Стійкістю та силою наших воїнів захоплюється увесь світ. Та, на жаль, не всі вони повертаються додому живими… Війна, яку росія розв’язала проти України, стала найважчим випробуванням для нашого народу. Вона забрала життя тисяч відважних Захисників, які стали на оборону своєї землі. Як говорять: «Війна забирає тих, кого ми любимо, щоб навчити нас ще більше любити тих, хто поруч».
У ці буремні часи ми, як ніколи, розуміємо якою високою є ціна свободи й державності. Кожен полеглий Воїн – це патріот який хотів будувати громаду, ростити дітей, творити майбутнє. Це частина нашої спільної сили, яку ми втрачаємо в боротьбі з жорстоким ворогом.
Сьогодні в Роменську громаду «на щиті» назавжди повернувся Воїн – КРАМАРЕНКО Дмитро Олександрович. Живим коридором з синьо-жовтими прапорами та квітами зустрічали нашого Захисника.
Церемонія прощання з Воїном, який віддав життя за мирне майбутнє України, відбулася на Алеї Слави. Провести Героя в останню путь зібралися рідні, побратими, друзі, керівництво громади, духовенство та небайдужі мешканці. Молитву за спокій душі Захисника звершили священнослужителі Православної церкви України.
Зі скорботним словом до всіх, на знак шани, звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Повномасштабна війна, розв’язана російською федерацією проти України, забирає життя тисяч кращих синів і доньок нашої держави. Кожен із них – це не просто ім’я, це цілий всесвіт, сповнений мрій, надій і любові до рідної землі. Дмитро КРАМАРЕНКО був одним із таких мужніх Захисників. Він сміливо і самовіддано стояв на захисті України, віддано виконуючи свої обов’язки у найгарячіших точках фронту, щодня наближаючи нашу Перемогу. Воїну навіки 40 років… Його відданість та сила духу залишаться назавжди у наших серцях. Низько схиляємо голови в скорботі і вдячності. Світла пам’ять і вічна слава нашому Герою!».
Біль, невимовний смуток… Під супровід оркестру та майоріння синьо-жовтих прапорів провели Героя в останню земну дорогу…
КРАМАРЕНКО Дмитро народився 28 жовтня 1985 року в місті Ромни. Ще в ранньому віці втратив маму. Тому його вихованням повністю займалася любляча бабуся.
Дмитро навчався в Роменській школі №7, а потім в сільськогосподарському технікумі.
Зразу після навчання розпочав трудову діяльність, адже розумів, що тепер він став опорою для бабусі. Тривалий час працював на Роменській гардинно-тюлевій фабриці, а потім на заводі «Тракторозапчастина».
Приймав участь в Антитерористичній операції. У 2015 року був призваний в Збройні сили України по мобілізації, а згодом підписав контракт і продовжив військову службу.
У 2021 році Дмитро Олександрович повернувся додому, але прагнув захищати країну. Вже у 2022 році він розпочав службу в Територіальній обороні.
У цей час Дмитро створив родину в якій народилися донечка.
Воїн гідно захищав Лиманський, Сумський та Краматорський напрямки на посаді радіотелефоніста відділення зв’язку. Він постійно піклувався про родину, виходив на зв’язок з дружиною, безмежно любив доньку.
Під час, як виявилося, останньої розмови з дружиною, він розповів про постійні обстріли позицій та вкрай складну ситуацію на фронті.
Потім два довгих дні тиші, очікування та надії. На жаль життя жорстоке, а війна підступна…
24 листопада 2025 року старший солдат Дмитро Олександрович КРАМАРЕНКО загинув внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. Воїн мужньо виконав військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність.
Захиснику навіки 40 років…
Залишилися сумуючі донька, дружина, батько, всі рідні та близькі.
Віднині Дмитро Олександрович КРАМАРЕНКО назавжди вписаний у нашу історію, у пам’ять громади, у серце кожного, хто прагне жити у вільній країні.
Світла пам’ять та вічна слава Герою України – Дмитру Олександровичу КРАМАРЕНКУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики