Новини громади (7308)

Коли дитині потрібна допомога, важливо, щоб фахівці в громаді діяли злагоджено. Учитель, соціальний працівник, поліцейський чи спеціаліст служби у справах дітей можуть першими помітити, що дитині потрібна підтримка. У такій ситуації кожен має знати, що робити, до кого звернутися та як скоординувати свої дії з іншими.

Ефективну взаємодію фахівців у сфері захисту прав дітей у Роменській громаді обговорили під час тренінгу «Взаємодія різних суб’єктів, дотичних до питання захисту прав дітей, алгоритми взаємодії у різних випадках».

У ньому взяли участь представники служби у справах дітей, центру надання соціальних послуг, ювенальної поліції та закладів освіти.

Під час навчання учасники:
визначали, хто і за що відповідає у різних ситуаціях
розбирали алгоритми дій, якщо дитина потребує допомоги або захисту
обговорювали, як передавати інформацію між службами та координувати дії
на практичних прикладах відпрацьовували реагування на ситуації, коли права дитини можуть бути порушені.

Анастасія ГОЛОВКО, начальник відділу з координації надання соціальних послуг Управління соціального захисту населення Роменської міської ради: «Важливо, щоб служби не працювали окремо, а діяли як одна команда. Під час тренінгу ми розбирали конкретні ситуації та обговорювали, що має робити кожен фахівець, коли дитина потребує допомоги. Такі зустрічі допомагають краще розуміти роль одне одного, швидше обмінюватися інформацією та спільно визначати, яка підтримка потрібна дитині та родині».

Така взаємодія допомагає створювати в громаді систему підтримки, у якій дитина та її родина не залишаються наодинці з труднощами й можуть вчасно отримати необхідну допомогу.

Захід організовано в межах проєкту ЮНІСЕФ «Посилення сімейних форм альтернативного догляду та реагування на примусову евакуацію в Харківській та Сумській областях у межах реформи «Кращий догляд» та реалізації Регіонального плану Сумської області на виконання Національної стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні на 2024–2026 роки.

Проєкт реалізує БО «БФ Волонтери: Дорослі — Дітям» у партнерстві з Харківською обласною державною адміністрацією, Харківською міською радою, Сумською обласною державною адміністрацією та Сумською міською радою за підтримки уряду Швеції та Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через KfW.

За повідомленням БО «БФ Волонтери: Дорослі — Дітям»

Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Сумській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях оголошено аукціон з продажу об’єкта малої приватизації – об’єкта незавершеного будівництва – одноквартирного житлового будинку №4, за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, с. Горове, вул. Польова, 9-А

Балансоутримувач – відсутній.

Об’єкт приватизації – об’єкт незавершеного будівництва – одноквартирний житловий будинок №4, до складу якого входять:

– одноповерхова цегляна будівля (А-1) загальною площею 77,9 кв.м, готовність – 63%, рік побудови – 1994 (фундамент – бетон, стіни – цегла, перекриття – дерев’яне, покрівля – азбофанера);

– прибудова (а), готовність – 59%, рік побудови – 1994 (фундамент – бетон, стіни – цегла, покрівля – азбофанера, перекриття – дерев’яне);

– ганок (а1), рік побудови – 1994;

– сарай (Б), рік побудови – 1994;

– погріб (В), рік побудови – 1994.

Інженерне обладнання та комунікації на об’єкті приватизації відсутні.

Спосіб проведення аукціону: аукціон з умовами.

Дата проведення аукціону: 27 серпня 2026 року.

Стартова ціна: 32 690, 00 грн (без урахування ПДВ).

На фінальну суму нараховується ПДВ.

Завершення прийому пропозицій: 26 серпня 2026 року.

Детально про аукціон: https://cutt.ly/iyf24znX.

За повідомленням Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

Напередодні Дня Державного прапора України та 35-річча з Дня Незалежності України відділенням «Ветеранський простір» Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Роменської міської ради проведено творчу зустріч для дружин та матерів загиблих Героїв під назвою «Подих творчості».

Щорічно 23 та 24 серпня українці з глибокою повагою та гордістю відзначають два  головних державних свята – День Державного прапора та День Незалежності України. Синьо-жовтий прапор є одним із головних державних символів нашої країни, який уособлює українську ідентичність, свободу, незламність, незалежність та любов до рідної землі.

Під час зустрічі учасниці дізналися цікаву інформацію про історію українського прапора, державності та історію нашої країни. Власноруч створювали символ України з фоамірану — сучасного матеріалу, який широко використовують у рукоділлі для виготовлення квітів, декоративних композицій, прикрас та різноманітних виробів.

За творчою роботою панувала тепла та невимушена атмосфера. Жінки спілкувалися, ділилися своїми думками, підтримували одна одну та з цікавістю працювали над власними виробами. Кожен створений власноруч прапор став маленьким символом великої любові до України.

Такі зустрічі — це не лише можливість зайнятися творчістю. Це простір, де можна поспілкуватися, відчути підтримку, знайти нові знайомства, відволіктися від повсякденних турбот та просто побути серед людей, які розуміють і підтримують одна одну.

Особливого значення такі заходи набувають для матерів та дружин загиблих Героїв. Адже спільна творчість допомагає створити атмосферу довіри, тепла та взаємної підтримки, а також дає можливість зберігати пам’ять про найцінніше — любов до своїх рідних та України.

Захід відбувся у Просторі соціальної адаптації Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Роменської міської ради за адресою: м. Ромни, вул. Аптекарська, 19.

