Пости автора Lyuba

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Важливі акценти

Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.

Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.

Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.

Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.

Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.

Перша незалежність

У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка.

Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

6 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

_{За повідомленням Інституту української національної пам’яті} 

^{Шановна Роменська громадо!}

^{29 січня минає 106-та річниця бою під Крутами. Саме в цей день 1918 року кілька сотень молодих студентів, гімназистів, військових у нерівних умовах бою протистояли ворогу. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священиків; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього захисту.}

^{Завдяки сміливості та мужності їм вдалося завдати більшовикам втрат та затримати їхній наступ.}

^{Ця битва стала легендарною та символізує патріотизм і самопожертву молоді в боротьбі за Українську Незалежність. Подвиг під Крутами — приклад для багатьох наступних поколінь.} 

^{Так, під час повномасштабного вторгнення росії молоді люди стали одними з перших, хто взяв до рук зброю, щоб захистити майбутнє рідної країни. Вони вступали до лав ЗСУ, часто не маючи бойового досвіду.} 

^{Молодь була і залишається однією з рушійних сил, що наближають перемогу України. Як на фронті, так і в тилу.} 

^{Цінуємо подвиг кожного. Вшановуємо пам’ять героїв, загиблих під Крутами. Пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя в боротьбі за незалежну Україну. Шануємо наших захисників, хто сьогодні боронить Українську державу.} 

^{Слава Героям! Слава Україні!}

З метою належного вшанування пам’яті військовослужбовця ДОВБНЯ Михайла Анатолійовича, який загинув внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, відповідно до Розпорядження від 27.01.2024 року № 31-ОД в Роменській міській територіальній громаді 28 січня 2024 року оголошено Днем жалоби

На знак скорботи за загиблим військовослужбовцем ??ДОВБНЕМ Михайлом Анатолійовичем:

1. приспустити Державний Прапор України з чорною стрічкою на адміністративних будівлях міської ради та її виконавчих органів, підприємств, установ та організацій розміщених на території громади;

2. скасувати проведення в громаді розважально-концертних заходів, внести зміни до програм радіопередач на місцевому каналі;

3. заборонити звучання розважальної музики у закладах торгівлі, ресторанного господарства та у громадському транспорті.

Вічна і світла пам’ять нашому Герою – ДОВБНЮ Михайлу Анатолійовичу

Однією з найжахливіших подій ХХ століття є масові розстріли євреїв у роки Другої світової війни.

Голокост – це спільна трагедія людей усіх національностей в Україні. Знищені долі, роз’єднані родини – це занадто жорстокий урок історії, який потрібен пам’яті для того, щоб запобігти повторенню трагедії. На превеликий жаль, він не обійшов стороною Україну. Друга Світова Війна була трагедією для українських євреїв. 27 січня 1945 року на волю вийшли в’язні найбільшого нацистського табору смерті в Освенцимі.

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що 27 січня – це Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Тож щороку в цей день Україна разом з усією світовою спільнотою вшановує пам’ять загиблих жертв Голокосту. Саме цього дня радянські війська звільнили нацистський табір смерті Аушвіц, що розташовувався на теренах Польщі й де було знищено близько мільйона євреїв із різних країн Європи.

У День скорботи та пам’яті у Роменській громаді відбулося покладання квітів до підніжжя пам’ятка розстріляним єіреяв в с. Піски за участю заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василя МАРЮХИ, голови іудейської громади Майї ФЕДЕНКО, педагогічного колективу на чолі з директором Роменського ліцею № 4 ім. Тетяни Маркус Лілією ГОРОДЕЦЬКОЮ.

«Цей день є символом скорботи як для єврейського народу, так і для всіх інших націй, що мають у своїй історії такі трагічні сторінки. Потрібно пам’ятати страшні уроки минулого і не допустити їх повторення. Ми ніколи не забудемо цих невинних жертв. Будемо завжди стояти за утвердження злагоди та миру», – зазначив на заході Василь МАРЮХА. 

Сприймаючи ці події як загальнолюдську трагедію та пам’ятаючи про її жахливі наслідки, присутні схилили голови перед жертвами та згадали українців, які усіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям. Вшанувавши хвилиною мовчання пам’ять невинних жертв, гибель яких і досі є гірким відлунням тих лихих воєнних часів, до підніжжя пам’ятного знаку розстріляних євреїв у селі Піски від громади було покладено квіти.

За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни стали шість мільйонів людей.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту. 

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. 

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.

Утім, останній рік війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.

Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.

А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.

І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження.

Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.

За минулий рік ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.

Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.

Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.

Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.

Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам’яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років

Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам’яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.

Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Значить, нам потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

За повідомленням українського Інституту національної пам’яті 

Шановні мешканці Роменської громади! 

Сьогоднішній день є чимось більшим, ніж днем пам’яті, історичною подією чи уроком для майбутніх поколінь. Адже Голокост – це спільна для всіх трагедія, спільний біль та спільна пам’ять. Це символ того, наскільки дбайливо потрібно ставитися до людського життя, що добро ніколи не буде переможено злом. І це заклик – жити у мирі, злагоді та взаємній повазі.

Наша спільна мета – не допустити повторення таких трагедій у майбутньому. І дуже важливо, щоб молоде покоління не просто пам’ятало і шанувало жертв Голокосту, але й усвідомлювало, що злочини такого масштабу не проходять безслідно і що тільки ми самі, не залишаючись байдужими, можемо змінити світ на краще.

Ми вічно будемо пам’ятати найжахливішу трагедію у роки Другої світової війни – Голокост! Трагедію одного народу, яка залишила кривавий слід в історії людства й відізвалася болем в душі кожної людини в світі!

Висловлюю щирі співчуття всім на чию долю випали жахіття Другої світової війни, всім хто втратив найближчих та найрідніших. Щиро захоплююся героїзмом тих, хто вистояв, виборюючи свободу нашого народу! 

Низько вклонімось перед пам’яттю невинно убієнних й закатованих в «таборах смерті», вшануймо пам’ять всіх жертв нацистських переслідувань! 

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ 

Шановні працівники контрольно-ревізійної служби!

Від щирого серця вітаю вас із професійним святом!

Ваша служба забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням підприємствами, установами і організаціями, коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Переконаний, що кожен фахівець служби пам’ятає про високу відповідальність за стан фінансової дисципліни у державі, й надалі вірно служитимете інтересам громадян рідного краю та України.

Ваша праця допомагає зберігати спокій в наших будинках, ваш нелегкий труд йде на благо для всієї держави і для кожної людини окремо.

Бажаю кожному із вас бадьорості і оптимізму, нехай вас завжди супроводжує успіх і удача. Міцного здоров’я, щастя, миру і добробуту!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ 

Для того, щоб діти знали як уберегти своє життя і вміли приймати правильні рішення в умовах надзвичайної ситуації, треба, щоб вони знали найважливіші правила безпеки життєдіяльності.
Саме для цього рятувальники проводять у закладах освіти спеціальні уроки.
Сьогодні до Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 завітав Сорока А.О., провідний інспектор відділу запобігання надзвичайних ситуацій Роменського районного управління головного управління ДСНС України в Сумській області. Для учнів початкових класів була проведена лекція «Єдиний урок безпеки». Для того щоб школярі краще засвоїли інформацію, рятувальники роздали листівки з інструкціями.

Попереджений значить – озброєний! 

За повідомленням Відділу освіти РМР

24 січня 2024 року в приміщенні Роменського центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю імені Івана Кавалерідзе для учнів закладів загальної середньої освіти Роменської міської територіальної громади відбулася презентація програми UPSHIFT.
UPSHIFT допомагає навчитися працювати в команді, аналізувати проблеми, управляти проєктами та розвиває критичне мислення, фінансову грамотність, дає досвід реалізації молодіжних інноваційних ініціатив, які будуть втілені у життя.
Ця ініціатива у Сумській області реалізується у партнерстві з ГО «Центр Євроініціатив» та за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).
Дар`я Назаренко, спеціалістка програми UPSHIFT в Сумській області, ознайомила молодь з можливістю створювати власні інноваційні проєкти, отримувати ресурси на їх впровадження.
Узяти участь в ініціативі може молодь від 14 до 24 років.
За результатами конкурсного відбору 10 команд візьмуть участь у навчальній програмі, під час якої будуть створені власні проєктні ідеї та отримають змогу залучити ресурси на їх втілення.

За повідомленням Роменського ЦПО ім. І. Кавалерідзе

22 січня 2024 року в м. Ромни стартував проєкт «Офіцер служби освітньої безпеки», що реалізується за ініціативи керівництва держави за участі Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції.

Метою даного проєкту – є захист дітей у школах в умовах повномасштабної війни та створити безпекове середовище після війни.

Чотири офіцери поліції Роменського районного відділу поліції стали на варту безпечного освітнього процесу в закладах освіти.

