Війна – це трагедія, яка змінює долі і навіки залишає слід у душах народу. Вона забирає найкращих, тих, хто мав мрії, плани, життя попереду, але став на захист Батьківщини.
Нині Україна бореться за свою свободу й незалежність, протистоячи жорстокому ворогу. Ця боротьба забирає життя багатьох мужніх синів і дочок нашої землі. Їхній героїзм і самопожертва – це приклад незламності та сили духу, який назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Сьогодні, 9 травня 2025 року Роменська громада зі скорботою провела в останню путь свого Захисника – Валентина Михайловича ФАСТОВЦЯ.
Церемонія прощання із загиблим Воїном відбулась на Алеї Слави. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, побратими, небайдужі мешканці громади, представники громади та духовенства. Присутні схилили голови у скорботі, розділяючи біль непоправної втрати.
Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловила заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілія ГОРОДЕЦЬКА, зі словами скорботи вона промовила: «Ворог прийшов на нашу землю, несучи із собою смерть, біль і руйнування. Та замість страху народилася незламність, замінити розпач прийшла рішучість. І серед тих, хто без вагань став на захист України, був наш земляк Валентин Михайлович ФАСТОВЕЦЬ. Він став на захист рідної землі, розуміючи, що кожен його крок важливий для майбутнього країни. Його рішучість та відданість справі стали прикладом для інших. Він мужньо витримував усі труднощі фронту, без зайвих слів, але з непохитною вірою в перемогу».
Літію за загиблим військовослужбовцем відслужили священнослужителі Православної церкви України. Під супровід оркестру, журливу мелодію «Плине кача» та майоріння синьо-жовтих прапорів провели Героя в останню земну дорогу.
Наш Захисник ФАСТОВЕЦЬ Валентин Михайлович народився 6 березня 1974 року в с. Кашпури. Через два роки його родина переїхала до Герасимівки. Він був єдиною дитиною у сім’ї. Закінчив 9 класів Роменської загальноосвітньої школи №7.
У 1989 році вступив до Роменського фахового коледжу КНЕУ, по спеціальності експлуатація і ремонт обладнання підприємств будівельних матеріалів, здобув кваліфікацію: технік-механік. Саме в цей непростий період Валентин втратив батька, який помер від гострого інфаркту міокарда.
У 1994 році після завершення навчання почав працювати газоелектрозварником ручної зварки у Сумському ТОВ “ПМК “СПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА”, продовжуючи справу батька, який мав 25 років трудовий стаж на цьому підприємстві.
Строкову службу Валентин проходив у Харкові, а після її завершення повернувся до роботи в м. Суми.
Згодом працював газоелектрозварником на багатьох підприємствах у м. Ромни: ВАТ «Роменська ПМК-5», ТОВ «Ромнигазбуд», ПРАТ «Укренергомонтаж».
Деякий час працював будівельником у Латвії та повернувся додому незадовго, як почалася війна…
З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Валентин був призваний по мобілізації Роменським РТЦК та став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Освоїв військову спеціальність стрільця-санітара. Захищав Батьківщину у найгарячіших точках – на Чернігівщині, Донбасі, Харківщині… Мав статус учасника бойових дій, медаль «За поранення». Побратими дали йому позивний «Хірург», бо Валентин надзвичайно цінував чистоту та порядок.
Рідним про війну майже не говорив, не розповідав про пережите. Лише одного разу сказав матері: «Ти навіть не знаєш, що мені довелося пережити, і не знаєш обставин, у яких я був…»
Валентин ФАСТОВЕЦЬ мав поранення. У зв’язку із тривалою службою, здоров’я Воїна погіршилося. Але не дивлячись на це, після поранення та операції 26 березня 2025 року Захисник повернувся на службу до побратимів на Харківщину. Нажаль, він пробув там всього місяць…
1 травня 2025 року помер вірний військовій присязі стрілець-санітар, 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Серце солдата Валентина ФАСТОВЦЯ зупинилося під час виконання військової служби.
Сьогодні ми з болем говоримо: Герою – назавжди 51…
