Пости автора Lyuba

Шановні адміністратори Центру надання адміністративних послуг м. Ромни!

Щиро вітаю вас зі святом!
Саме 6 вересня у 2012 році Верхова Рада ухвалила закон «Про адміністративні послуги»‎, який визначив правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
Дозвольте подякувати усім адміністраторам ЦНАПу за високий професійний рівень, якість надання адміністративних послуг жителям громади, впровадження нових сервісів для зручності людей.
Окрема подяка адміністраторам ЦНАПу, які працюють на віддалених робочих місцях у старостинських округах й надають всі необхідні адміністративні послуги сільському населенню.
Бажаю співробітникам ЦНАПу миру і злагоди в родинах, міцного здоров’я і добробуту, результативності у виконанні фахових завдань, нових професійних здобутків, впевненості у майбутньому, гарного настрою і радості кожного дня!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada

Сьогодні вся громада вкотре зібралася, щоб провести в останню дорогу нашого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом. На щиті до рідної землі повернувся Герой – старшина 1 статті військово-морських сил Збройних сил України Андрій Миколайович ГАЦЕНКО.

Прихиливши коліна з квітами в руках, рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади зустріли живим коридором військовослужбовця.

Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі воїна, який віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність.

Останній шлях молодого захисника Адрія ГАЦЕНКА був скроплений сльозами та безліччю живих квітів, як символом скорботи та вічності…

Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловив міський голова Олег СТОГНІЙ. На Алеї Слави він промовив: «Високою і страшною є ціна нашої свободи. Та Андрій ГАЦЕНКО є переконливим свідченням того, що сильнішої нації у світі немає. На превеликий жаль гинуть найкращі. Загибель Андрія ГАЦЕНКА – це не тільки невимовна втрати для родини, але й для громади та України. Це була людина, яка завжди готова прийти на допомогу. В нього не було слова «ні». Лицар українського моря Андрій ГАЦЕНКО вірно служив у військово-морських силах Збройних сил України. Для нас він є прикладом того, як треба ставитись до своєї справи. Нехай Андрій спочиває в мирі, а його сім’я знаходить силу і тепло у спогадах про нього. Ми завжди будемо пам’ятати його великий внесок на благо нашої країни та безсмертність його духу. Низький уклін і царство небесне, воїне. Пам’ять про Андрія ГАЦЕНКА – назавжди в серці Роменської громади та всієї України».

Проводжаючи бійця в останню путь, присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі свого земляка.

Під скорботні звуки духового оркестру Роменська громада провела загиблого Воїна до місця останнього спочинку.

Наш Захисник Андрій Миколайович ГАЦЕНКО народився 30 травня 1992 року в місті Ромни.

Навчався в Роменській загальноосвітній школі №1. Після 9 класів, у 2007 році, вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу “Роменське вище професійне училище” та отримав виробничу професію муляр, штукатур, лицювальник-плиточник.

??9 липня 2012 року 20-ти річний юнак прийняв військову присягу та розпочав строкову службу у військово-морських силах в місті Севастополь.

Відслуживши повну строкову службу, уже у травні 2013 року Андрій підписав контракт на військову службу і залишився в Севастополі.

У 2014 році, у зв’язку з анексією півострова Крим, Андрій ГАЦЕНКО повернувся в рідне місто, але ненадовго.

Лицар українського моря, цього ж року за контрактом розпочав службу в військово-морських силах Збройних сил України тепер вже в місті Одеса.

За волею долі в Одесі Андрій зустрічає дівчину з Ромнів. Та вже 2018 рік стає для нього особливо важливим. Цей рік визначається одруженням та народженням дитини.

Початок повномасштабної війни військовослужбовець зустрів у морі. Обстріли, вибухи, росія порушує кордони… За таких обставин дружина з маленькою донькою їдуть в більш безпечне рідне місто.

Андрій продовжує мужньо і самовіддано захищати Батьківщину, забезпечувати надійну оборону морських рубежів, комунікацій та портів, демонструючи незламний бойовий дух, майстерність і військову доблесть. Під час служби воїн професійно виконував бойові завдання в акваторії Чорного моря, а також на річці Дунай.

Щодня, виявляючи героїзм, стійкість й непереможний характер, Андрій ГАЦЕНКО захищав морський простір України від російських загарбників.

У грудні 2023 року військовослужбовець приїжджав привітати доньку з днем народження. Його серце завжди було з родиною. Саме для них він виборював мирне небо та світле майбутнє.

Український захисник планував, мріяв, сподівався. Та не судилося…

29 серпня 2024 року, ввечері, російська ракета влучила у військовий катер. Загинуло 6 чоловік, серед них і старшина 1 статті Андрій ГАЦЕНКО…

Уже вранці брат-близнюк Андрія, з яким вони пліч-о-пліч служили в одній частині, але на різних військових катерах, повідомив страшну звістку родині.

За 2 тижні до трагедії дружина з донькою приїздили в Одесу, за 40 хв до вибуху він їм телефонував… “Самий кращий тато і чоловік”, так говорить про Андрія Миколайовича дружина.

Андрію ГАЦЕНКУ навіки 32…

З них, майже 13 років у військово-морських силах Збройних сил України.

У 2022 році отримав відзнаку Міністерства оборони України – медаль “10 років сумлінної служби”.

У Андрія ГАЦЕНКА залишилися донька, дружина, батьки, брат…

Непоправна втрата для родини, громади та всієї країни…

Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Нехай Всевишній дасть сили пережити це невимовне горе.

Герої не вмирають! Їхні душі сяють найяскравішими барвами на небесах української вольності, незламного патріотизму та надії на кращу долю майбутніх поколінь. Вони завжди поруч з нами! Вони відгукуються у наших серцях, спогадах, душі великого народу нескореної країни!

Ніколи не забудемо, якою ціною виборюється мир та незалежність України!

Низький уклін воїну-захиснику Андрію ГАЦЕНКУ!

Вічна пам’ять та доземний уклін тобі, наш мужній Герою!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Наразі в окремих населених пунктах Сумської області відбувається евакуація населення до різних регіонів України.

ТОВ «КРОМБЕРТ ЕНД ШУБЕРТ УКРАЇНА ЖУ» (далі – Товариство) готове допомогти з працевлаштуванням і розміщенням осіб, які мають намір евакуюватися.

Так, Товариство є компанією з 100 % іноземними інвестиціями, найбільшим платником податків у Житомирській області, займається виробництвом електричних мереж для автотранспортних засобів провідних світових автовиробників.

Наразі Товариство готове офіційно працевлаштувати до 100 евакуйованих осіб та навіть, за потреби, забезпечити їх житлом.

Пропонується високооплачувана робота для чоловіків та жінок віком від 18 років із наданням широкого соціального пакету, в т. ч. забезпечується безкоштовний підвіз до місця роботи та безкоштовне харчування.

Товариство працює в три зміни, а робота в переважній більшості виконується працівниками стоячи. Також присутня робота з дрібними елементами при штучному освітленні. Тому дуже важливо, щоб стан здоров’я потенційних працівників дозволяв їм працювати в таких умовах.

За детальною інформацією звертатись за телефонами: 0504487613 (Тетяна), 0977045937 (Олександр), 0982520429 (Управління соціального захисту населення Роменської міської ради).

За повідомленням Управління соціального захисту населення  Роменської  міської  ради 

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada 

Правничий проєкт «Юридичні Сили України» і благодійний фонд «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії» спільно працюють над створенням в Україні діючого правового механізму відшкодування шкоди, завданої потерпілим внаслідок російської агресії, за рахунок російського майна та майна пособників (агентів) російської федерації, а також для захисту інтересів територіальних громад.

На сьогодні завдяки співпраці з Офісом Генерального прокурора та Службою безпеки України 17 територіальних громад з різних регіонів України, в особі органів місцевого самоврядування, отримали статус потерпілого та виконують подальші дії для формування свого права вимоги проти рф та її пособників, як ліквідного немайнового активу.

За весь час виконання проєкту адвокати та експерти витратили для надання допомоги більш ніж 2 000 годин волонтерської праці. Багато часу приділяється розповсюдженню правової інформації та юридичних консультацій. Команда ініцаторів працює як для об’єднаних територіальних громад, так і для підприємств, а також об’єднує інтереси потерпілих внаслідок міжнародного злочину російської агресії.

