МЕЧ БОЛЮ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ – ВАЛЕРІЯ СТАРУНА

Кривава війна триває… Вона продовжує забирати кращих, сміливих, звитяжних Патріотів, які стали у військовий стрій, щоб боронити нас від агресора, зберегти нашу свободу та незалежність України

 

 

Вулиці встелені квітами, а звичну тишу пронизують сумні, прощальні мелодії…

 

Зустрічали свого земляка, схиливши голови у жалобі та стоячи на колінах.

 

Чин відспівування відбувся на подвір’ї будинку захисника України.

 

Вшанувати пам’ять полеглого Захисника прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, друзі, побратими та односельці.

 

Зі словами співчуття на прощанні звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василь МАРЮХА: «Висловлюю співчуття рідним, близьким, побратимам, всім, хто знав загиблого захисника Валерія СТАРУНА і надихався його добрим серцем та відвагою. Хай Господь дасть сили пережити це невимовне горе. Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за незалежність України!»

 

Старун Валерій Володимирович народився 26 вересня 1980 року в с. Галка Роменського району.

Навчався в місцевій школі.

 

Після здобуття середньої освіти вступив до Чернігівського юридичного училища, де здобув кваліфікацію юриста-молодшого спеціаліста за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”.

Заочно закінчив Сумський педагогічний університет.

 

Працював в Роменській виправній колонії № 56. Колеги згадують Валерія як відмінного, вимогливого та справедливого працівника.

 

Згодом Валерій СТАРУН був переведений на службу до Київського слідчого ізолятора, де і працював до пенсії за вислугою років.

 

Валерій СТАРУН завершив кар’єру у званні підполковника.

 

Був одружений. Разом з дружиною виховували сина. Валерій дуже любив свою родину, був гарним сином, батьком, чоловіком, товаришем.

 

Валерій був справжнім патріотом з українським серцем, щиро любив Україну і в перший день повномасштабного вторгнення сміливо вступив на захист нашої держави, приєднався до лав Національної Гвардії України. Служив у частині 3018. Він був вартовим миру, національної гідності та свободи і став символом справжньої любові до України.

 

Валерій СТАРУН разом із побратимами боронив Україну від російських окупантів на різних ділянках фронту, де усіма силами відбивали нескінченні напливи ворожих військ.

 

За короткий термін отримав звання молодшого сержанта.

 

30 березня 2024 року серце воїна зупинилося…

 

Валерію навіки залишилося 43…

 

Кажуть час лікує. Але це не так, він тільки притуплює біль важких ран втрати, з яким доведеться жити родині…

 

Уся Роменська громада низько схиляє голови перед світлою пам’яттю воїна та висловлює щирі співчуття близьким.

 

Невимовний біль, лють і скорбота…

 

Вічна слава і світла пам’ять Герою – Валерію СТАРУНУ!

 

Низький уклін та вічна пам’ять відважному сину українського народу!