ЗГАСЛО МОЛОДЕ ЖИТТЯ В ПЕКЛІ КРОВОПРОЛИТНОЇ ВІЙНИ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ – ДМИТРА ОПАРУ
Війна – це біль, який вкарбовується у серце кожного українця. Вона руйнує долі, забирає надії і лишає по собі тишу… Щодня вона відбирає найсміливіших – тих, хто без вагань пішов захищати рідну землю, тих, чия любов до України була сильнішою за страх. Їхні імена назавжди залишаться у наших серцях, а їхня відвага – прикладом для майбутніх поколінь.
Сьогодні, 20 червня, Роменська громада схиляє голову в скорботі, проводжаючи в останню путь Героя, Захисника України – Дмитра Руслановича ОПАРУ.
Стукіт молодого серця військовослужбовця назавжди зупинила безжальна війна…
На церемонію прощання прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, знайомі, друзі та небайдужі мешканці. У скорботі присутні схилили голови та вшанували пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Літію за загиблим бійцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.
Із щирими словами співчуття до рідних звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Шановна громадо, дорогі рідні та близькі нашого Героя… Ми знову зібралися тут, де щемить серце і не вистачає слів. Бо війна, яка вже четвертий рік триває на нашій землі, забирає найкращих… Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Воїна, який пройшов свій короткий, але надзвичайно гідний шлях. Він не залишився осторонь, пішов рятувати майбутнє – наше з вами. У цей надзвичайно важкий час ми схиляємо голови у скорботі… Низький уклін за такого сина. Вічна шана та світла пам’ять захиснику Дмитру ОПАРІ!».
Дмитро Русланович ОПАРА народився 11 серпня 1999 року в м. Ізюм на Харківщині, де на той час мешкали його батьки. Згодом родина переїхала до м. Ромни.
Навчався Дмитро в Роменській школі № 9. Потім, вступив до Роменського коледжу КНЕУ за спеціальністю комп’ютерна інженерія.
Після закінчення навчання, юнак вирушив в доросле самостійне життя. Не боячись важкої роботи, працював підсобником на будівництві в м. Київ. Потім влаштувався до Роменського заводу «Тракторозапчастина».
Влітку 2023 року Дмитро прийняв вольове самостійне рішення. Навіть не порадившись з батьком, який на той час вже захищав країну, але маючи відповідальність перед Батьківщиною, Дмитро підписав контракт про проходження військової служби.
Він пройшов вишкіл в Україні та у Великій Британії, і став солдатом легендарної 24-ї бригади імені короля Данила. Боровся на найгарячіших ділянках фронту – під Торецьком, на Донецькому напрямку. Без страху. З вірою. І з честю.
У листопаді 2023 року, під час одного із завдань, зв’язок з військовослужбовцем Дмитром ОПАРОЮ обірвався. Солдат вважався зниклим безвісті. Довгі місяці рідні трималися за надію. Сподівалися, чекали…
На початку 2025 року відбувся обмін тілами загиблих військовослужбовців. За результатами експертизи виявилося найстрашніше…
20 листопада 2023 року гранатометник 2-го механізованого відділення 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, солдат ОПАРА Дмитро Русланович, вірно виконавши військовий обов’язок у боротьбі за свободу України, загинув під час обстрілу позицій противником на Донеччині.
Йому було лише 24 роки.
У Дмитра залишилися сумуючі мама, тато, брат, бабуся…
Він був світлом для тих, хто його знав, і щитом для тих, кого захищав. Ми завжди будемо перед ним у вічному боргу.
Нехай у серцях кожного з нас не згасне пам’ять про цього Героя.
І нехай його подвиг, як і кожного із захисників, чиї фото вже на Алеї Слави – стане дороговказом для всіх нас.
Вічна шана та світла пам’ять захиснику Дмитру ОПАРІ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