Офіцер служби освітньої безпеки – це не охоронець, а фахівець з питань безпеки в освітньому закладі. Окрім поліцейських навичок та виконання протоколу безпеки, він матиме знання з психології дитини, аби розуміти її та за потреби вчасно допомогти та вжити необхідних заходів.

Керівництво Роменського районного відділу поліції проінструктувало офіцерів безпеки та представили їх директорам шкіл. Під час зустрічей напрацювали алгоритм спільної роботи поліцейських та адміністрації навчальних закладів.

Співробітники поліції приступили до виконання нових повноважень, до яких входить: пропускний режим, комунікація з екстреними службами, виклик поліції та особисте реагування на правопорушення.

Крім того офіцери безпеки будуть проводити профілактичні бесіди з дітьми у освітньому закладі, зокрема про загрозу вибухонебезпечних та будь-яких невідомих предметів, з якими дитина може стикнутися.

Нова модель освітнього правопорядку покликана забезпечити безпечне середовище, в якому зростатимуть діти.

Безпека наших дітей – це безпека нашої держави!

За повідомленням відділу освіти РМР

Щорічно 24 січня у нашій країні відзначається День зовнішньої розвідки України.

Шановні розвідники! Прийміть щирі вітання з професійним святом!

Розвідники, тиха сила України і найбільший ворог російських злочинців! Кожна ваша успішна спецоперація наближає нас до Перемоги. І так, ми не знаємо всіх тонкощів вашої роботи, але дуже добре бачимо її результати за бойовими та тиловими втратами ворога.

Дякую вам за блискавичні та ефективні спецоперації, які дають можливість запобігти планам ворога, захистити мирних громадян і повернути все те, що належить нам.

Сьогодні ви вірно служите Батьківщині та українському народу заради сильної, щасливої, незалежної та успішної України.

У цей день схилімо голови перед світлою пам’яттю героїв-розвідників, які віддали за нашу свободу найдорожче – своє життя.

Глибока пошана ветеранам воєнної розвідки, які передають свій безцінний досвід молодому поколінню.

Щиро бажаю вам міцного здоров’я, Божої допомоги і захисту, оптимізму і нових перемог задля безпеки, сили і слави України!

Зі святом, працівники Служби зовнішньої розвідки України!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ 

В Роменському міському Будинку культури відбулась благодійна концертна програма «В єднанні міць народу!», присвячена державному святу – Дню Соборності України!

У заповненій глядачами залі звучали патріотичні та зимові пісні у виконанні: народного аматорського вокального ансамблю «Зорецвіт» (кер. Тетяна Литвиненко); учасників народної аматорскої вокальної студії «Унісон»: Тетяни Литвиненко, Надії Шестопал, Олени Лапко, Євгена та Ярини Романенко, Діани Цілини, Маргарити Зацаринної (кер. Володимир Столяренко); солістів Будинку культури Павла Лаврика та Івана Остапенка. 

Також в заході взяли участь зразкові аматорські ансамблі танцю «Перлина» (кер. Ольга Рудько), «Енергія» (кер. Людмила Яременко) та «Дивограй» (кер. Людмила Бабич).

Неймовірно позитивні емоції дарували присутнім маленькі учасники колективів-супутників зразкових аматорських ансамблів танцю «Перлина» (кер. Ольга Рудько) та «Енергія» (кер. Людмила Яременко). Ми їх щиро вітаємо з дебютом!

У фойє будинку культури проходила виставка патріотичних малюнків зразкової аматорської студії образотворчого мистецтва «Чарівна палітра» (кер. Лариса Терещенко).

Ми вдячні всім глядачам за щирі оплески і кожному, хто долучився до збору коштів для наших захисників. Разом ми змогли зібрати 9245,00 грн. 

Соборність – це символ боротьби за волю, символ порозуміння між людьми, символ надії і віри у мирне майбутнє нашої великої української родини. Тому єднаймося задля омріяної Перемоги!

За повідомленням Відділу культури РМР

Дата 22 січня 1919 року навіки вкарбувалася в історію нашого народу, як свято возз’єднання. Це була величезна перемога українців, які віками боролись за свою територіальну цілісність та суспільну єдність.

Так сталося, що цього року День Соборності ми знову відзначаємо у часи важких випробувань.

Тому кожен із нас глибоко розуміє значення слова „СОБОРНІСТЬ“. Національна єдність, неподільність, свобода, незалежність, родина, дім, історія є тими головними цінностями, за які воювали наші пращури, і за які тепер бореться весь український народ.