Запрошуємо матерів, дружин та сестер загиблих Героїв долучатися до наших зустрічей!

На вас чекають творчі заняття, тепле спілкування, цікаві ідеї, нові знайомства та дружня атмосфера. Разом ми створюємо простір, у якому є місце для підтримки, творчості, щирих розмов і добрих моментів.

Україна починається з кожного з нас. Бережімо її символи, пам’ять і любов у наших серцях.

Від учасників заходу висловлюємо подяку міському голові Олегу Стогнію, Роменській міській раді, за сприяння в організації солодкого столу та забезпеченням матеріалів. 

За повідомленням Територіального центру соціального обслуговування

(надання соціальних послуг) РМР

Методичний посібник розроблено як ресурсний матеріал, спрямований на запобігання порушенням прав дітей, які стали свідками та/або постраждали під час збройної агресії росії проти України.Видання підготовлено Всеукраїнською громадською організацією – Центр «Розвиток демократії» спільно з Національною соціальною сервісною службою України в межах проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів проти українських дітей», який адмініструє неурядова організація PH International (зареєстрована як Project Harmony, Inc.) у рамках проєкту за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Авторки:
Яковець І.С. – докторка юридичних наук, тренерка НААУ з питань дискримінації, викладачка та розробниця навчальних програм Національної школи суддів, тренерка та розробниця навчальних курсів Тренінгового центру прокурорів України, тренерка з питань СНПК, домашнього та гендерно зумовленого насильства.Ситник Г.М. – психологиня, юристка, викладачка Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, членкиня Національної психологічної асоціації України, психологиня соціального проєкту психологічної підтримки «РАЗОМ».Овчарова Г.Б. – кандидатка технічних наук, координаторка проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів росії проти українських дітей» від ВГО – Центр «Розвиток демократії».

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, спричинило безпрецедентну кризу у сфері захисту прав дитини. Воно стало однією з найруйнівніших загроз для дитинства, позбавивши дітей безпеки, сім’ї, освіти, медичної допомоги та права на нормальний розвиток.Дії Росії на окупованих територіях супроводжуються системним насильством: стратами, нападами, свавільними затриманнями, катуваннями, втягуванням у проституцію та порнографію й іншими формами жорстокого поводження, від яких страждають усі громадяни України, передусім діти.Одним із найсистемніших злочинів є примусове переміщення та депортація українських дітей. За наявною інформацією, понад 20 тисяч українських дітей були примусово переміщені або депортовані Росією з тимчасово окупованих територій після її повномасштабного вторгнення.За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, у період із 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2024 року Моніторингова місія вже задокументувало 12 випадків сексуального насильства, скоєного російськими військовими на початку окупації стосовно 10 дівчаток і 2 хлопчиків віком від 3 до 17 років. Офісом Генерального прокурора на 29 травня 2026 року зафіксовано 23 випадки сексуального насильства, пов‘язаного з конфліктом, в яких постраждали 22 дівчини та 1 хлопець. Упродовж 2022–2023 років також зафіксовано випадки позбавлення життя дітей, зокрема страти 5 хлопців і 2 дівчат, і ця цифра не є остаточною, оскільки наразі відсутній доступ до окупованих територій і невідомо, що відбувається з викраденими дітьми на території Російської Федерації. Поряд із цілеспрямованим насильством значну загрозу для дітей становлять масовані атаки із застосуванням далекобійної зброї. З лютого 2022 року в Україні щонайменше 34525 дитини загинули або були поранені. Реальна кількість, ймовірно, є вищою, адже враховані лише підтверджені ООН випадки. Статистика війни свідчить: кількість постраждалих дітей продовжує зростати. Лише у березні 2026 року внаслідок атак постраждали 89 дітей – на 65% більше, ніж у лютому. У першому кварталі 2026 року їх кількість зросла на 49% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Наведені дані свідчать про масштабний і системний характер шкоди, завданої дітям війною.
Епоха цифрових технологій і соціальних медіа відкрила нові можливості для документування воєнних злочинів: щодня мільйони публікацій, відео, геолокаційних позначок і метаданих стають потенційними джерелами доказів для слідчих і прокурорів. Водночас ці технології несуть і значні ризики. Конфіденційність постраждалої дитини або дитини-свідка у кримінальному провадженні є не лише юридичним обов’язком держави, а й фундаментальною передумовою її відновлення.

У цих умовах документування злочинів проти дітей є критично важливим для забезпечення невідворотності відповідальності та має здійснюватися з безумовним дотриманням балансу між збором доказів і захистом конфіденційності дитини.

https://rada.info/upload/users_files/04418423/af8e87b564c616d36049fbfe01eb0575.pdf

За повідомленням служби у справах дітей РМР

23 серпня 2026 року Роменська громада вшанувала пам’ять чотирьох працівників Роменського закладу загальної середньої освіти № 8, чиї життя обірвав російський ворожий удар.

Ця дата назавжди залишиться трагічною сторінкою в історії громади. Три роки тому війна забрала життя людей, які щодня працювали заради дітей, освіти та майбутнього України.

На території Роменського ЗЗСО № 8 відбувся пам’ятний мітинг, присвячений третій річниці трагедії та вшануванню загиблих освітян.

Захід розпочався із загальнонаціональної хвилини мовчання. Присутні схилили голови, вшановуючи пам’ять усіх, чиє життя забрала російська агресія – військових і добровольців, медиків і рятувальників, волонтерів та цивільних, усіх, хто загинув за Україну, її свободу та майбутнє.

