НАВІКИ В СТРОЮ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ КОСТЯНТИНА СОЛОВ’Я

Війна безжально продовжує забирати життя найкращих синів України. Кожен полеглий Захисник – це непоправна втрата для родини, громади та всієї держави. За кожним обірваним життям – нездійснені мрії, зруйновані плани та невимовний біль рідних сердець.

Сьогодні Роменська та Андріяшівська громади об’єдналися у спільній скорботі, щоб провести в останню земну дорогу мужнього Захисника України — СОЛОВ’Я Костянтина Петровича, який став на захист Батьківщини та до останнього залишався вірним військовому обов’язку й українському народові.

Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави. Віддати останню шану Герою прийшли його рідні та близькі, побратими, друзі, представники Роменської та Андріяшівської громад, військовослужбовці, духовенство та небайдужі жителі. У скорботній тиші, зі сльозами на очах і живими квітами в руках, присутні схилили голови перед пам’яттю Воїна, життя якого забрала жорстока війна.

Під час заупокійної служби священнослужителі піднесли молитви за упокій душі Захисника, а всі присутні єдналися у спільній молитві, проводжаючи Костянтина в останню земну дорогу.

До присутніх звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ, висловивши щирі співчуття родині та близьким полеглого Воїна: «Щодня Україна платить страшну ціну за право бути вільною. Війна безжально руйнує людські долі, забирає найдорожчих і залишає рани, які не загоїть навіть час. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Костянтина СОЛОВ’Я — мужнього Воїна, який свідомо обрав шлях захисту Батьківщини. Від імені всієї Роменської громади висловлюю найщиріші співчуття батькам, рідним, близьким, побратимам Костянтина та жителям Андріяшівської громади. Розділяємо ваш біль і низько схиляємо голови перед цією непоправною втратою. Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!»

Костянтин Петрович СОЛОВЕЙ народився 24 серпня 1995 року в селі Калинівка Єланецького району Миколаївської області. Символічно, що день його народження припав на День Незалежності України — держави, за свободу якої він згодом став на захист і віддав найдорожче — власне життя.

Дитячі та юнацькі роки Костянтина минули в місті Вознесенську Миколаївської області. У 2011 році він закінчив загальноосвітню школу № 6 міста Вознесенська. Згодом продовжив навчання та у 2016 році здобув юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» в коледжі Сумського національного аграрного університету.

Костянтин зростав активним, допитливим і життєрадісним юнаком. Мав багато захоплень, любив спорт, особливо футбол і бокс. Цікавився комп’ютерною технікою, захоплювався риболовлею, подорожами та пізнанням нового. Його вирізняли доброта, щирість, відкритість до людей і чудове почуття гумору. Він умів підтримати добрим словом, підбадьорити жартом, ніколи не залишався байдужим до чужих труднощів і завжди був готовий прийти на допомогу.

Упродовж 2017–2021 років Костянтин перебував за кордоном, де працював і навчався. Жив в Угорщині та Польщі, здобував нові знання, життєвий досвід, прагнув професійного розвитку та будував плани на майбутнє.

Однак повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило його життєві пріоритети. Коли рідна земля опинилася під загрозою, Костянтин ухвалив свідоме й мужнє рішення — повернутися з-за кордону на Батьківщину та стати на її захист.

У січні 2023 року він приєднався до лав Збройних Сил України. Відтоді його життя було нерозривно пов’язане з боротьбою за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Костянтин Петрович виконував бойові завдання на одних із найскладніших напрямків фронту — Бахмутському та Костянтинівському в Донецькій області. Там, де щодня точилися запеклі бої, він проявляв мужність, витримку, відповідальність і відданість військовому обов’язку.

18 квітня 2025 року під час проходження військової служби Костянтин отримав тяжке поранення. Попереду були лікування, відновлення та боротьба за власне здоров’я. За наслідками поранення йому було встановлено третю групу інвалідності.

Та навіть пережиті випробування не зламали його сили духу. Попри тяжке поранення та проблеми зі здоров’ям, Костянтин знайшов у собі сили повернутися до військової служби. Це рішення стало свідченням його незламного характеру, почуття відповідальності та щирої відданості Україні.

Він продовжив службу на посаді механіка екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 414-ої окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра», виконуючи важливі завдання із забезпечення обороноздатності нашої держави.

Костянтин був людиною, яка не боялася труднощів, не відступала перед випробуваннями та до останнього залишалася вірною своєму вибору. Він мав власні мрії, сподівання, плани на майбутнє. Попереду мало бути ще багато років життя, нових досягнень, щасливих подій і родинного тепла. Але війна внесла свої корективи…

26 жовтня 2026 року механік екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 414-ої окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра», солдат СОЛОВЕЙ Костянтин Петрович загинув під час виконання військового обов’язку на Дніпропетровщині.

Воїну назавжди 31…

У Костянтина залишилася згорьовані батьки та рідні…

У пам’яті рідних, друзів, знайомих і побратимів Костянтин Петрович СОЛОВЕЙ назавжди залишиться добрим, щирим, життєрадісним чоловіком, надійним товаришем і мужнім українським Воїном, який не залишився осторонь долі своєї Батьківщини.

Його життєвий шлях — це історія мужності, сили духу, незламності та відданості рідній землі. 

Вічна пам’ять і вічна шана мужньому Захиснику України – Костянтину Петровичу СОЛОВ’Ю!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики