Останнім часом у Роменській громаді дедалі частіше звучать слова прощання. Ми не встигаємо загоїти біль однієї втрати, як війна приносить нову. Знову схиляємо голови у скорботі, проводжаючи в останню путь тих, хто став на захист України, і сумуємо за мирними людьми, чиї життя безжально забирає російський агресор.
росія не припиняє сіяти смерть і горе на українській землі. Сьогодні Роменська громада знову об’єдналася у скорботі, щоб провести в останню путь Захисника – Дмитра Олексійовича САМОЙЛИКА.
Віддати останню шану Воїну прийшли рідні та близькі, бойові побратими, представники місцевої влади, духовенство та жителі громади. Після заупокійного богослужіння присутні провели Героя в останню земну дорогу, вшанувавши його світлу пам’ять хвилиною мовчання та спільною молитвою.
Під час церемонії прощання міський голова Олег СТОГНІЙ висловив щирі співчуття рідним та близьким Захисника: «Громада продовжує жити у болі безперервних втрат. Ми проводжаємо в останню путь наших Захисників, схиляємо голови у скорботі за мирними жителями, чиї життя безжально забрала російська агресія. росія не припиняє нищити український народ. І сьогодні ми зібралися, щоб провести в останню путь Воїна – Дмитра Олексійовича САМОЙЛИКА. Від імені всієї Роменської громади висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Дмитра. Розділяємо з вами біль цієї непоправної втрати. Воїну назавжди 43… Світла пам’ять і вічна шана Герою!»
САМОЙЛИК Дмитро Олексійович народився 25 червня 1983 року в місті Ромни. Закінчив 9 класів Роменської ЗОШ №4. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю, працьовитістю та відповідальністю.
Професійну освіту здобув у Роменському ВПУ, де опанував фах маляра-штукатура. Працював за спеціальністю в Ромнах та різних містах і селах України. Серед колег користувався повагою як сумлінний, відповідальний і надійний працівник.
Для рідних був люблячим сином, чоловіком і батьком, для друзів – вірним товаришем. Мав золоті руки, був справжнім майстром своєї справи. Виконував різноманітні будівельні роботи: шпаклював стіни, монтував гіпсокартон, фарбував приміщення та сумлінно робив усе, за що брався.
У листопаді 2024 року Дмитра САМОЙЛИКА було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив у Чернігові.
Спочатку служив мінометником у 210-му окремому штурмовому полку, а згодом був переведений до артилерійського взводу 425-го окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ.
Боронив Україну на Покровському напрямку. Серед побратимів мав позивний «Змєй» і зарекомендував себе як надійний Воїн, який завжди був готовий підтримати, допомогти та підставити плече у найскладнішу мить.
Дмитро мріяв повернутися додому з Перемогою, обійняти найдорожчих людей і жити під мирним українським небом. Та війна безжально обірвала його життя.
26 червня 2026 року старший навідник 1-го самохідного артилерійського взводу окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ, солдат САМОЙЛИК Дмитро Олексійович загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Герою навіки 43 роки…
У глибокій скорботі залишилися мама, дружина та дві доньки.
Всією громадою схиляємо голови перед світлою пам’яттю Дмитра САМОЙЛИКА, який назавжди приєднався до небесного війська. Щирі співчуття родині та близьким нашого Захисника. Світла пам’ять про нашого Воїна назавжди залишиться в наших серцях…
Вічна пам’ять, безмежна вдячніcть та шана Герою – САМОЙЛИКУ Дмитру Олексійовичу!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