Під час мітингу згадали чотирьох працівників школи, які загинули 23 серпня 2023 року: директора Тетяну Іванівну ПРОКОПЕНКО, заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя початкових класів Оксану Вікторівну СОЛОНИНКУ, учителя історії та бібліотекаря Руслана В’ячеславовича ЯЦУРУта секретаря школи Оксану Ігорівну КВАШУ.

Це були не просто працівники закладу освіти – це були люди, які творили атмосферу школи, підтримували дітей і колег, вкладали свої знання, сили й душу в щоденну працю.

Тетяна Іванівна ПРОКОПЕНКО – директор закладу, яка вміла об’єднати людей навколо спільної справи та була віддана своїй роботі Під її керівництвом школа розвивалася, залишаючись місцем, де важливими були не лише знання, а й людяність, взаємоповага та підтримка.

Оксана Вікторівна СОЛОНИНКА – творча, енергійна та життєрадісна, яка мала розпочати новий навчальний рік зі своїми першокласниками. Її життя було сповнене планів і мрій, яким, на жаль, не судилося здійснитися.

Руслан В’ячеславович ЯЦУРА – вчитель історії та бібліотекар, умів зацікавити учнів, допомагав їм пізнавати минуле та краще розуміти історію своєї країни. Колеги та учні пам’ятають його за щирість, почуття гумору та любов до пісні.

Оксана Ігорівна КВАША – секретар школи, була доброю й турботливою людиною, завжди готовою допомогти, підтримати та знайти потрібне слово. Її доброзичливість назавжди залишилася у пам’яті тих, хто її знав.

Школа була не лише місцем навчання. Тут жили дружбою, підтримували одне одного та допомагали тим, хто захищає Україну. Працівники закладу долучалися до волонтерської роботи, плели маскувальні сітки, збирали допомогу та кошти для потреб українських військових.

До присутніх звернулися міський голова Олег СТОГНІЙ, начальник Відділу освіти РМР Ірина ІВНИЦЬКА та директор Роменської ЗОШ І-ІІІ ст. № 11 Вікторія ЗЕЛЕНСЬКА.

У своєму виступі міський голова Олег СТОГНІЙ наголосив, що зруйнована школа є не лише свідченням злочинів російської агресії, а й місцем пам’яті, яке нагадує про ціну, яку Україна платить за свою свободу: «Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати людей, які жили, працювали, навчали дітей і творили історію нашої громади. російський удар зруйнував будівлю школи, але йому не вдалося зруйнувати пам’ять про наших освітян. Пам’ять сильніша за руїни. Наш обов’язок — зберегти їхні імена та передати цю правду наступним поколінням».

Звертаючись до учасників мітингу, очільник громади зазначив: «Цей ворожий удар залишив невиліковну рану в серці всієї Роменської громади. Ми втратили не просто фахівців своєї справи, а щирих, відданих людям і своїй країні освітян. Наш спільний обов’язок – зберегти світлу пам’ять про кожного з них і передати її наступним поколінням».

Під час заходу звучали слова про те, що скорбота й вдячність не вимірюються роками. Вони живуть в іменах, спогадах, добрих справах та серцях кожного з нас. На знак глибокої поваги, шани та вічної пам’яті про загиблих колег і земляків учасники заходу поклали живі квіти.

Минуло три роки. Три роки болю і скорботи, три роки, упродовж яких громада вчиться жити з цією втратою. Та разом із болем живе пам’ять. Разом із пам’яттю – вдячність. А разом із вдячністю – сила вистояти.

Сьогодні немає тих шкільних стін, у яких колись лунали дитячі голоси, шкільні дзвінки та слова вчителів. Але школа продовжує жити – у спогадах, у своїх випускниках, у колегах, у громаді, у кожному, хто пам’ятає.

Наш обов’язок – не дозволити часу стерти ці імена.

Тетяна Іванівна ПРОКОПЕНКО.
Оксана Вікторівна СОЛОНИНКА.
Руслан В’ячеславович ЯЦУРА.
Оксана Ігорівна КВАША.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо!

Світла пам’ять загиблим. Вічна шана!

За повідомленням Відділу освіти РМР

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності.

Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991 році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створення самостійної української держави. Цей акт увінчав тривалий шлях Українського народу до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня 1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

Основні акценти

Незалежність і воля для українців завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби і давали силу залишатися собою в часи бездержавності. Найвищий вияв свободи поневоленого народу – здобуття незалежності для творення власного майбутнього.

Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало логічним продовженням українського державотворення. Тож, відзначаючи 35-ту річницю ухвалення Акта, вшановуємо всі попередні етапи становлення української державності та акцентуємо на тому, що відбулося саме ВІДНОВЛЕННЯ, а не лише проголошення незалежності. Відновлення, бо незалежність України проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918-го IV Універсалом. В той час держава проіснувала три роки у безперервній боротьбі за збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, дипломатичні відносини з іншими державами.

У березні 1939-го закарпатці вибороли та проголосили незалежність Карпатської України. Відчайдушна боротьба з угорськими окупантами – безпрецедентний приклад опору агресору напередодні Другої світової війни.

Українці Закарпаття першими у міжвоєнній Європі мобілізувалися на збройну відсіч агресії союзників Німеччини.

У червні 1941 року у Львові, відстоюючи засади державності, представники ОУН проголосили Акт відновлення Української Держави.

Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та з’язницях, психіатричних лікарнях.

