НАЗАВЖДИ В СТРОЮ ТА НАШІЙ ПАМ’ЯТІ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ З ГЕРОЯМИ-РЯТУВАЛЬНИКАМИ — ОЛЕКСАНДРОМ КОВАЛЬЧУКОМ ТА ДЕНИСОМ СИДОРИЧЕМ

Є професії, якими живуть серцем і щоденними вчинками. Це служба тих, хто щодня стає на захист людського життя, працює там, де небезпека чатує на кожному кроці, і не зупиняється навіть перед смертельним ризиком. Війна не щадить нікого. Вона забирає життя й тих, хто щодня сумлінно виконує свій обов’язок, попри постійну небезпеку. За кожним рятувальником — власна історія, родина, діти, мрії та плани на майбутнє…

30 жовтня Роменська громада схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу двох Героїв-рятувальників — Олександра Олександровича КОВАЛЬЧУКА та Дениса Анатолійовича СИДОРИЧА, життя яких обірвалося під час виконання службового обов’язку.

Віддати останню шану загиблим, підтримати їхні родини у цей непоправно важкий час прийшли керівництво громади, рідні та близькі, колеги-рятувальники, друзі, знайомі, священнослужителі та небайдужі мешканці.

Слова скорботи та підтримки родинам загиблих висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: “Рятувальники ДСНС… Вони йдуть назустріч небезпеці, аби захистити інших. Вони щодня приймають рішення там, де кожна секунда може стати вирішальною для їхнього життя. 28 жовтня 2026 року під час розмінування української землі від смертоносної російської зброї, сталося непоправне – здетонував ворожий боєприпас. Внаслідок вибуху загинули працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій – Олександр КОВАЛЬЧУК та Денис СИДОРИЧ… Від імені Роменської громади висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким, друзям, колегам та всій великій родині ДСНС. Ми прощаємося з людьми, які чесно служили Україні, сумлінно виконували свою роботу й до останнього залишалися вірними своїй професії. Їхній подвиг ніколи не буде забутий! Світла пам’ять і вічна шана Героям — Денису Анатолійовичу СИДОРИЧУ та Олександру Олександровичу КОВАЛЬЧУКУ!”

Олександр Олександрович КОВАЛЬЧУК народився 16 листопада 1993 року в селищі Ширяєве Одеської області.

З дитинства мріяв стати рятувальником. І цей вибір був невипадковим, адже рятувальній справі присвятили своє життя його батько та мати. Саме родинний приклад, очевидно, став тим орієнтиром, який визначив його життєвий шлях.

У 2000–2010 роках навчався у Ширяївській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів — гімназії «Олімп». Після її закінчення вступив до Національного університету цивільного захисту України, де у 2010–2015 роках навчався на факультеті цивільного захисту.

У 2015 році розпочав службу в Міжрегіональному центрі швидкого реагування на посаді фахівця-експерта відділення спеціальних робіт центру рятувальних робіт підвищеного ризику.

За роки служби Олександр пройшов шлях професійного становлення від курсанта до керівника групи механізованого розмінування. На момент загибелі обіймав посаду начальника групи механізованого розмінування частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Суми» ДСНС України. Мав звання майора служби цивільного захисту.

Його професіоналізм, сумлінність і відданість справі були відзначені низкою нагород: відомчою заохочувальною відзнакою ДСНС України — нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації» (2021 рік), медаллю «10 років сумлінної служби» (2022 рік), відзнакою Президента України «За оборону України» (2022 рік), а також відомчою заохочувальною відзнакою ДСНС України — нагрудним знаком «Знак Пошани» (2023 рік).

Колеги пам’ятають Олександра як справжнього професіонала — надійного, точного, уважного до деталей. Він був спокійним, стриманим і врівноваженим, завжди готовим прийти на допомогу, дати пораду та поділитися досвідом.

Та за службовою відповідальністю та професійною витримкою стояла людина, для якої найбільшою цінністю була родина. Він любив своїх рідних, а дружина та чотирирічний син були його найбільшим щастям і сенсом життя.

28 жовтня 2026 року під час виконання службового завдання у Шосткинському районі Сумської області внаслідок детонації ворожого боєприпасу загинув на місці майор служби цивільного захисту Олександр Олександрович КОВАЛЬЧУК, начальник групи механізованого розмінування частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Суми» ДСНС України.

Олександру КОВАЛЬЧУКУ назавжди 32 роки…

У скорботі залишилися дружина, маленький син, батьки та брат…

Денис Анатолійович СИДОРИЧ народився 1 січня 1987 року в місті Ромни. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Роменській школі № 9, згодом закінчив Роменський коледж Сумського національного аграрного університету, здобувши кваліфікацію техніка-механіка.

З 13 жовтня 2005 року по 12 жовтня 2006 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Упродовж 2010–2022 років працював торговельним менеджером.

Та з початком повномасштабного вторгнення Росії Денис зрозумів, що не може залишатися осторонь. У 2022 році він прийняв рішення присвятити себе службі порятунку та долучився до лав ДСНС, обійнявши посаду сапера-оператора відділення механізованого розмінування.

За сумлінну службу, мужність і відвагу був відзначений відзнакою Президента України «За оборону України», Подякою Державної служби України з надзвичайних ситуацій та відомчою заохочувальною відзнакою ДСНС України — нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».

У житті Денис був добрим, позитивним і щирим, мав чудове почуття гумору. Умів підтримати, підбадьорити, знайти добре слово навіть у найскладніший момент. Для рідних він був люблячим чоловіком і батьком, для восьмирічного сина — найдорожчою людиною та прикладом, а для колег — надійним товаришем, на якого завжди можна було покластися.

28 жовтня 2026 року під час виконання службового завдання у Шосткинському районі Сумської області, внаслідок детонації ворожого боєприпасу, майстер-сержант служби цивільного захисту Денис Анатолійович СИДОРИЧ, сапер-оператор відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування, отримав тяжкі поранення. У критичному стані його доправили до лікарні, однак, попри зусилля медиків, врятувати життя Дениса не вдалося…

Денису СИДОРИЧУ назавжди 39 років…

У скорботі залишилися дружина, маленький син, батьки та сестра…

Двоє мужніх чоловіків, двоє професіоналів, двоє люблячих батьків і синів… Їхні життя обірвалися надто рано, а родини втратили найдорожчих людей. Маленькі діти залишилися без батьківської підтримки, дружини — без коханих чоловіків, батьки — без синів…

Ця втрата стала непоправним болем не лише для рідних, а й для всієї великої родини рятувальників та Роменської громади.

Сьогодні важко знайти слова, здатні втамувати цей біль. Але залишається пам’ять — про доброту, людяність, професіоналізм і мужність тих, хто свідомо обрав шлях служіння людям. Про тих, хто не шукав легких доріг, хто до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку.

Роменська громада розділяє невимовний біль родин Дениса та Олександра, висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам і всій родині ДСНС. Нехай вистачить сил пережити цю страшну втрату, а світлі спогади про Героїв назавжди залишаться у серцях тих, хто їх любив, знав і поважав.

Світла пам’ять і вічна шана Героям-рятувальникам — Денису Анатолійовичу СИДОРИЧУ та Олександру Олександровичу КОВАЛЬЧУКУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики