Пости автора Larisa

Новорічні свята не обходяться без головної прикраси даного дійства – ялинки. На сьогодні в торговельній мережі пропонується широкий асортимент як штучних так і живих ялинок. Кожен споживач вибирає що йому до вподоби: хтось купує штучні ялинки, а інші надають перевагу живим.

Купити живу ялинку на території нашої громади можна в лісгоспі, на ринку або в місцях продажу ялинок, що визначені рішенням виконавчого комітету від 15.1.2023№ 174 «Про організацію торгівлі новорічними ялинками». З текстом рішення можна ознайомитись на нашому сайті в розділі «Офіційні документи».

Відповідно до законодавства України, особи, які здійснюють продаж ялинок, повинні мати при собі товарно-транспортну накладну встановленого зразка з відповідними відмітками постачальника, видану лісогосподарським підприємством, сертифікат радіаційного обстеження дерев.

Нагадаємо для покупців, що ялинка, яка продається, повинна мати пластикову бирку та спеціальний засіб кріплення бирки до стовбура. Крім уже звичних пластикових чипів, лісові господарства можуть позначати свої дерева і паперовими самоклеючими етикетками, що робить неможливим їх повторне використання. Як бирки, такі наклейки повинні містити індивідуальний номер і відповідний йому штрих-код, який заноситься до єдиної системи електронного обліку деревини  Держлісагентства України.

В номері бирки закодована інформація про вид, сорт дерева і лісництво, з якого воно було відпущено. Саме це є свідченням того, що вона зрубана і продана без порушення природоохоронного законодавства.

Перевірка законності походження ялинки відбувається шляхом введення в програму номера з бирки або самоклеючої етикетки, прикріпленої до ялинки. У разі, якщо інформація на сервері відсутня, – ялинка «сумнівного походження».

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення природоохоронного законодавства:

– незаконна порубка дерев хвойних порід (ст.65) тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об’єктів рослинного світу, в нашому випадку – новорічних ялинок, (ст.88-1) тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об’єктів чи без такої.

То ж звертаємось до мешканців громади бути обачними та розсудливими в питаннях продажу та придбання новорічних ялинок і в жодному разі не порушувати закон.

Гарних Вам Різдв’яних та Новорічних свят! Миру і добра усім!

                      За повідомленням управління економічного розвитку РМР

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada

Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. Ще зовсім недавно ми жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не чекали непроханих гостей, які нахабно увірвалися з війною. Але в один день, наше життя змінилося… постукала війна…

Сьогодні знову скорботний день. Роменська громада попрощалася з хоробрим сином України Артемом МАРТИНОВИМ.

Провести Захисника в останню дорогу прийшли рідні, друзі, керівництво громади, побратими, військовослужбовці, духовенство, знайомі, однокласники та мешканці.

Нескінченний людський потік до домовини та море сліз… Стоячи на колінах, встеляючи останній шлях Героя квітами і щирими словами співчуття, адресованими родині загиблого, присутні схилили голови у великій скорботі…

Проводжали із великою шаною і вдячністю у серці, адже Артем своїм життям заплатив за нашу незалежність і свободу, за наше мирне майбутнє.

Артем народився 6 квітня 1987 року в м. Ромни.

Навчався в Роменській школі № 1. Після закінчення 9 класів, здобув спеціальність «зварювальника» в Роменському вищому професійному училищі.

З 2005-2006 рік пройшов строкову службу в Збройних силах України, де був локаторником на аеродромі.

Артем обрав свою професію за покликанням, захоплювався зварювальними роботами. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі, в охороні, на будівництві.

Коли прийшов час стати на захист рідної землі та своєї родини, Артем без вагань приєднався до лав Збройних Сил України.

17 квітня 2023 року з мирної професії перейшов у військову.

Пройшов інтенсивну місячну підготовку під керівництвом досвідчених інструкторів у Великій Британії, де й здобув військову спеціальність «стрілок-снайпер». Після навчання підрозділ Артема відправили на Куп’янський та Лиманський напрямок, де приступили до виконання бойових завдань.

Артем воював на різних ділянках фронту у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95 окремої десантно-штурмової бригади.

Він був дуже сміливою і безстрашною людиною, справжнім Воїном світла, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого, він не мав страху, завжди при виконанні бойових завдань був у перших рядах. Він був вірним другом, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Він був справжнім Воїном. Саме так про Артема кажуть побратими.