Проголошення незалежності України 1991 року відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії. Нині імперська Росія знову намагається захопити Україну, веде проти нас жорстоку та агресивну війну, яку ми називаємо Війною за Незалежність України, оскільки вона є екзистенційною геноцидною, війною на заперечення української державності та знищення національної ідентичності українців.

Війна за Незалежність України від Росії є відтермінованою, оскільки Росія не припиняла політичний та економічний тиск, а також культурний, історичний, релігійний вплив на Україну, починаючи з 1991 року. Зокрема, РФ провокувала і здійснювала агресивні дії для створення військово-політичних ситуацій, які могли призвести до військових дій. Згадаймо, наприклад, територіальні суперечки довкола розташованого у Криму російського чорноморського флоту в 1990-х або спроби росіян встановити контроль над косою Тузла неподалік Керчі у 2003 році. Також були й газові, й продуктові війни, які де-факто спрямувалися на узалежнення української економіки та торгівлі від Росії.

Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи. Вона є головною перешкодою для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну і розділити Європу на сфери впливу.

Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужний Сектор безпеки та оборони – це той фундамент, що захищає права людини та гарантує всім українцям гідне майбутнє.

35 років відновлення незалежності

Як українці проголошували незалежність УНР у 1918 році?

Перша світова війна (1914–1918) спричинила розпад чотирьох імперій

(Російської, Австро-Угорської, Німецької та Османської) і дала поштовх

створенню на їх руїнах незалежних національних держав. Серед поневолених

народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність, були й українці.

17 березня 1917 року в Києві громадські та політичні сили створили Українську Центральну Раду, яка поступово перетворилася на парламент Української Народної Республіки.

23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України та закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня сформувала Генеральний Секретаріат – перший український уряд.

Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів – принесли більшовицьку загрозу для України. Це підштовхнуло Центральну Раду до ухвалення 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалу, яким вона проголосила Українську Народну Республіку.

Тим часом більшовики прагнули встановити контроль над Україною та розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі.

17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком тоді оголосив, що вважає Центральну Раду “в стані відкритої війни проти совєтської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний збройний наступ на Україну. На середину січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ, одночасно підбурювали робітничі повстання” (найзапекліше відбулося на заводі “Арсенал”).

Бойові дії в Києві спонукали Центральну Раду остаточно визначитися із незалежністю. Як сказав Микита Шаповал на засіданні українського уряду 8 січня 1918 року, “раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”.

Це відбулося 22 січня 1918 року на закритому засіданні Малої ради (постійний робочий орган УЦР, який діяв між її пленарними засіданнями).

На обговорення винесли три проєкти: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Микити Шаповала, але врешті виробили спільну редакцію. Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: «Високі збори!.. Народ наш рагне

миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову «священну війну», а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну… Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал».

Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради «за» було 39, «проти» – 4, «утрималося» – 6 осіб. Текст IV Універсалу датований 22 січня 1918 року.

Документ містив чотири головні положення: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Водночас українці Галичини – східної частини австрійського коронного краю – 1 листопада 1918 року підняли у Львові повстання (згодом назване “Листопадовий чин” або “Листопадовий зрив”), внаслідок якого проголосили українську владу в краї.

13 листопада затвердили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, запровадивши назву нової держави – Західноукраїнська Народна Республіка.

22 січня 1919 року, на річницю проголошення незалежності Української Народної Республіки, об’єдналися в єдину незалежну державу УНР та ЗУНР.

Незалежність 1939-го. Карпатська Україна

Після Першої світової війни територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938-го року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. А 15 березня 1939 року Карпатська Україна на засіданні Сойму Карпатської України проголосували за незалежність, визначили форму державного утворення – республіка на чолі із президентом, обраним Соймом.

Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська.

Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а гербом – сполучення крайового герба (червоний ведмідь й чотири сині та три жовті смуги) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі).

Державним гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна».

Президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина.

Про прагнення до незалежності краю він наголосив ще у січні 1939 року в інтерв’ю “Про актуальні проблеми Карпатської України”: “Ми хочемо жити своїм власним життям, своєю українською культурою і, захищаючи послідовно та твердо своє, ми не відцураємося від шанування духовного багатства інших.<…> Будуємо нову Карпатську Україну та її головне місто, яким правдоподібно буде Хуст. Ведемо вже переговори про побудовання біля ста помешкань для державних службовців. Побудуємо там палац уряду, університет, катедралю, домівки для студентів, музей, український народний театр. Буде це модерна дільниця з широкими вулицями. У наступному році з весни розпочнемо будувати залізничну лінію”.

У день проголошення незалежності Карпатської України (15 березня 1939-го) з мовчазної згоди Гітлера на край напала Угорщина. На захист землі від окупантів стала Карпатська Січ. Проте вже 18 березня ворог захопив майже всю Карпатську Україну. Осередок української державності був знищений, однак українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі чинили збройний опір союзникам Німеччини.

Друга світова. Від ідеї до боротьби

Одним із найкривавіших в історії державотворення був період Другої світової війни. Коли у 1939 році СРСР окупував Західну Україну, Організація українських націоналістів вперше зіткнулася із репресивною машиною СРСР – НКВД. Відчайдушний спротив комуністичному режиму призвів до численних втрат: за різними даними, від 16 до 35 тисяч арештованих і страчених. Проте навіть за жорстких умов початок Другої світової війни давав шанс реалізувати головне стратегічне завдання – здобути власну державу.

Можливістю скористалася Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери. Вони провели 30 червня 1941 року у Львові Національні збори, на яких проголосили Акт відновлення Української держави та сформували уряд – Українське державне правління під орудою Ярослава Стецька, почали розбудову Української національно-революційної армії.