Для територіальних громад цей проєкт реалізується за підтримки БФ «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії» та його партнерських організацій, адвокатів, правозахисників та експертів. Продуктом проєкту є формування обґрунтованого права вимоги потерпілого внаслідок міжнародного злочину агресії про відшкодування шкоди шляхом звернення до 2 національного суду з позовом про відшкодування завданої шкоди з подальшим виконанням такого рішення суду або оплатною передачею права вимоги за договором цесії. При цьому така шкода може бути завдана, як безпосередніми діями агресора – актами агресії (наприклад, цілеспрямовані руйнування підприємств, цивільних житлових будинків та інфраструктури, вбивство цивільних осіб), так, і як тяжкі наслідки ведення росією агресивної війни проти України (наприклад, загибель людей від голоду чи поранень, вимушене переміщення людей, припинення роботи підприємств, недотримані прибутки, додаткові витрати на відновлення і т.п.)

У команди проєкту є унікальна юридична методика, яка дозволяє не просто отримати рішення суду проти російської федерації, але й реалізувати право вимоги за рахунок майна її пособників. Так, злочин агресії здійснюється владною військовою елітою, але така агресія здійснюється за підтримки і з залученням ресурсів (інформаційних, фінансових, дипломатичних та інших) російських (і не тільки) фізичних та юридичних осіб. Тому право вимоги потерпілих осіб може бути реалізоване і за рахунок майна пособників російської федерації – фізичних та юридичних осіб, які сприяють російській агресії.

На честь Дня Незалежності України автори проєкту готові надати благодійну підтримку територіальним громадам у вигляді безкоштовної юридичної консультації щодо формування права майнової вимоги проти рф та її пособників. Пропозиція чинна протягом місяця. Юристи проєкту звертають увагу, що їхня методика дозволяє обґрунтувати в якості частини шкоди, завданої громаді, також всі понесені витрати громадою на допомогу ЗСУ та допомогу цивільному населенню в умовах війни.

Телефон для довідок:  0673217901 (уповноважена експертка Ольга Квасова-Цимбалюк).

За повідомленням Управління з питань ветеранської політики

Про умови навчання українських дітей, особливо тих, які проживають у прикордонних з росією областях, знає весь світ. Та освітяни тримаються, працюють, навчають дітей, пристосовуючись до різних життєвих ситуацій. Тому не зайвою для них є допомога благодійних фондів.
Нещодавно Роменська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 та Роменський ліцей № 1 РМР отримали від БО «Благодійний фонд Євгена Пивоварова» гуманітарну допомогу – систему зберігання енергії Tesla Powerwall. Даний прилад – це акумулятор, який накопичує енергію, виявляє перебої в роботі та автоматично стає джерелом енергії, коли мережа вимикається. На відміну від бензинових генераторів, Tesla Powerwall підтримує світло та заряджання телефонів без палива та шуму. Нові дороговартісні системи заклади освіти отримали  безоплатно.

Педагогічні, учнівські та батьківські колективи висловлюють щиру подяку Євгену Пивоварову. Нехай у новому навчальному році все задумане здійсниться.  Разом до Перемоги!

За повідомленням Відділу освіти РМР

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada 

Безжальна війна продовжує забирати життя молодих, відважних Захисників та Захисниць, залишаючи глибокі рани. Вона приносить страждання та втрати, які важко осягнути…

Цього вересневого дня Роменська громада віддала останню шану та провела в останню путь земляка, життя якого обірвалося в боротьбі за свободу нашої країни. Додому “на щиті” повернувся Герой, молодший сержант Збройних Сил України, Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ??

Багатолюдна громада зустріла «живим коридором» пошани домовину з тілом полеглого Воїна. Окроплена гіркими сльозами Алея Слави рясніла яскравими квітами. На жаль, усі барви природи назавжди згасли для Юрія… Згасло його молоде життя, яке він поклав на вівтар російсько-української війни.

Прощання із загиблим військовослужбовцем відбулось на Алеї Слави. Літію за упокій душі Героя Юрія ПИВОВАРОВА відслужили священнослужителі Православної церкви України??

Під час церемонії прощання загиблому молодому воїну Юрію ПИВОВАРОВУ віддали останні військові почесті та провели до останнього місця спочинку?

Наш Захисник Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ народився 9 червня 1997 року в м. Охтирка. Невдовзі його родина переїхали до м. Ромни.

Коли хлопчику було 3 роки, родина Юрія переїхала до м. Горлівка Донецької області, звідки родом батько нашого Захисника.

