ОСТАННЯ ДОРОГА ГЕРОЯ: ОЛЕКСАНДР МАЙБОРОДА – НАЗАВЖДИ В СТРОЮ
Чорна тиша скорботи знову огорнула Роменську громаду. Трагічна звістка про смерть українського Захисника — МАЙБОРОДИ Олександра Миколайовича, який пройшов довгий бойовий шлях та повернувся до мирного життя, знову зібрала людей у спільній жалобі.
У день прощання, 2 листопада 2026 року, Алея Слави сповнилася тихим смутком — Роменська громада зібралася, аби з честю та глибокою повагою провести в останню путь Олександра.
Цього дня на церемонію прощання прийшли рідні, друзі, односельці, побратими, представники громади й духовенства, щоб віддати шану Захисникові. Кожен із присутніх схилив голову перед його світлою пам’яттю, розділяючи гіркоту втрати…
Від імені міського голови Олега СТОГНІЯ до присутніх звернулася начальник Управління соціального захисту населення Роменської міської ради Оксана ПАЛЯНИЧКА: «Сьогодні ми зібралися, аби віддати шану Олександру Миколайовичу МАЙБОРОДІ — людині, чиє життя стало прикладом відданого служіння Україні, честі та любові до рідної землі. Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про Захисника України назавжди житиме в наших серцях».
МАЙБОРОДА Олександр Миколайович народився 27 липня 1978 року в селі Кашпури. Зростав у багатодітній родині, де виховувалося четверо синів. Олександр був наймолодшим серед братів.
Дитинство та юнацькі роки Олександра минули в рідному селі. Тут він навчався, зростав, пізнавав світ та змалку привчався до праці. Закінчивши дев’ять класів місцевої школи, вступив до Глинського професійного училища, де здобув професію тракториста.
Строкову військову службу Олександр проходив у Київській області. Після її завершення повернувся на малу батьківщину, де працював у дослідному господарстві «Іскра» в селі Кашпури трактористом та різноробочим. Був працьовитим, відповідальним, не цурався важкої роботи та звик усього досягати власними зусиллями.
За характером чоловік був емоційним, прямолінійним, інколи запальним, але водночас надзвичайно добрим, щирим і чуйним чоловіком. Він ніколи не залишався байдужим до чужої біди, завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати добрим словом чи справою.
Найбільшим щастям і сенсом його життя були 2 донечки, яких Олександр Миколайович безмежно любив, оберігав та якими щиро пишався. Для них він був турботливим батьком, надійною опорою та захистом.
Та мирне життя, сповнене щоденних турбот та праці змінила жорстока війна…
23 жовтня 2023 року Олександр Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив у Житомирській області, після чого вирушив захищати рідну землю. Служив такелажником у складі 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Виконував військовий обов’язок на одному з найскладніших напрямків фронту — Авдіївському.
Серед побратимів Олександр мав позивний «СЄВЄР». Військова служба стала для нього серйозним випробуванням на мужність, витривалість і силу духу. Попри небезпеку, виснаження та складні фронтові будні, він сумлінно виконував покладені на нього обов’язки.
Під час одного із бойових завдань Олександр отримав поранення. Проходив лікування у місті Дніпрі, згодом продовжив відновлення в Житомирській області. Попри пережите, Захисник продовжив службу. Його було переведено на посаду стрільця-зенітника до 635-го окремого зенітного кулеметного батальйону.
Однак поранення, виснажливі військові будні та постійні навантаження негативно позначилися на здоров’ї Олександра. Згодом додалася хвороба серця, яка дедалі більше підривала його сили. Він мужньо боровся не лише за свободу України, а й за власне здоров’я…
У вересні 2026 року через значне погіршення стану здоров’я Олександра Миколайовича було звільнено з військової служби. Попереду мали бути відновлення сил, спокійне життя поруч із рідними, теплі зустрічі з доньками та радісні миті з маленькою онучкою.
Та доля виявилася невблаганною… Хвороба не відступала…
30 жовтня 2026 року солдат МАЙБОРОДА Олександр Миколайович помер від важкої хвороби серця.
Воїну навіки 48…
Залишилися 2 доньки, онучка та рідні…
Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях — як про Захисника, який гідно служив Україні, стояв на її захисті та до останнього залишався відданим своїй Батьківщині та українському народові.
Вічна пам’ять і вічна шана Захиснику України — Олександру Миколайовичу МАЙБОРОДІ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
