МОЛОДЕ ЖИТТЯ, ОБІРВАНЕ ВІЙНОЮ: РОМЕНЕСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ — ДЕНИСОМ ЛАВІРКОМ
Боляче, що наша країна втрачає найкращих своїх синів і доньок… Тих, хто понад усе любив Україну, хто захищав її небо і землю, хто ціною власного життя виборював незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави.
Сьогодні Роменська громада переживає подвійний біль втрати. Вдруге за один день люди збираються на Алеї Слави. Вдруге звучить скорботна молитва. Вдруге схиляються у жалобі державні прапори. Вдруге рідні, друзі, побратими та земляки зі сльозами на очах проводжають у вічність Воїна, який віддав своє життя за Україну.
Люта війна забрала життя ще одного мужнього Захисника — на щиті повернувся додому наш земляк, уродженець міста Ромни ЛАВІРКО Денис Ігорович.
Сьогодні мешканці Роменської громади вдруге за день зібралися на Алеї Слави, щоб провести в останню земну дорогу молодого Воїна. На церемонію прощання з квітами та державною символікою прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, побратими, друзі, військовослужбовці та небайдужі жителі громади.
Стоячи на колінах, зі сльозами на очах і невимовною тугою в серцях, присутні віддали останню шану Захиснику України — старшому сержанту ЛАВІРКУ Денису Ігоровичу.
Від імені міського голови Олега СТОГНІЯ до рідних та присутніх звернулася начальник Управління соціального захисту населення Роменської міської ради Оксана ПАЛЯНИЧКА: «Сьогодні наша громада вдруге за один день стоїть на Алеї Слави. Важко усвідомлювати, що знову звучать слова прощання, знову плачуть рідні, знову ми проводжаємо у вічність нашого Захисника… Денис ЛАВІРКО був молодим, мав мрії, плани, попереду було ціле життя. Він хотів жити, любити, будувати своє майбутнє разом із рідними. Але коли Україна потребувала захисту, Денис став до лав її оборонців. Він сповна виконав свій військовий і громадянський обов’язок, залишившись вірним Україні до останнього подиху. Війна забрала у родини найдорожчу людину, у громади — земляка, в України — мужнього Воїна. Денис наближав нашу Перемогу ціною власного життя. На превеликий жаль, зустріне її він уже у небесному строю… Низько вклоняємося нашому Захиснику за мужність, за відданість, за рідну землю, яку він боронив, за кожного з нас. Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять та вічна слава молодому Воїну — Денису Ігоровичу ЛАВІРКУ!»
🔰Наш Воїн ЛАВІРКО Денис Ігорович народився 8 лютого 1998 року в місті Ромни Сумської області. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався, дорослішав, будував плани на майбутнє.
Навчався Денис у Роменській ЗОШ №4. Із дитинства був активним і допитливим, захоплювався автомобілями та технікою, займався баскетболом. Йому були притаманні наполегливість, відповідальність, щирість і загострене відчуття справедливості.
Після закінчення школи вступив до Роменського фахового коледжу Сумського національного аграрного університету, де здобув спеціальність механіка. На цьому не зупинився — продовжив навчання у Сумському національному аграрному університеті, здобувши вищу освіту на рівні магістратури.
Та своє подальше життя Денис вирішив пов’язати з військовою службою. 🇺🇦30 липня 2018 року він став до лав Збройних Сил України, розпочавши службу за контрактом. Служив у Київській області, де набував військового досвіду та професійно зростав.
🇺🇦Згодом військовий шлях Дениса ЛАВІРКА продовжився у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Серед побратимів його знали за позивним «Блискавка».
Денис Ігорович проходив службу у 1-му механізованому батальйоні 3-ї штурмової бригади, був сержантом — командиром відділення управління взводу радіоелектронної боротьби.
Відповідальний, рішучий та мужній, він сумлінно виконував поставлені бойові завдання на різних напрямках фронту, був надійним товаришем для побратимів і до останнього залишався вірним військовій присязі.
За роки служби Денис ЛАВІРКО неодноразово доводив свою мужність не словами, а вчинками. Він знав справжню ціну військовому братерству, відповідальності за тих, хто поруч, і боротьбі за свою державу.
🇺🇦Бойовий шлях Захисника був відзначений нагородами. 7 вересня 2024 року наказом Міністра оборони України Дениса нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «Хрест доблесті».
Під час захисту України Денис зазнав поранення. Але після відновлення повернувся до служби. 🇺🇦За мужність і стійкість 14 травня 2025 року наказом Міністра оборони України його було нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення».
Але за військовим званням стояла передусім людина — добра, щира і надзвичайно близька для своєї родини. Рідні згадують Дениса як чесну, справедливу, мудру та відважну людину з великим серцем. Він ніколи не залишав без допомоги тих, хто її потребував, умів підтримати словом і справою. Був безвідмовним, турботливим, люблячим і надійним. Для друзів — людиною, на яку завжди можна було покластися. Для побратимів — тим, хто не підведе у найважчу мить. Для своєї родини — опорою, любов’ю та частиною їхнього життя.
Особливе місце в серці Дениса завжди посідали його близькі. Навіть далеко від дому, серед важких військових буднів, він залишався люблячим чоловіком, сином і братом.
Денис Ігорович мав свої мрії, будував плани на майбутнє, мріяв про щасливе життя разом із дружиною, про родинний затишок і мирні будні. Попереду мало бути ще стільки всього… Та війна безжально обірвала молоде життя Захисника у самому його розквіті..
🕯14 вересня 2026 року головний сержант-командир відділення управління взводу радіоелектронної боротьби 1-го механізовагого батальйону 3-ї штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ, сержант ЛАВІРКО Денис Ігорович, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув від отриманого поранення під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Воїну навіки 28…
Денис ЛАВІРКО пройшов свій шлях гідно, залишившись вірним своїм переконанням, побратимам, родині та Батьківщині.
🇺🇦«Блискавка» — таким його пам’ятатимуть бойові побратими. Мужнім Воїном — Україна. А для найближчих він назавжди залишиться їхнім Денисом — рідним, люблячим, добрим і незамінним…
У Дениса залишилися згорьовані рідні. Для них ця втрата — невимовний біль, адже вони втратили найдорожчу людину: мама — сина, дружина — коханого чоловіка, сестра — рідного брата.
Ніякі слова не здатні втамувати біль цієї втрати. Та житиме пам’ять — у рідних, друзях, побратимах, у всіх, хто знав Дениса, служив із ним, любив і чекав його вдома…
🕯Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України – ЛАВІРКУ Денису Ігоровичу!🇺🇦
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