Акт відновлення Української держави не був узгоджений із Німеччиною – нацисти почали репресії проти ОУН. 5 липня 1941-го в Кракові затримали Степана Бандеру. До кінця 1944 року він перебував в ув’язненні.

Незважаючи на переслідування, похідні групи ОУН, що вирушили вглиб України, проголошували Акт відновлення Української Держави в містах, активно розбудовували там український державний апарат. До кінця липня ОУН встановила владу в 187 районах Західної України, 26 районах Правобережжя та відкрила обласні управління в Тернополі, Львові, Рівному, Дрогобичі, ІваноФранківську, Луцьку. У багатьох містах відбулися урочисті марші.

За серпень–вересень 1941 року окупанти розігнали українські органи місцевого самоврядування та провели масові арешти активістів. До кінця року німецькі спецслужби ув’язнили до півтори тисячі бандерівців.

У вересні того ж року Провід ОУН на першій конференції постановив перейти в підпілля й почати відновлювати організаційну мережу. Заарештованого Бандеру заступив Микола Лебедь. Націоналісти почали готуватися до силового протистояння з вермахтом. Наприкінці 1942 року утворилася Українська повстанська армія. Вона розбудовувалася в умовах протистояння з ворогами на двох фронтах: антинацистському й антисовєтському. Протягом 1942–1944 років УПА провела понад 2,5 тисячі антинімецьких акцій, під час яких було знищено близько 12,5 тисяч німців та їх союзників, понад 2 тисячі було поранено і майже 2,5 тисячі захоплено в полон.

Також підрозділи УПА воювали з червоними партизанами, які під контролем радянських спецслужб мали боротися не тільки з нацистами, а й з українськими націоналістами. Після вигнання нацистських окупантів з України головним ворогом УПА стала комуністична влада. Усього через лави УПА пройшло майже 100 тисяч вояків. Особовий склад Української повстанської армії становив майже 30 тисяч осіб. УПА боролась за самостійну соборну державу, в якій кожна нація жила б вільним життям.

У липні 1944 року було створено Українську головну визвольну раду (УГВР) як верховний політичний орган керівництва визвольною боротьбою. Підпільний парламент України, що воювала, очолив колишній представник революційного парламенту Української Народної Республіки – Кирило Осьмак.

УГВР затвердила присягу воїна УПА, документи, що висвітлювали політичну платформу визвольного руху. Основою цієї платформи була національно-демократична програма, заклик до боротьби проти тоталітарного режиму, за відновлення національної незалежності та демократичного устрою.

Також УГВР затвердила головне гасло УПА – «Свобода народам! Свобода людині!».

У 1960-1980-х роках українці боролися за Українську державу мирними методами. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод – Українська Гельсінська група відстоювала права людини, піднімала проблеми політичної, економічної та духовної окремішності українців. Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у нашій національно-визвольній боротьбі, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності.

Інтелектуали, митці-шістдесятники, відстоюючи вільний розвиток країнської

мови й культури. Їхня боротьба інформаційними методами тривала і в 1980- х сприяючи організаційному та ідейному оформленню національно-демократичного руху, утвердженню національної самосвідомості і віри в можливість опору репресивній державі.

1990-ті роки. Початок кінця совєтської імперії та шлях до відновлення

В умовах політичних реформ у СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос.

16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України.

Спроба у Москві 19 серпня 1991 року “оновити” СРСР у сталінських традиціях стала поштовхом до розгортання національно-демократичного руху за незалежність у більшості республік СРСР. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши в ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили

прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії.

90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” У Кримській АРСР ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області – 83,90 % і 83,86 % – у Луганській. Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Сьогодні в умовах Війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч і знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.

За повідомленням Інституту Національної пам’яті України

Шановна Роменська громадо! Прийміть найщиріші вітання з нагоди головних свят нашої держави – Дня Державного Прапора України та 35-ї річниці Незалежності України!

Незалежність – це найвища цінність кожної нації, а прапор, що вільно майорить на землі предків – символ державності.

Нелегким був шлях до нашої Незалежності. Та попри всі труднощі українцям вдалося збудувати власну державу, а відтак втілити в життя мрію багатьох поколінь – вибороти Незалежність!

Цьогоріч ми відзначаємо 35-ту річницю Незалежності України. 35 років тому Україна зробила свій історичний вибір – бути вільною та незалежною державою.

Сьогодні Україна переживає найбільш важкі та драматичні виклики за всю свою історію. З 24 лютого 2022 року Україна стала синонімом до слова «незалежність». Щодня на всіх фронтах ми відстоюємо свою незалежність. Щодня ми доводимо свою незламність характеру, твердість духу та любов до рідної землі. Колір нашої крові – синьо-жовтий, мова нашого народу – мова нескореності, волі та великої віри у власні сили та нашу армію.

Дякую нашим мужнім воїнам, які зараз боронять нашу країну та всім, хто докладає зусиль для побудови вільної незалежної держави.

Вічна пам’ять усім, хто загинув за Україну!

Переконаний, що завдяки мужності українського народу зможемо гідно пройти ці важкі часи!

Об’єднані і згуртовані ми обов’язково переможемо! Віримо у наших людей! Віримо у Збройні сили України! Віримо у Перемогу! Віримо у нашу Державу!

Слава Україні!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ

Війна безжально забирає життя найкращих, залишаючи по собі біль і невимовну скорботу в серцях рідних та всієї громади.

