Пости автора Larisa

26.11.2024 з 8:00 до 18:00 у зв’язку з проведенням ремонтних робіт буде припинено розподіл та постачання природного газу.

Перелік вулиць та населених пунктів Роменської міської територіальної громади, які потрапляють під тимчасове відключення:

– вул. Адмірала Лозовського з провулками;

– вул. Миколи Бажанова (Бажанова);

– вул. Братів Баклай з провулком;

– вул. Варчука;

– вул. Гетьмана Виговського;

– вул. Весняна;

– вул. Кобзарська з провулками;

– вул. Братства Тарасівців (Генерала Карлова);

– вул. Глинська (Дудіна);

– вул. Електриктриків з провулками;

– вул. Затеркевич-Карпинської;

– вул. Пилипа Орлика з провулком (КатіЗеленко);

– вул. Леньова;

– вул. Ляшенка;

– вул. Миру;

– вул. Молодості;

– вул. Каховська;

– вул. Павла Гнідича (Овсянникова);

– вул. Павла Ключини з провулком;

– вул. Парникова;

– вул. Птіцина;

– вул. Спортивна;

– вул. Степного фронту;

– вул. Стрельбицького;

– вул. Філатова;

– вул. Чехова з провулком;

– вул. Георгієвська з провулком;

– пл. Танкова;

– с. Піски.

За повідомленням Роменського управління експлуатації газового господарства

Україна щодня втрачає своїх захисників… Війна продовжує забирати найкращих: сміливих, відважних, тих, хто всією душею любить Україну.

Сьогодні Роменська громада зібралася на Алеї Слави, щоб провести в останню путь відважного воїна, нашого земляка Станіслава Юрійовича ОНІЩЕНКА.

Попрощатися із загиблим Героєм, прийшли рідні, близькі, керівництво громади, друзі, військовослужбовці, духовенство та небайдужі мешканці. З великим болем і скорботою в серці, схиливши голови стали на коліна, всі, хто прийшов віддати останню шану захиснику.

Під час церемонії прощання до рідних та громади звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ. «Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну принесло кровопролиття та горе на нашу землю, в наші родини. Українські Захисники – це Герої, які  щодня віддають своє життя і здоров’я за вільне майбутнє Батьківщини. Сьогодні ми проводжаємо в останню путь цілеспрямованого, сміливого і рішучого воїна 12-ої бригади спеціального призначення військового формування Національної Гвардії України «Азов» Станіслава ОНІЩЕНКА. Український Герої віддав свої мрії, сподівання, молоде життя за вільне майбутнє України. Нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в нашій пам’яті» – зазначив очільник громади.

У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до останнього борючись за рідну землю, гине цвіт нації, гинуть найкращі сини України.

Станіслав Юрійович Оніщенко, народився 8 січня 1999 року в с. Коржі Роменського району. Закінчив 9 класів Коржівської загальноосвітньої школи.

У 2014 році вступив до Роменського коледжу КНЕУ на спеціальність «Обслуговування та ремонт обладнання нафтових і газових промислів». Станіслав визначався незрівнянною добротою та щирою посмішкою, був фізично розвинений, захоплювався футболом, настільним тенісом, брав участь у спортивних змаганнях.

Здобувши освіту, протягом року Станіслав Оніщенко працював на будівництві в місті Київ. Згодом  проходив строкову службу на прикордонні Сумщини.

Після проходження військової служби, повернувся до міста Київ та працював монтажником висотних робіт.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало Станіслава в столиці. З перших днів війни, не вагаючись Станіслав Оніщенко приєднався до Київської територіальної оборони.

Весь цей час молодий чоловік мріяв захищати країну в лавах Національної Гвардії України. Розуміючи, що потрібно мати гарну фізичну підготовку та витривалість, Станіслав щоденно наполегливо займався спортом.

Навесні 2023 року цілеспрямований, сміливий і рішучий, Станіслав приєднався до 12-ої бригади спеціального призначення військового формування Національної Гвардії України «Азов».

Вже з літа 2023 року Станіслав Оніщенко з позивним «КОРДОН» захищав країну на Луганському та Бахмутському напрямках, зокрема у районі Серебрянського лісництва.

За час служби чотири рази приходив у відпустку, останній раз – у жовтні 2024 року, завжди телефонував рідним, особливо матері.

Та війна жорстока й невблаганна…

2 листопада 2024 року солдат Станіслав Оніщенко мужньо загинув під час виконання бойових завдань в Бахмутському районі  Донецької області.

Станіславу навіки 25 років…

Він був чуйним сином та братом, надійним товаришем та побратимом, сміливим воїном, людиною з неабиякою силою духу та відвагою.

Непоправний біль втрати не вгамують жодні слова. Від імені Роменської громади щирі співчуття рідним та близьким Станіслава.

Світла пам’ять та вічна шана Захиснику України – Станіславу Юрійовичу ОНІЩЕНКУ.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Безжальна війна продовжує забирати життя українців… Вона кривавими російськими руками руйнує долі, плани та надії, руйнує цілий всесвіт… Щодня гинуть воїни, проливається кров, розлучені родини, зламані життя. Щоразу  чорна звістка з фронту змушує оплакувати болючу втрату, вже плачуть не очі, вже плачуть серця матерів, батьків, дітей, друзів, побратимів…

Цього скорботного дня Роменська громада на Алеї Слави провела в останню путь захисника України, командира відділення управління мінометної батареї, молодшого сержанта Андрія Івановича ШАПРАНА.

Попрощатися із загиблим Героєм, прийшли рідні, близькі, керівництво громади, друзі, військовослужбовці, духовенство та небайдужі мешканці. З великим болем і скорботою в серці, схиливши голови стали на колі на, всі хто прийшов віддати останню шану захиснику.

Зі скорботним словом до всіх, під час траурної церемонії на Алеї Слави, звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ. «Скільки страждань, горя, болю, гіркоти, і смертей, несе холодний подих війни…. росія вбиває та спалює на своєму шляху все, що ми любимо, цінуємо та оберігаємо. Вона прагне вбити українську душу, їй це не під силу, то вона вбиває наших воїнів-захисників. Але вони йдуть нескореними, незламними… Наш захисник Андрій ШАПРАН показав нам приклад справжнього патріота, приклад хоробрості і відваги, він чесно і до кінця виконував свій обов’язок воїна і громадянина, віддавши своє безцінне життя за вільне майбутнє у незалежній Україні. Світлий спомин про нього залишиться у наших серцях. Герої не вмирають, вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо..», – сказав очільник громади Олег СТОГНІЙ.

Андрій ШАПРАН народився 9 грудня 1974 року в с. Гуменці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Сім’я переїхала до міста Ромни, коли Андрію було 4 роки.

Закінчив 9 класів Роменської школи №7. Потім вступив до Роменського вищого професійно-технічного училища. Після отримання виробничої спеціальності, Андрій проходив строкову військову службу.

Згодом працював в Укртелекомі. Саме в цей час Андрій створив сім’ю, в якій народився син.

У 2016 році під час проведення антитерористичної операції добровільно пішов захищати кордони країни на Донецькому та інших пекельних напрямках. 

Повномасштабне вторгнення росії на територію України застало Андрія ШАПРАНА під час роботи охоронцем.  Не вагаючись, вже в перші дні вторгнення він приєднався до територіальної оборони. Мужньо ніс варту в Роменському районі.

18 березня 2022 року Андрія було призвано на військову службу. Він продовжив вартувати, але вже в Краснопільському районі. Згодом, за станом здоров’я, яке значно погіршилося під час захисту Батьківщини, Андрій повернувся в місто Ромни.

29 вересня 2024 року Андрій ШАПРАН знову став на захист країни. На посаді командира відділення управління мінометної батареї боронив Куп’янський напрямок. Цим часом його стан здоров’я різко погіршився. Військовослужбовець проходив лікування в Харківському та Хмельницькому шпиталях.

На жаль, 3 листопада 2024 року серце мужнього Захисника України зупинилось назавжди.

Андрію ШАПРАНУ навіки 49 років…   

У воїна залишилися батьки, син, брат…   

Вічна пам’ять Герою – Андрію ШАПРАНУ!

Роменська громада пам’ятає кожного Героя,  хто поклав  життя, захищаючи незалежність та суверенітет України. Їх імена мають бути навіки закарбований в пам’яті теперішнього та прийдешнього поколінь.

Герої не вмирають, доки їх пам’ятають!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики