Уряд України постановою № 1292 від 7 грудня вніс зміни до Постанови КМУ від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим».
Змінами передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право в’їжджати у контрольований прикордонний район, перебувати, проживати або пересуватися в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Крім того, зміни передбачають обмеження у вільному в’їзді, перебуванні, проживанні, провадженні робіт й пересуванні осіб у прикордонній смузі. Зазначимо, що це ділянка місцевості завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону.
Обмеження полягають в отриманні дозволу особами, які планують здійснювати в’їзд, перебувати та проводити роботи у межах прикордонної смуги, у відповідного органу Державної прикордонної служби України. Механізм отримання дозволу передбачений прийнятими Урядом змінами.
Зокрема, порядок передбачає видачу дозволів на в’їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смуг органами Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання у визначеній зоні відповідальності. Це стосується як фізичних так і юридичних осіб. Дозвіл фізичним особам віком до 18 років надається за зверненням одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або іншого законного представника.
Орган Державної прикордонної служби не пізніше десяти робочих днів з дня надходження звернення про надання/визнання недійсним дозволу та документів, що додаються до нього (перелік передбачений прийнятими змінами), приймає рішення про надання дозволу, про відмову в наданні дозволу або про визнання наданого дозволу недійсним.
Форма рішення про надання/відмову в наданні або визнання дозволу недійсним буде встановлена Міністерством внутрішніх справ.
Про прийняте рішення орган Державної прикордонної служби не пізніше наступного робочого дня повідомляє заявника з використанням офіційного каналу зв’язку, зазначеного у зверненні.
Відмітимо, що орган Державної прикордонної служби відмовляє в наданні дозволу або визнає виданий раніше дозвіл недійсним у разі виявлення обставин, зазначених у частині п’ятій статті 24 Закону України «Про державний кордон України».
В контексті зазначеного нагадуємо, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про державний кордон України» до прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Окремо визначено категорію осіб, яким такі дозволи отримувати не потрібно. Зокрема, дозволи не потрібні:
– особам, які в’їжджають у прикордонну смугу з метою перетину державного кордону в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон;
– водіям вантажних автомобілів та супроводжуючим їх особам, які в’їжджають у прикордонну смугу з метою здійснення мультимодального перевезення;
– особам, рух яких починається та закінчується за межами прикордонної смуги, що рухаються автомобільним транспортом автомобільними дорогами загального користування державного значення, залізничним транспортом залізничними шляхами сполучення, частина яких проходить по ділянках місцевості, де встановлено прикордонну смугу, без виконання зупинок, виходу на залізничних станціях у прикордонній смузі;
– та інші особи згідно з визначеним переліком.
Заразом, авіаційні роботи, будівництво, вирубування дерев і чагарників, водокористування, геологічне вивчення, дорожні та інші дослідження, гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні, водолазні роботи, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з парашутів та інша діяльність (передбачена п. 17 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147) у межах прикордонної смуги має також проводитися з дозволу та після інформування відповідно органу Державної прикордонної служби перед безпосереднім провадженням такої діяльності.
Крім цього, Урядом установлено спеціальний прикордонний режим та заборонено вільний в’їзд, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов’язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30–50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і Республікою Білорусь – шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