22 серпня 2026 року Роменська громада провела в останню путь Воїна – Василя Івановича КАПУСТІНА.

Цього дня у спільній скорботі зібралися рідні, друзі, побратими, представники влади, духовенство та небайдужі жителі громади, щоб віддати останню шану Герою. На Алеї Слави присутні поклали квіти та схилили голови, віддаючи останню шану Захиснику України.

Щирі співчуття рідним висловив міський голова Олег СТОГНІЙ. Зі словами скорботи він промовив: «Україна зараз переживає страшні часи… Війна сіє смуток, приносить біль на нашу землю, в українські родини… Гинуть найкращі з найкращих, які віддають життя за вільне майбутнє країни. Сьогодні на Алеї Слави ми проводжаємо в останню путь КАПУСТІНА Василя Івановича, який віддав своє життя, захищаючи Україну, її незалежність і наше мирне майбутнє. Вічна слава і пам’ять Герою!»

КАПУСТІН Василь Іванович народився 15 серпня 1985 року в місті Ромни, де минули його дитячі та юнацькі роки. Тут він зростав, навчався та формувався як особистість.

Після закінчення Роменської загальноосвітньої школи № 6 здобув професію будівельника у Роменському вищому професійному училищі.

Строкову військову службу проходив у Навчальному центрі внутрішніх військ МВС України, де отримав звання головного сержанта.

У 2015 році Василь Іванович став на захист Батьківщини, беручи участь в антитерористичній операції на сході України. Під час служби він проявив мужність, витримку, стійкість та відданість військовому обов’язку.

Після майже двох років служби повернувся до рідного міста. До початку повномасштабного вторгнення працював будівельником, а вночі охороняв будівельний об’єкт.

У листопаді 2024 року Василь був призваний на військову службу. Не вагаючись, став на захист рідної землі, своїх близьких та майбутнього України.

Військову підготовку пройшов у Десні, після чого захищав Україну на Донецькому напрямку.

Та під час виконання бойового завдання зв’язок із Воїном обірвався. Довгий час рідні чекали, вірили та молилися…

Але доля виявилася надто жорстокою…

2 березня 2025 року гранатометник 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант КАПУСТІН Василь загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Воїну навіки 39 років…

Залишилися згорьовані мати та сестра…

Для рідних Василь назавжди залишиться люблячим сином і братом, для побратимів – надійним другом і мужнім воїном. Для всіх нас – Героєм, який ціною власного життя виборював право України бути вільною та незалежною.

Повернення, на яке так чекали, не відбулося… Ще одне ім’я назавжди викарбуване на Алеї Слави, це є тяжка й трагічна втрата для всієї країни, адже така втрата не має зцілення.

Василь КАПУСТІН назавжди залишиться частиною історії рідного міста та нашої громади. Його ім’я житиме в пам’яті тих, хто знав його, працював поруч, разом проходив службу та стояв пліч-о-пліч у бою.

Ми не маємо права забути тих, хто віддав життя за Україну!

Вічна пам’ять та шана Воїну – Василю Івановичу КАПУСТІНУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Закон України «Про захист прав споживачів» встановлює права споживачів, визначає механізми їх захисту та основні засади реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до частини третьої статті 5 цього закону  захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до закону, а також суди.

З метою оцінки фактичного стану реалізації органами місцевого самоврядування повноважень у сфері захисту прав споживачів відповідно до статті 28 Закону України «Про захист прав споживачів», визначення рівня виконання таких повноважень  та підготовки пропозицій щодо вдосконалення механізмів забезпечення права громадян на захист Уповноваженим Верховної Ради України  з прав людини проводиться моніторинг виконання органами місцевого самоврядування повноважень щодо захисту споживачів.

Запрошуємо мешканці нашої громади долучитись до опитування «Захист прав споживачів у громаді»  за посиланням: https://forms.gle/E1CNi41RmF69VAXYA.

Опитування буде проводитись до 18.09.2026.

За повідомленням управління економічного розвитку

Шановні поети, письменники, митці слова!
Щиро вітаю вас із Днем поета!

Український народ має безцінний скарб — своє Слово, і має великий український цвіт — талановитих письменників та поетів, чиї твори стали надбанням не одного покоління.

Сьогодні українською історією, культурою та літературою захоплюється весь світ. Від Шевченкового «Кобзаря» до сучасної поезії — наше слово долає кордони, звучить у різних країнах і відкриває світові справжню Україну: волелюбну, талановиту, незламну.

Попри виклики війни українське слово живе. Воно звучить у віршах, піснях, книгах, на сценах і в серцях людей. Воно береже нашу пам’ять, називає речі своїми іменами, підтримує тих, хто бореться, і дає силу тим, хто чекає на Перемогу.

Василь Симоненко заповідав нам любов до Батьківщини, що починається з любові до рідного дому. Олександр Олесь звертався до України словами: «Живи, Україно, живи для краси». А Тарас Шевченко навчив нас берегти слово як силу, здатну пробуджувати народ.

Тож нехай українське слово звучить вільно, гордо і незламно. Нехай розквітає український цвіт, а кожен новий рядок допомагає світові ще глибше пізнавати й любити Україну.

З повагою — міський голова Олег СТОГНІЙ

Виконавчий комітет Роменської міської ради оголошує конкурс із визначення перевізників на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які працюють у звичайному режимі руху, відповідно до рішення виконавчого комітету Роменської міської ради  від 19.08.2026 № 213 «Про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування Роменської міської територіальної громади».