З малку хлопець мав певні проблеми зі здоров’ям тому навчався у школі-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями. 9 класів Юрій закінчив у Горлівській школі № 7.

У 2013 році вступив до Горлівського машинобудівельного коледжу, бо понад усе мріяв стати інженером.

Через розпочату війну рф в Україні на Сході країни, наш “майбутній захисник” з 2014 року разом з батьками переїздить до м. Ромни, звідки родом батьки його матері.

Закінчивши лише один курс у Горлівському коледжі Юрій перевівся до Роменського коледжу КНЕУ, яке закінчив у 2017 році.

Юнак ще з малку мав загострення почуття справедливості, безмежно любив Україну та все українське. Був справжнім патріотом рідної землі, тому після закінчення коледжу вступив до добровільного молодіжного корпусу “Правий сектор”, який був створений у відповідь на початок російської збройної агресії проти України.

У складі “Правого сектору” Юрій брав участь в збройній боротьбі українського народу проти зовнішнього та внутрішнього ворога. Тут Юрій знайшов багато вірних друзів та однодумців, з якими вели боротьбу заради Незалежної та вільної України??

У 2018 році Юрії ПИВОВАРОВ підписав контракт і вступив до лав ЗСУ у складі 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького.

У 2019 році наш Воїн зустрів кохання свого життя – Вікторію. Спочатку це було спілкування через інтернет, а згодом, коли молоді люди більше дізналися одне про одного, закохані з 2021 року почали жити разом у м. Київ. У той період свого життя Юрій вирішив зробити паузу як військовий та збудувати міцну родину. Чоловік мав плани на щасливе сімейне життя. У столиці працював на будівництві. Побралися молодята у квітні 2023 року.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Юрій твердо вирішив, що не може стояти осторонь, бо мав гаряче серце, сповнене любові до Батьківщини??

Відправивши люблячу жінку до її брата, у першому ж військкоматі записався до 95 Десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. У складі цієї бригади Воїн вів бої у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, звільняючи рідну землю від рашистської навали. Захисник мав позивний “Берс”.

У квітні 2022 Юрій отримав поранення, але після короткої реабілітації у госпіталях Києва та Харкова повернувся у стрій, до побратимів, аби не дати шансів ворогу захопити українські землі.

Юрій разом з побратимами давав жорстку відсіч рашистській навалі в найзапекліших точках. Він мав хоробре серце та ясний розум. Добре володів військовою справою. За що 17 листопада 2023 року був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України “Лицарський хрест”.

У лютому 2024 року наш відважний Воїн від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра СИРСЬКОГО отримав нагрудний знак “Золотий хрест”.

Влітку 2024 року Юрій ПИВОВАРОВ був переведений до 132-го окремого розвідувального батальйону підрозділу військової розвідки Збройних сил України у складі Десантно-штурмових військ на посаду командира відділення роти вогневої підтримки.

Молодого Захисника поважали побратими, до його слів та порад завжди прислухатися. У складі цієї бригади Юрій пройшов Запорізький та Харківський напрямки.

Маючи велике серце, яке билося у ритмі України, Юрій половину отриманих коштів постійно віддавав на волонтерством, сам донатив на допомогу ЗСУ. Важко наш Захисник переживав смерть найближчого побратима, тому завжди всім чим міг допомагав матері свого загиблого товариша.

У червні 2024 року Юрій ПИВОВАРОВ мав коротку офіційну відпустку, під час якої разом з дружиною будували плани на життя: чоловік мріяв вчитися далі, аби служити у СБУ.

З серпня цього року бригаду, в якій був Юрій, направили на Курський напрямок. Спочатку військові підвозили продукти та речі першої необхідності, а два тижні тому пішли у наступ.

На жаль, наш відважний земляк Юрій Андрійович ПИВОВАРОВ 31 серпня 2024 року прийняв свій останній бій… Захисник загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Шептухівки, Курської області рф.

Юрію ПИВОВАРОВУ навіки 27…

Батьки втратили єдиного сина…

Дружина – вірного та люблячого чоловіка…

Україна – відважного та мужнього Воїна…

Побратими згадують Юрія, як доброго, чуйного, відкритого до спілкування та допомоги чоловіка, який всім допомагав, просто був безвідмовним. Юрій захоплювався історією України, читав багато історичних книг.