15 вересня 2023 року Артем був тяжко поранений під час боїв за визволення населеного пункту Кліщіївка Донецької області.

Лікарі 2 місяці боролися за життя Артема у різних містах України: Дніпро, Київ, Львів… Провели численні операції, але врятувати так і не змогли…

Зі словами шани та співчуття до родини загиблого звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василь МАРЮХА: «Життя Артема спалахнуло і згасло, немов свічка… Артем МАРТИНОВ мав би повернутись до рідного дому з довгоочікуваною перемогою, в обійми до люблячих батьків, будуючи плани на майбутнє, але не судилося… 24 листопада 2023 року у Військово-медичному клінічному центрі м. Львів, куди він потрапив після важкого поранення, зупинилося серце Захисника України. Тепер Артему назавжди 36 років… На жаль, страшний листопад розділив життя тих, хто знав, любив Артема та поважав за його мужність і силу духу, на щасливе ДО та надважке ПІСЛЯ… Жодними словами не втішити пошматоване материнське серце, бо найбільше горе для батьків – хоронити свою дитину… Низький уклін батькам загиблого Захисника, які виховали сина справжнім патріотом та щирі співчуття родині. Артем МАРТИНОВ – гідний приклад справжнього патріота, який завжди буде в нашій пам’яті та серцях. Вічна пам’ять та слава герою!».

У Артема МАРТИНОВА залишилися мати, батько і племінниця…

Нехай опіка Всевишнього й наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе.

Схиляємо голови у великій скорботі. Вічна пам’ять та шана кожному нашому захиснику.

Вічна пам’ять та шана Артему МАРТИНОВУ.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики

Шановна громадо! 

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю.

Люди з інвалідністю є прикладом безмежних людських можливостей та великої сили волі, що ці можливості породжує.

Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислюватись над непростою долею людей з вадами здоров`я. 

Адже на їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.

Тож, милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити нелегке сьогодення людей з інвалідністю, створити гідне майбутнє.

Бажаю всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров’я, бадьорості духу, можливості втілити в реальність ваші плани та задуми під мирним небом України!

З повагою – міський голова Олег СТОГНІЙ

Жорстока війна з російськими нелюдами триває. Україна не тільки мужньо боронить свою незалежність, а й, на жаль, оплакує Героїв, які віддали за неї свої життя. Сьогодні над громадою нависли скорботні хмари… Безмежний сум та пекучий біль огортають серця всіх мешканців.
Сьогодні Роменська громада попрощалася ще з двома Героями – Володимиром КАС’ЯНОМ та Олександром МАРТИНЕНКОМ, які поклали життя за волю та незалежність України в запеклих боях проти російського окупанта.
Рідні, близькі, бойові побратими, керівництво громади, духовенство, мешканці на колінах зустріли полеглих Героїв. Церемонія прощання відбулась на Алеї Слави біля Меморіалу пам’яті полеглим військовослужбовцям Роменської міської територіальної громади.
Дві родини оповиті невимовним горем… Накриті прапорами України труни омиті сльозами рідних та близьких загиблих Захисників… Під супроводом священнослужителів відбулась спільна молитва за упокій мужніх воїнів Світла.
Зі словами співчуття до рідних загиблих Героїв на прощанні звернувся очільник Роменської громади Олег СТОГНІЙ: «Війна далі веде свою безжальну арифметику. Ми продовжуємо втрачати. Втрачаємо не цифри, а реальних людей, за кожним і кожною з яких – життя зі своєю історією і рідні, для яких із цією втратою вщент розбився Всесвіт. Не передати біль втрати, який відчуваємо всі ми, а особливо рідні та близькі загиблих Захисників. Сьогодні хлопці разом повернулися на щиті… Такі різні долі, але об’єднані в одну єдину – долю Воїнів Світла. Об’єднані любов’ю до Батьківщини, боротьбою за цілісність і незалежність України, за наш мир і спокій. На превеликий жаль, Герої вмирають… Герої страждають за наше сьогодні і за наше завтра. Ми не пробачимо жодної смерті, заподіяної в цій загарбницькій війні! Говорять: «Найтемніша ніч завжди перед світанком», так от Володимир і Олександр одні з тих, хто нам цей світанок наближав ціною власного життя. Тепер Володимир КАС’ЯН та Олександр МАРТИНЕНКО навічно з Небесною вартою… Нехай спочивають у мирі, бо за плечима у загиблих Захисників надто багато болю, смутку, нестерпних днів боротьби за те, щоб ми тут не знали реалій страшної війни. Вічна пам’ять загиблим Воїнам.»