ПЕРЕЛІК об’єктів конкурсу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування Роменської міської територіальної громади

ПЕРЕЛІК об’єктів конкурсу на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Роменської міської територіальної громади

Конкурси з перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування проводяться відповідно до статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (зі змінами та доповненнями) та Умов проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування в межах Роменської міської територіальної громади, затверджених рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 21.07.2021 №114.

Для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування щоденно у звичайному режимі руху залучаються автобуси загальною пасажиромісткістю, що відповідають класу І, ІІ визначення класу комфортності автобусів, сфери їх використання за видами сполучень та режимами руху, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.07.2024 №688.

На приміських автобусних маршрутах визначено автобуси класу І, ІІ, А.

Обов’язковою умовою конкурсу є наявність у претендента на міських автобусних маршрутах загального користування до 70% та на приміських маршрутах загального користування до 50% транспортних засобів на об’єкті конкурсу, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, згідно з п.10 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (зі змінами та доповненнями).

Транспортні засоби повинні відповідати єдиним вимогам до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1166 (в останній редакції).

Транспортні засоби повинні бути сертифіковані та відповідати екологічним показникам не нижче Євро-3.

Конкурсним комітетом здійснюється обов’язковий огляд транспортних засобів, представлених на конкурс.

Перевезення здійснюються перевізниками самостійно у звичайному режимі руху, з регулярністю не нижче 100% рейсів від затвердженого розкладу руху, за винятком форс-мажорних обставин.

Учасник конкурсу повинен мати достатню кількість транспортних засобів та резервних транспортних засобів, яка становить 10% від необхідної кількості автобусів для виконання перевезень.

Конкурс відбудеться 29.09.2026 о 10.00 за адресою: м. Ромни, бульв. Шевченка, буд. 2, ІІІ поверх, зала засідань Виконавчого комітету Роменської міської ради.

Документи на конкурс приймаються робочим органом – комунальним підприємством «Ромнитранссервіс» з дня виходу оголошення до 14.09.2026 (включно) з 8.00 до 16.30 у робочі дні за адресою: 42000, м. Ромни, вул. Героїв Роменщини, буд. 97.

Бланки документів для участі в конкурсі, анкету та інформацію про об’єкт конкурсу надає робочий орган – КП «Ромнитранссервіс» за адресою: 42000, м. Ромни, вул. Героїв Роменщини, буд. 97, телефон +38 (097) 748 80 16, електронна адреса: romnytrans@ukr.net.

Плату за участь у конкурсі в сумі 2120,00 грн (за об’єкт конкурсу) необхідно перерахувати на р/р UA253375680000026004300031056, ЄДРПОУ 31077822, МФО 337568, філія – Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» (ФСОУ «Ощадбанк») з поміткою «За участь в конкурсі 29.09.2026».

За повідомленням КП «Ромнитранссервіс»

Шановні мешканці та гості Роменської міської територіальної громади!

З метою збереження здоров’я відвідувачів та забезпечення належного санітарного стану території пляжу звертаємо увагу на результати лабораторних досліджень проб піску в зоні рекреації р. Сула в м. Ромни: «Колишня човнова станція».

За результатами лабораторних досліджень встановлено невідповідність якості піску встановленим санітарним вимогам за мікробіологічними показниками безпеки.

У зв’язку з цим просимо відвідувачів дотримуватися таких рекомендацій:

• не дозволяти дітям брати пісок до рота;
• не допускати потрапляння піску в очі та на слизові оболонки;
• після перебування на пляжі та контакту з піском ретельно мити руки з милом;
• перед прийманням їжі обов’язково мити руки;
• не залишати на піску харчові продукти та інші відходи.

Щодо перебування тварин на території пляжу

Звертаємо особливу увагу власників домашніх тварин на необхідність відповідального ставлення до їх перебування у місцях масового відпочинку.

Не допускайте забруднення піску та пляжної зони екскрементами й іншими продуктами життєдіяльності тварин. У разі забруднення території власник зобов’язаний негайно прибрати за твариною та належним чином утилізувати відходи.

Просимо також не допускати вільного перебування та вигулу домашніх тварин у місцях, де відпочивають люди, особливо поблизу дитячих зон.

Наявність у піску продуктів життєдіяльності тварин може негативно впливати на його санітарний стан та створювати додаткові ризики для здоров’я відвідувачів.

Чистота пляжу та безпека відпочинку залежать від відповідальної поведінки кожного.

Просимо дотримуватися правил благоустрою, санітарних рекомендацій, слідкувати за дітьми та домашніми тваринами і не залишати після себе сміття.

Бережімо чистоту пляжу та здоров’я одне одного!

За повідомленням Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради

Громадська організація «Джерело надії України» з 20 липня 2026 року по 19 січня 2027 року реалізує проєкт «Міжрегіональний інклюзивний центр психічного здоров’я, безпеки та захисту 2.0» за фінансової підтримки Secours Catholique – Caritas France у Вінницькій та Сумській областях.

У межах проєкту у м. Ромни заплановано функціонування Ресурсного центру для постраждалого населення.

Для кого: чоловіки, жінки й діти (особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, багатодітні родини, матері й батьки, які одноосібно виховують дітей, родини, які опікуються людьми з інвалідністю, люди старшого віку та інші особи, що опинилися в складних життєвих обставинах)

Які заходи:

– індивідуальні соціально-інформаційні консультації;

– індивідуальні психосоціальні консультації;

– творчі майстерні (родинні заходи для дорослих із дітьми);

– групи взаємодопомоги / заходи неформальної освіти;

– підтримка найбільш вразливих домогосподарств шляхом забезпечення «наборами турботи» відповідно до визначених критеріїв.

Участь у заходах та отримання консультацій — безкоштовні.

За додатковою інформацією звертайтеся за телефоном +38(097)6798447 або за адресою: м. Ромни, вул. Іллінська, 25

За повідомленням Управління соціального захисту населення Роменської міської ради

19 серпня 2026 року відбулося засідання виконавчого комітету Роменської міської ради. Під час роботи члени виконкому розглянули та прийняли відповідні рішення з 31 питання порядку денного, що стосуються різних сфер забезпечення життєдіяльності нашої громади.

Схвалення Прогнозу бюджету Роменської громади на 2027-2029 роки

Одним із ключових та стратегічно важливих стало рішення про схвалення Прогнозу бюджету Роменської міської територіальної громади на 2027-2029 роки. Цей документ є основою для середньострокового фінансового планування.

Затвердження тарифів на теплову енергію

Важливим блоком питань стало встановлення тарифів на теплову енергію та послуги з її постачання. Виконавцем цих послуг офіційно визнано КП «Ромникомунтепло» РМР. Рішенням виконкому затверджено економічно обґрунтовані тарифи для різних категорій споживачів:

для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших категорій споживачів – у розмірі 5 008,74 грн/Гкал (з ПДВ);

для потреб населення – 3 700,63 грн/Гкал (з ПДВ).

❗️ВАЖЛИВО ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ: наголошуємо, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення або скасування для населення тариф застосовуватиметься на рівні, що діяв станом на 24.02.2022 — тобто 2 322,31 грн/Гкал (з ПДВ). Мешканці громади не платитимуть більше.

Спрямування коштів на підтримку комунальних підприємств

На виконання рішень міської ради від 14.08.2026 виконавчий комітет визначив низку комунальних підприємств одержувачами бюджетних коштів для забезпечення роботи критичної інфраструктури та облаштування місць проживання внутрішньо переміщених осіб (ВПО):

КП «Житло-Експлуатація» РМР» — на заробітну плату з нарахуваннями та облаштування місць тимчасового перебування ВПО (закупівля твердопаливних котлів, насосів, будматеріалів та ремонт топкової);

КП «Ромникомунтепло» РМР та КП «Ромнитеплосервіс» РМР  — на погашення зобов’язань за газ та виплату заробітної плати;

КП «Міськводоканал» РМР —  для оплати за спожиту електроенергію;

КП «ККП» РМР» — для придбання паливно-мастильних матеріалів.

Інші важливі питання життєдіяльності громади

Окрім фінансово-господарського блоку, члени виконкому розглянули низку інших важливих питань.

Інвестиційний розвиток: затверджено Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій громади на 2027-2029 роки, а також внесено зміни до складу Інвестиційної ради.

Транспортне забезпечення: прийнято низку організаційних рішень щодо підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських і приміських автобусних маршрутах.

Діяльність комунальних підприємств: заслухано звіти про виконання фінансових планів за І півріччя 2026 року комунальними підприємствами громади та медичними закладами (КП «Житло-Експлуатація» РМР», КП «Ільїнський ярмарок» РМР», КП «Ромникомунтепло» РМР», КП «Роменське МРБТІ», КП «Міськводоканал» РМР» та КП «ККП» РМР», КП «Ромнитранссервіс», КП «Ромнитеплосервіс» РМР,  КНП «Роменська ЦРЛ» РМР, КНП «ЦПМСД міста Ромни» РМР  та КНП «Стоматполіклініка» РМР).

Соціальний захист та освіта: затверджено рішення комісії щодо надання компенсації за знищене майно внаслідок збройної агресії рф, а також надання допомоги у вирішенні житлових питань для ВПО. Крім того, врегульовано питання забезпечення освітнього процесу в школах, захисту прав дітей (зокрема, передачу дитини у прийомну сім’ю), опіки над повнолітніми особами та квартирного обліку.

З повними текстами всіх прийнятих рішень можна буде ознайомитися на офіційному вебсайті Роменської міської ради у розділі «Нормативна база» у визначені законодавством терміни.

За повідомленням загального відділу

Ви вже давно не стоїте в черзі за квитками. Не ходите в банк заради одного платежу. І, мабуть, рідше перевіряєте поштову скриньку.

Тож навіщо чекати паперову квитанцію?

Електронні платіжки за послугу з розподілу газу вже доступні в застосунку КУБ (  https://kub.energy ). Тепер рахунок можна відкрити, перевірити та одразу оплатити онлайн: без паперової квитанції та незалежно від того, де ви перебуваєте: вдома, на роботі чи в дорозі.

Для клієнтів Сумської філії «Газмережі» це ще один простий спосіб вчасно оплачувати послугу з розподілу газу.

А вчасна оплата — це не просто закритий рахунок. Це кошти на щоденну роботу газорозподільної системи: обслуговування та ремонт мереж, перевірку їхнього стану, локалізацію витоків і роботу аварійної служби 104.

Тож не чекайте паперової платіжки. Перевірте свій рахунок у КУБ ( https://kub.energy ) та оплатіть розподіл газу до 20 серпня.

Менше паперу. Менше очікувань. Більше зручності — і вчасна оплата послуги, від якої залежить стабільна робота газових мереж.

Сумська філія «Газмережі» — працюємо для безпечного та стабільного газопостачання Сумщини.

За повідомленням Сумської філії «Газмережі»