Юрій ПИВОВАРОВ завжди говорив: “Мій святий обов’язок чоловіка – захищати Україну…”

Юрій, маючи сталевий характер, ніколи не падав духом. Молодий, щирий, добрий, людяний, справедливий… Таким він був, є і буде в пам’яті рідних, друзів близьких, побратимів.

Біль стискає серце, бо війна забирає від нас найкращих… Клятий ворог позбавив життя гарну, відкриту, щиру людину…

Нехай молода душа загиблого Героя Юрія ПИВОВАРОВА знайде вічний спокій…

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях!

Честь і слава Герою – Юрію Андрійовичу ПИВОВАРОВУ!

Світлої дороги, тобі Воїне, до рядів Ангелів-захисників Небесного воїнства.

Назавжди в строю!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Новий шкільний транспорт для закладів освіти громади – це крок до створення належних безпечних умов для підвезення учнів, отримання якісної освіти та можливість брати участь у спортивних змаганнях, різноманітних заходах.

Шкільний автобус ATAMAN D093S2, який придбали на умовах співфінансування за кошти державної субвенції та місцевого бюджету, отримала Роменська міська територіальна громада.      

У перший день нового 2024/2025 навчального року міський голова Олег СТОГНІЙ разом із  керуючим справами виконкому Наталією МОСКАЛЕНКО, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілією ГОРОДЕЦЬКОЮ, старостою Бобрицького старостинського округу Леонідом ДАНИЛЕНКОМ, начальником відділу освіти Іриною ІВНИЦЬКОЮ, заступником начальника відділу освіти Оленою ШАПОВАЛОВОЮ  вручив ключі від новенького транспортного засобу директору Бобрицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Роменської міської ради Сумської області Олексію КОРЕНІВСЬКОМУ.

Передача ключів від нового шкільного автобуса – це особлива подія, яка має значення як для школи, так і для громади в цілому. Вона символізує покращення транспортних умов для учнів і підкреслює зобов’язання освітніх установ забезпечувати безпеку та комфорт здобувачів освіти. А ще й  це важливий знак того, що громада та заклади освіти прагнуть до розвитку та вдосконалення.

Висловлюємо слова подяки депутатському корпусу Роменської міської ради за підтримку, яка допомагає нам робити важливі кроки вперед у такий нелегкий для країни час. 

За повідомленням відділу освіти РМР

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada 

Стійкістю та силою наших воїнів захоплюється увесь світ. Та, на жаль, не всі вони повертаються додому живими…

Сьогодні страшна війна знову прибула в Роменську громаду зі сльозами й великим горем – «на щиті» назавжди повернувся Герой – Юрій Михайлович ПИЛИПЕНКО??

Вже традиційно живим коридором з національними прапорами та квітами зустріли мешканці громади нашого воїна.

Церемонія прощання із загиблим військовослужбовцем відбулась на Алеї Слави. Провести в останню путь Героя прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, небайдужі жителі громади.

Літію за загиблим військовослужбовцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.

Співчуття рідним та близьким висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Війна… Скільки горя, страждань, болю і смертей, несе її  холодний подих. Наші захисники йдуть на небо незламними, нескореними,  незабутніми за право жити, бути українцями, за майбутнє України. Дуже боляче втрачати Героїв, справжніх патріотів рідної землі, славних синів України… Кожна трагічна звістка про них пронизує душу пекучим болем. Ще одного славного сина, який боронив Україну, втратила наша громада, ще один патріот відлетів ангелом в небо та став у стрій небесного воїнства. Юрій ПИЛИПЕНКО з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок та разом з побратимами наближав Перемогу в найгарячіших точках фронту. Ціною власного здоров’я та життя боронив наші мирні дні й тихі ночі. Вклоняємось Герою за те, що мужньо захищав від ворога свою країну, громаду і кожного з нас. Царство небесне Герою – Юрію Михайловичу ПИЛИПЕНКУ».

Після прощання жалобна процесія з квітами, прапорами, національною символікою під супровід духового оркестру провела Героя в останню земну дорогу.

Наш Захисник ПИЛИПЕНКО Юрій Михайлович народився 3 березня 1989 року в с. Довгалівка Чернігівської області. Юрій був найменшим у багатодітній родині. Мав брата та сестру.