Підступний ворог знову прагне розірвати нашу державу на шматки, брехнею та цинізмом виправдовуючи свої імперські амбіції. Але ніхто й ніщо не зламає нас у цій боротьбі. Бо українські Збройні Сили –  могутні та незламні, а прагнення українців до свободи та незалежності – тверді й непохитні!

Цього зимового понеділка традиційно День Соборності відзначили й на території Роменської міської територіальної громади.

Міський голова Олег СТОГНІЙ РАЗОМ з керуючим справами Виконавчого комітету Роменської міської ради Наталією МОСКАЛЕНКО, заступниками з питань діяльності виконавчих органів ради Владиславом СУХОДОЛЬСЬКИМ та Василем МАРЮХОЮ, працівниками структурних підрозділів, управлінь, відділів, депутатами міської ради, представниками громадських організацій та небайдужими мешканцями символічно поклали квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. Вшановуючи пам’ять всіх, хто боровся за незалежну, вільну Україну. 

«Дорогі мешканці Роменської громади!
Вітаю Вас з нагоди державного свята – Дня Соборності України, яке ми силою духу і правди щорічно святкуємо 22 січня, і яке цього річ проходить під гаслом : «НАША ЄДНІСТЬ – НАША ЗБРОЯ».Соборність сьогодні – це СПІЛЬНА ОБОРОНА УКРАЇНИ – силами держави та всього суспільства. В Україні немає території, яку ворог не прагнув би захопити або поцілити ракетами чи «шахедами», відтак немає умовного «глибокого тилу», де можна було б «сховатися», «перечекати», «пересидіти». Ми усвідомлюємо, що кінцева мета московської орди – не захоплення частини українських територій, а повне знищення української державності та геноцид Українського народу.
Відтак Соборність сьогодні – це ТУРБОТА КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА ПРО ОБОРОНУ: де б людина не працювала, чим би не займалася, але врешті-решт щодня повинна відповісти на питання: що сьогодні мною зроблено для Перемоги! У такий історичний день нашої єдності, сердечно бажаю кожному з вас, дорогі земляки, добра, миру, здоров’я, перемоги та якнайшвидшого повернення кожного українського сина і доньки, наших Героїв, до своїх родин.
Пишаймося, що ми Українці!  З Днем Соборності!”- з вітальним словом звернувся до присутніх на заході очільник громади Олег СТОГНІЙ.

Також почесну місію покладання квітів та вшанування пам’яті видатних діячів України цього дня біля пам’ятника Петру Калнишевському в м. Ромни та селі Пустовійтівка виконали працівники галузей культури й освіти та Пустовійтівського старосту.

День Возз’єднання ми повинні не тільки пам’ятати, а й доносити його до майбутніх поколінь, як історичний факт минулого, що зародив єдність між нами. Адже Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до єдності, а також важливою віхою процесу становлення політичної нації. Тому відзначення Дня Соборності України – символічне для кожного з нас.
Як сказав Президент України: «щоб бути сильними, треба стати єдиними, а щоб стати єдиними, треба бути сильними.» Тож будьмо такими: єдиними, сильними та згуртованими, рішучими, непохитними, незламними та небайдужими!

З Днем Соборності!

За повідомленнням відділу з питань внутрішньої політики

Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців.

Гасло до відзначення Дня Соборності – 2024

“Наша єдність – наша зброя”

Ключові повідомлення

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році, та проголошення Акта Злуки українських земель, що відбулося 1919-го.

Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році.

Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.

На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій.

Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє.

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!

Історична довідка

Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік –  Універсалом Директорії Української Народної Республіки –  об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу.

Ці події є надзвичайно важливими в історії Української революції 1917–1921 років і загалом історії України XX століття. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Розпочавшись у березні 1917-го, він за один рік пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації і зрештою до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності значний вплив справили зовнішні обставини –  збройна агресія більшовицької Росії, а також переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу.

“Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід –  проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, –  відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року «соціаліст-революціонер» Микита Шаповал. Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради.

Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати право на самовизначення.

1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин, унаслідок якого згодом було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти у боротьбі з поляками.

Утім, у цей час владу в Україні перебрала Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками. Тож 1 грудня 1918 року у Фастові представники УНР і ЗУНР підписали Передвступний договір між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині –  Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію із 65 осіб, яку очолив Лев Бачинський.

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ, надавши йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурних сферах.

Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів.

Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

За повідомленням Інституту української пам’яті