ОДЯГНУВ БІЛІ КРИЛА НА ПІКСЕЛЬ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ – РУСЛАНА КАМІНСЬКОГО
У весняний березневий день, __ березня, наче завмерло все живе в природі й навкруги.
Сьогодні у Роменській громаді попрощались з мужнім захисником України – Русланом КАМІНСЬКИМ, який повернувся додому «на щиті».
Багатолюдним було прощання із полеглим воїном на Алеї Слави. Рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, військовослужбовці, побратими, друзі, знайомі і незнайомі люди не стримували сліз…
Навколішки, зі сльозами на очах, з живими квітами у руках та прапорами, усі присутні проводжали Захисника в останню земну дорогу.
Спільно з священнослужителями помолилися за упокій душі загиблого Героя.
До рідних та близьких загиблого зі словами співчуття звернувся очільник громади Олег СТОГНІЙ: «Знову громада зібралася на цьому скорботному місці… Знову шукаємо слова, щоб погасити біль у зранених душах рідних, але такі слова знайти неможливо… Сумуємо разом з вами і низько схиляємо голови у скорботі перед Героєм Русланом КАМІНСЬКИМ, який віддав своє життя за Батьківщину та український народ, вдягнувши білі крила янгола на піксель. Руслан ніколи не був байдужим до Батьківщини, був чудовим сином, люблячим батьком, братом, коханим чоловіком, надійним товаришем. Вічна пам’ять і слава Герою! Він відійшов у кращий світ. Він до загину захищав Святу Українську землю!»
Після чого пам’ять загиблого воїна було вшановано хвилиною мовчання. Під супровід оркестру жалобна процесія провела загиблого Героя Руслана КАМІНСЬКОГО до місця останнього спочинку.
Народився наш Герой 5 вересня 1990 року в м. Ромни.
Навчався в Роменській загальноосвітній школі 7.
З дитинства Руслан займався спортом. Головним захопленням хлопця став футбол. У 2006-2007 роках грав за юнацьку команду “Електрон” на чемпіонаті України серед дитячих юнацьких спортивних шкіл. Був нападником.
Після закінчення школи, Руслан вступив до Роменського фахового коледжу Сумського національного аграрного університету, де здобув фах електрика.
Руслан був справжнім другом, вмів дружити і цінувати дружбу. Був людиною, яка ніколи не йшла на компроміс зі своїм сумлінням.
Після навчання Руслан пройшов строкову службу в Збройних силах України. Служив в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді м.Житомир.
Згодом зустрів другу половинку, разом з якою переїхали до Харкова.
Там Руслан працював на різних будівельних роботах, займався футболом та брав участь в регулярних чемпіонатах аматорського турніру «Металіст-Ліга».
7 червня 2014 року пара побралася, народився син.
Захопленням Руслана також була риболовля. Завжди особливо готувався до сезону: перебирав сітки, вудки та снасті.
Руслан радів успіхам сина, будував сімейні плани на майбутнє, але війна написала свій жорстокий сценарій.
24 лютого 2022 року родина Руслана прокинулась під звуки сирени та вибухів. Поспіхом зібравши речі, прийняли рішення покинути Харків та поїхати до батьків Руслана в м. Ромни.
При першій можливості Руслан вивіз дружину з сином за кордон, а сам за кілька днів повернувся та долучився до лав захисників.
23 березня 2022 року Руслан КАМІНСЬКИЙ став на захист України в складі 152 батальйону територіальної оборони. Спочатку боронив Сумський кордон, згодом вирушив на схід, де брав участь в запеклих боях на території Краматорського району Донецької області.
Серце мужнього воїна зупинила війна…
13 березня 2024 року солдат Руслан КАМІНСЬКИЙ загинув під час виконання бойового завдання із аеророзвідки з метою своєчасного виявлення наступу противника під час влучання ворожого ударного БПЛА на Донецькому напрямку.
У віці Христа зупинився відлік земних років Руслана…
Руслан встиг побудувати міцну сім’ю, але не встиг пожити простим земним життям.
Із війни Героя не дочекалися батьки, дружина, син, брат…
Висловлюємо щирі співчуття родині, сумуємо та розділяємо біль цієї непоправної втрати. Доземний уклін Тобі та вічна пам’ять, наш Славний Герою!
Світла пам’ять і вічна шана Герою – Руслану КАМІНСЬКОМУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