Володимир КАС’ЯН народився 10 листопада 1970 року в с. Гаї Роменського району.
У 1985 році закінчив Гаївську восьмирічну школу.
Навчався в Роменському вищому професійному училищі № 14, де здобув спеціальність «електромонтажника з освітлення та освітлювальних мереж».
25 листопада 1998 року був призваний на строкову службу.
Працював в колгоспі «Правда» та на заводі «Слобожанської Будівельної Кераміки» (СБК), доки його не закрили.
У мирному цивільному житті Володимир був зразковим сім’янином, люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійним товаришем, вірним другом і відповідальним працівником. У вільний час захоплювався риболовлею та полюбляв проводити багато часу на природі.
27 січня 2023 року Володимир КАС’ЯН був призваний на військову службу по мобілізації. Після проходження навчання став на захист України у складі 31 окремої механізованої бригади. Разом із побратимами Володимир боронив цілісність нашої держави та виганяв ворога з населених пунктів на Донецькому напрямку.
У вересні 2023 року Володимир КАС’ЯН приїжджав у короткочасну відпустку, під час якої навіть встиг порибалити. Тоді й востаннє бачився з рідними. Ніхто в той момент не думав, що невдовзі він знову повернеться до рідного дому назавжди.
13 листопада 2023 року Володимир попередив дружину, що вирушає на бойове завдання, тому зв’язку не буде. А далі мертва тиша і надія на те, що він живий і ще вийде на зв’язок. Як виявилося, цей телефонний дзвінок був останній…
17 листопада 2023 року Володимир КАС’ЯН загинув під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.
Володимиру КАС’ЯНУ назавжди 53…
У Захисника залишилися дружина, син та брат…
На жаль життя Володимира було забране дуже рано. А його син Богдан продовжує справу батька – виборює у ворога свободу України «за двох».

Другий загиблий Захисник, який повернувся на щиті – Олександр МАРТИНЕНКО народився 6 квітня 1987 року в с. Вовківці Роменського району.
Закінчив Вовківцівську 8-річну школу, потім здобув спеціальність «слюсар-водій» в Недригайлівському вищому професійному училищі № 41.
Згодом пройшов строкову службу у Збройних силах України.
У 2006 році після проходження служби повернувся в рідне село, де працював різноробочим, заробляв на підробітках у селі та тримав велике господарство. Олександр не цурався жодної роботи, умів будь-що відремонтувати та будь-кому допомогти, про нього односельці говорили «справжній чоловік, господар із золотими руками».
29 грудня 2022 року Олександр був призваний на військову службу по мобілізації. Олександр не був професійним військовим, та коли Батьківщина застогнала від зради і болю не зміг стояти осторонь, без сумнівів став на захист рідної землі від російського ворога.
Спочатку отримав військовий вишкіл за кордоном, у Франції, потім боронив Україну у складі 118 окремої механізованої бригади. Разом з побратимами стояв у самих гарячих точках на Запорізькому напрямку.
Олександр МАРТИНЕНКО брав участь у надважких боях, неодноразово дивився смерті у вічі, двічі отримував поранення, але знову, після лікування, ставав у стрій.
День 18 листопада 2023 року для Олександра став останнім і трагічним, бо перестало битися його Героїчне серце. Загинув Захисник під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Олександру МАРТИНЕНКУ назавжди 36…
У Олександра залишилося 3 сестри…
Назавжди пам’ятаємо і схиляємо голови перед подвигом полеглих Захисників! Наші воїни були вірними та незламними синами рідної землі, такими вони й залишаться у нашій пам’яті…
Герої не вмирають! Вони навіки своїми крильми оберігають нас з небес!
Вічна Пам’ять і Слава нашому захиснику – Володимиру КАС’ЯНУ!
Вічна Пам’ять і Слава нашому захиснику – Олександру МАРТИНЕНКУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики РМР

Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada