НАЗАВЖДИ В СТРОЮ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРА КРОШКУ
Сьогодні Роменська громада у скорботі. Російсько-українська війна забрала життя мужнього Захисника України Олександра Миколайовича КРОШКИ, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та боронив рідну землю від російського окупанта.
На Алеї Слави зібралися рідні та близькі, керівництво громади, священнослужителі, побратими, військовослужбовці, друзі та мешканці громади. Усі прийшли провести Воїна в останню путь, віддати шану його мужності та подвигу і помолитися за упокій душі Героя.
Зі скорботним словом на знак шани звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Шановна Роменська громадо, дорога сумуюча родино! Ми зібралися на Алеї Слави, щоб попрощатися із Захисником України Олександром КРОШКОЮ. Його чекали з війни, вірили в повернення. Та сьогодні ще одне ім’я переходить з Алеї Надії на Алею Слави. Пам’ять про Олександра Миколайовича назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів та всієї громади. Висловлюю щирі співчуття родині та близьким. Вічна пам’ять і слава Герою!»
КРОШКА Олександр Миколайович народився 4 квітня 1972 року в місті Ромни. Закінчив 8 класів Роменської загальноосвітньої школи №9. Здобув професію маляра-штукатура у Роменському вищому професійному училищі.
Строкову військову службу проходив за кордоном, де отримав військове звання сержанта.
Після повернення до рідного міста розпочав трудову діяльність у відокремленому підрозділі «Локомотивне депо “Ромни”», де сумлінно працював понад 12 років. Згодом продовжив трудову діяльність на станції технічного обслуговування автомобілів (СТО).
Олександр Миколайович був справедливою, щирою та працьовитою людиною. Захоплювався автомобілями, був справжнім майстром своєї справи та мав золоті руки. У вільний час любив риболовлю. Ніколи не тримав зла на людей, завжди був готовий допомогти й відповідально ставився до будь-якої роботи.
Разом із дружиною виховував двох доньок. Був люблячим і турботливим батьком, для якого родина завжди була найбільшою цінністю.
У липні 2024 року, попри проблеми зі здоров’ям, Олександр Миколайович без вагань став до лав Збройних Сил України.
Військову підготовку проходив протягом двох місяців у селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області. Після завершення навчання був направлений до складу 118-ї окремої механізованої бригади, у лавах якої виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
Бойовий шлях Захисника був позначений тяжкими випробуваннями. Після отриманого поранення та лікування у госпіталі він повернувся до строю й продовжив боронити Покровський напрямок у складі 117-ї окремої важкої механізованої бригади.
Під час одного з бойових завдань Олександр Миколайович перестав виходити на зв’язок. Для його рідних розпочався тривалий період болісної невідомості, сповнений надії, очікування та віри.
Після проведення репатріації тіл загиблих Захисників України та судово-медичної експертизи було здійснено ДНК-дослідження. 2 серпня 2026 року рідні отримали офіційне підтвердження збігу ДНК.
Підтвердилося найстрашніше…
21 листопада 2024 року механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант КРОШКА Олександр Миколайович, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петрівка Покровського району.
Воїну назавжди 52 роки…
У скорботі залишилися дві доньки та сестра.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким нашого Захисника. Роменська громада розділяє ваш біль і схиляє голови в скорботі.
Вічна пам’ять і слава Герою – Олександру Миколайовичу КРОШЦІ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
