Сьогодні плаче Роменська земля… Знову по ній майорять синьо-жовті стяги з чорними стрічками, стають на коліна люди, об’єднані спільним горем. Все навкруги зеленіє і розцвітає, а Україна плаче, бо гинуть її кращі сини…
Сьогодні вся громада вкотре зібралася, щоб провести в останню дорогу нашого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом. На щиті до рідної землі повернувся Герой – солдат Збройних Сил України Олександр Вадимович РІЗНИК
Рідні, знайомі, керівництво громади, священнослужителі, друзі, побратими, колеги, небайдужі містяни зустріли скорботний кортеж з тілом воїна навколішки.
Прощання з військовослужбовцем відбулось на Алеї Слави.
Заупокійну службу за загиблим Захисником відправили священнослужителі Православної Церкви України на Алеї Слави.
Схиливши у скорботі голови, спільною молитвою помолилися про спокій душі воїна, який віддав життя за волю й незалежність України.
Зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василь МАРЮХА: «Не вистачає слів, щоб описати біль від втрати Героїв, чиї, сповнені сил та надій, життя обриваються через зухвале нашестя російських окупантів. На жаль, ми знову втратили героя – Олександра РІЗНИКА. 35-річний Олександр належав до тих відважних українців, котрі робили все можливе, щоб зупинити ворога. Він мужньо захищав кожного з нас від біди, яка зветься “ВІЙНА”, та, на жаль, повернувся додому «на щиті». Всі плани його були попереду, але страшний ворог не дав їм здійснитися. Олександр буде продовжувати бути з нами і буде захищати нашу країну з високого неба. Слава і вічна пам’ять Герою!»
Багатолюдною ходою, під супровід духового оркестру, громада провела Героя в останню дорогу.
Народився Олександр РІЗНИК 7 вересня 1988 року в м. Ромни. Згодом родина переїхала жити в с. Кашпури Роменського району.
У 2003 році Олександр закінчив 9 класів Кашпурівської загальноосвітньої школи. З юних років захоплювався спортом, зокрема футболом.
У 2006 році здобув спеціальність «маляра-штукатура» в Роменському вищому професійному училищі №14.
У 2007 році Олександр був призваний до лав ЗСУ. Після проходження строкової військової служби працював в будівельній бригаді ДП ДГ «Іскра».
Згодом працював будівельником, їздив по заробітках.
Що таке війна з росією та які жахливі наслідки вона несе із собою наш земляк знав не зі слів. У лави ЗСУ Олександр вступив у 2015 році, уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України.
З 2017-2018 роки брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей на посаді навідника кулеметного відділення.
У 2018 році Олександр був звільнений в запас.
Повернувшись до мирного життя, продовжив займатися будівельною справою.
Олександр РІЗНИК був роботящим і щирим, добрим і чуйним, привітним до людей, надзвичайно скромним, але при цьому твердим і принциповим, завжди готовим підставити плече.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, не зміг стояти осторонь, не вагаючись, добровольцем став на захист рідної землі. На другий день повномасштабного вторгнення Олександра зарахували до особового складу Збройних сил України.
Спочатку війни Герой охороняв важливі транспортні вузли – мости, на території Шосткинського району. Саме тут, під час проходження служби Олександр познайомився із майбутньою обраницею, згодом пара побралася.
Та не судилося їм прожити довге сімейне життя… Від тяжкого захворювання життя дружини Олександра згасло…
Ця втрата сильно підкосила Олександра, але він знайшов сили, взяв до рук зброю та пішов захищати свій рід, свою Україну. Олександр служив кулементником стрілецького відділення однієї з військових частин. Разом з побратимами боронили пекельний Куп’янський напрямок.
Олександр мав повагу серед побратимів, був щирим, компанійським, завжди приходив на допомогу. Був патріотом своєї Батьківщини, зразком незламності та міцності духу.
У грудні 2023 року отримав тяжке опікове поранення на фронті.
Пройшовши курс лікування та реабілітації, знову повернувся у стрій, щоб очистити свою рідну землю і всю Україну від скаженої російської орди.
За час військової служби Олександра було нагороджено медаллю «За хоробрість в бою».
У лютому 2024 року Олександр був вдома у відпустці, яка стала, на жаль, останньою…
Сонце солдата, кулеметника стрілецького відділення Олександра РІЗНИКА зайшло за обрій життя 6 квітня 2024 року під час виконання обов’язків військової служби поблизу с. Бердичі Покровського району Донецької області.
Олександр РІЗНИК із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, своєму народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він не шкодуючи віддав своє життя.
Герою назавжди залишиться 35 років…
Війна загасила світло його люблячого серця. Війна забрала сина у батьків, брата у сестер, внука у бабусі, друга, бойового побратима, та ще одного відданого сина у неньки-України!
У Захисника залишилися батьки, сестри, бабуся…
Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Нехай Всевишній дасть сили пережити це невимовне горе.
Вічна пам’ять і слава загиблому Захиснику – Олександру РІЗНИКУ!
Спочивай з миром, наш відважний Герою!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
Більше інформації на Telegram-каналі “Роменська громада” – https://t.me/romny_gromada
