ПЛАЧЕ ОСІННЄ НЕБО: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРА ДАВИДЕНКА!
На жаль, війна щодня залишає болючі рани в українських родинах. Вона безжально забирає найкращих синів і дочок нашої держави – тих, хто без вагань став на захист України, її свободи та незалежності. Ще одна страшна звістка сколихнула Роменську громади…
Сьогодні громада провела в останню путь старшого – мужнього Захисника, який до останнього подиху виконував свій військовий обов’язок, захищаючи українську землю від російського агресора.
Прощання із Героєм відбулося на Алеї Слави. Віддати останню шану Захиснику прийшли рідні та близькі, друзі, побратими, військовослужбовці, керівництво громади, духовенство й небайдужі жителі.
Живим коридором, схиливши голови та ставши на коліна, люди проводжали Героя в останню земну дорогу. У скорботній тиші лунала спільна молитва за упокій його душі, після чого священнослужителі звершили чин відспівування.
Міський голова Олег СТОГНІЙ висловив слова щирого співчуття родині загиблого Захисника: «Сьогодні ми прощаємося з уродженцем міста Ромни, старшим сержантом Олександром ДАВИДЕНКОМ — відважним захисником України, який загинув на фронті, боронячи наш дім від агресора. Його загибель – це біль усієї країни. Війна забирає найкращих і змушує кожного з нас зустрітися з жорстокою реальністю. Олександр став до лав Збройних Сил України не заради слави чи нагород, а з глибокого почуття обов’язку перед Батьківщиною. Воїну назавжди 43… Він мужньо виконав свій військовий обов’язок, залишившись вірним присязі та Україні до останнього подиху. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто віддав життя за нашу свободу».
Олександр Сергійович ДАВИДЕНКО народився 7 квітня 1980 року в місті Ромни. Тут минули його дитинство та юність, тут формувався його характер, з’явилися перші друзі, мрії та життєві орієнтири.
Навчався Олександр у Роменській школі №1. Учителі та однокласники знали його як доброзичливого, щирого хлопця, який умів цінувати дружбу та людські стосунки.
Після закінчення школи продовжив навчання у Роменському професійно-технічному училищі, де опанував професію каменяра-плиточника. Працьовитість і відповідальне ставлення до справи стали тими рисами, які супроводжували його впродовж усього життя.
Свого часу Олександр пройшов строкову військову службу. Спочатку служив у зенітно-ракетному полку в місті Первомайськ, згодом був направлений до Миколаєва. Після завершення служби повернувся додому у військовому званні молодшого сержанта.
У мирному житті Олександр багато працював за здобутою професією не лише в Україні, а і в країнах Балтії. Та куди б не вела життєва дорога, особливе місце в його серці завжди належало рідним Ромнам і близьким людям.
Він умів цінувати прості радощі життя. Любив риболовлю та полювання, із задоволенням грав із друзями у футбол. Для тих, хто знав Олександра, він залишався людиною, поруч із якою були дружба, спілкування і звичайні людські радощі.
Повномасштабне російське вторгнення змінило мирне життя мільйонів українців. Не залишився осторонь і Олександр.
У вересні 2022 року він отримав повістку. Завершивши розпочату роботу, у грудні 2022 року став на захист України.
Військову службу Олександр проходив у складі 118-ї окремої механізованої бригади.
Старший сержант Олександр ДАВИДЕНКО був командиром бойової машини — командиром 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Мав статус учасника бойових дій. Побратими знали його за позивним «Змій».
29 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, Олександр зник безвісти.
Відтоді для рідних почався надзвичайно важкий період невідомості. Майже три роки вони чекали на будь-яку звістку, вірили та сподівалися, що Олександр живий і неодмінно повернеться додому. Особливо чекало материнське серце — до останнього не відпускаючи надію на зустріч із сином.
Та 8 вересня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше.
29 листопада 2023 року командир бойової машини механізованого відділення 118-ї окремої механізованої бригади, старший сержант Олександр ДАВИДЕНКО загинув під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини на Запорізькому напрямку.
Воїну назавжди 43 роки…
У вічній скорботі залишилася мама… У пам’яті друзів і побратимів — людина, з якою їх поєднували роки життя, дружби та служби. У пам’яті Роменської громади — Захисник, який віддав за Україну найдорожче — власне життя…
Відтепер ім’я Олександра Сергійовича ДАВИДЕНКА назавжди вписане в історію нашої громади та в літопис боротьби українського народу за незалежність. Світла пам’ять про Олександра ДАВИДЕНКА житиме у наших серцях…
Вічна пам’ять і вічна шана Захиснику України – Олександру Сергійовичу ДАВИДЕНКУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
