складі якого він мужньо захищав Україну на пекельному Покровському напрямку.
Наприкінці лютого 2025 року підрозділ Олексія було відрядженого на Сумщину для виконання завдань.
Та доля виявилася занадто жорстокою для Захисника…
3 березня 2025 року майор Олексій КОСТЕНКО загинув внаслідок трагічних обставин в районі н.п. Головашівка Сумського району.
Олексій був турботливим сином, сміливим воїном, щирим та доброзичливим побратимом…
Українському Захиснику навіки 42 роки…
У Олексія КОСТЕНКА залишилися батьки, донька, сестра…
Роменська громада висловлює глибокі співчуття родині та близьким Олексія, розділяючи біль цієї тяжкої втрати. У серцях рідних, друзів, знайомих він назавжди залишиться патріотом, який вирізнявся незламною сміливістю та силою духу.
Вічна слава та світла пам’ять Захиснику Олексію КОСТЕНКУ!