У 1991 році «майбутній Захисник» з родиною переїхав до м. Ромни. Тут Юрій у 1995 році розпочав навчатися у Роменській школі № 10. Вчителі згадують, що Юра був талановитий в усьому: гарно та старанно навчався, любив математику, історію, читав багато книг, а також захоплювався риболовлею.

Згодом так склалися життєві обставини, що його родина у 2002 році знову повернулася на Чернігівщину. Там Юрій закінчив 11 класів місцевої школи. Навчався у Ніжинському агротехнічному інституті за спеціальністю «електоромеханік», а згодом і у Роменському індустріальному технікумі.

У мирному житті Юрій Михайлович працював на будівництві у м. Київ та трактористом на аргофірмі «Промінвест».

Хлопець мав золоті руки, дуже розумну голову. До нього часто звертались з різними проблемами та порадами. Нікому не відмовляв. Був працьовитою людиною: за що не візьмиться все доводить до кінця. І ремонти вмів робити і по господарству все знав. Батько говорить, що для нього Юрій був «Золотою дитиною»…

Війна для Юрія ПИЛИПЕНКА розпочалася ще у 2015 році, тоді у 26 років він уклав контракт із ЗСУ та став на захист Батьківщини??

Хист до механіки й золоті руки майбутнього Героя визначили його долю у армії. Пройшовши навчання, в рамках якого канадці тренували українських військових, Юрій Михайлович став старшим техніком в складі 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Разом з побратимами Юрій захищав Україну на Луганському, Донецькому та Херсонському напрямках.

Повномасштабна війна застала молодого захисника в зоні ООС, на Луганщині.

Юрій добре знав військову справу, був сміливим та не мав страху, мав позивний «Грубий».  Побратими згадують, що будучи водієм БТР Юрій почув вистріл, ймовірно, снайпера, наказав всім швидко вийти з машини і сам залишив транспортний засіб, а за мить снайпером було влучання у водійське крісло. У той день Юрій ПИЛИПЕНКО врятував весь екіпаж і сам залишився живим.

Наш воїн мав поранення, контузії, але батькам, рідним про це ніколи не розповідав. Юрій завжди говорив: «Я скільки своїх побратимів там втратив, що тепер іду до кінця – до Перемоги!», тому після відновлення та коротких реабілітацій повертався на поле бою до своїх побратимів.

Екіпаж, до якого входив старший технік Юрій ПИЛИПЕНКО, провів багато виснажливих битв, зокрема, під Бахмутом. Був надією і «залізною стіною» порятунку для тих, хто чекав визволення і підтримки на полі бою.

За дев’ять років відданої військової служби та зразкове виконання службових обов’язків Юрій ПИЛИПЕНКО отримав численні нагороди: відзнаку «За службу державі», нагрудний знак «За зразкову службу», медаль «За оборону міста Бахмут».

Останній раз Юрій був вдома у листопаді 2023 року. Під час двотижневої відпустки спілкувався з найріднішими, але більше часу проводим зі своїми чотирма племінниками. Коли приходив додому у відпустку, вимикав телефон і просто відпочивав від усього, говорив: “Хочу перезавантажитися. Бо там дуже гаряче!”.

Юрій ПИЛИПЕНКО вірив, що повернеться у мирне життя. Як і кожен воїн, який пройшов страшну дорогу боїв, мріяв про спокій та просте людське щастя. Але темрява війни не відпустила…

Тиждень тому Юрій повідомив брата, щоб всі рідні його не турбували, не хвилювалися і не телефонували… 7 днів тиші… 7 днів і безсонних ночей провели рідні у невідомості… Саме у той день, коли батько сам мав намір набрати сина, йому з невідомого номера повідомили найстрашніше…

22 серпня 2024 року в районі населеного пункту Краматорськ на Донецькому напрямку перестало битися серце нашого земляка – старшого механіка 3 механізованої роти старшого сержанта Юрія Михайловича ПИЛИПЕНКА.

Він завжди був воїном та Героєм для своєї родини, а тепер став ним для Роменської громади та всієї країни.

Воїну навіки 35…

Без сина залишилися батьки…

Без брата залишились брат та сестра…

Без рідного дядька племінники..

У цей скорботний час висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя, який до останніх хвилин свого життя залишався вірним присязі та Україні!

Низький уклін Герою, якого забрали небеса!

Вічна пам’ять і шана нашому відважному Воїну – Юрію Михайловичу ПИЛИПЕНКУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики