ЗБЕРІГАЧ ШЕВЧЕНКОВОЇ СПАДЩИНИ

У цьому місяці виповнюється 185 років з дня народження нашого земляка, благодійника, громадського і культурного діяча, освітянина, збирача і хранителя спадщини Тараса Шевченка – Григорія Вашкевича. Народився він у селі Шумськ Роменського повіту у сім’ї місцевого поміщика, роменського чиновника Станіслава Вашкевича. Отримав середню освіту у Ромнах( 8 класів гімназії), далі,з 1856 по 1861 навчався у Петербурзькому університеті на історико – філологічному факультеті. Закінчивши навчання, працював при канцелярії державного контролю урядовцем для особливих доручень . Мешкав Григорій у Петербурзі у свого рідного діда по матері – Матвія Лазаревського, який на довгий час став його другом і порадником. Дід познайомив молодого провінційного хлопця зі своїми товаришами, знаними прогресивними діячами – українцями: П.Чубинським, П.Кулішом, М. Лисенком, М.Костомаровим, М. Гулаком, О. Русовим та іншими.Там же, у дідовому будинку, 27 березня 1858 року Григорій Вашкевич зустрівся з Тарасом Шевченком, який приїхав із заслання у Петербург, зупинившись у свого друга Матвія Лазаревського. Поступово Григорій влився в життя української громади Петербурга , брав активну участь у виданні творів української літератури та публіцистики.

Після смерті Т.Г. Шевченка, Вашкевич активно збирає рукописи поета, велику частину їх викуповує на різних аукціонах. Саме тоді, у колі шанувальників поезії Шевченка, його друзів, приятелів, виникає думка видати повне зібрання «Кобзаря». Левову частку роботи над цим зібранням Григорій Станіславович узяв на себе. Тож, не випадково, у Григорія Вашкевича назбиралася велика, дорогоцінна спадщина Поета. Він займається експозиційною, просвітницькою роботою, організовує виставки цієї колекції у різних містах. А в 1914 році передає її Українському науковому товариству в Києві. Зараз це Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка.

У 1988 році переїздить до Воронежа, де обіймає посаду управляючого губернською казенною палатою. Вашкевич дослужився до звання дійсного статського радника і вцей же час займався громадською роботою. У 1902 році отримав відставку( начальству не подобалися його ліберальні погляди) і повернувся на свою малу батьківщину. З цього часу Григорій Вашкевич проживав на Роменщині. Купує землю неподалік рідного села Шумськ, засновує свій хутір, де створює зразкове фермерське господарство. Він – активний член усіляких громадських товариств, рад, ініціатор створення у 1899 році художньо-керамічної школи у Глинську. Ще раніше, на власні кошти збудував початкову школу у селі Москалівка. Григорій Станіславович опікувався і допомагав матеріально спорудженню пам’ятника Т.Г. Шевченку у Ромнах, приймав участь в урочистостях з нагоди його відкриття. Саме тоді, він і подарував кобзарю Мусію Олексієнку свою останню реліквію – торбан (музичний інструмент), який належав Тарасу Григоровичу. Згодом цей інструмент стане найціннішим експонатом Роменського краєзнавчого музею, його візитівкою.

Багате і політичне життя Григорія Вашкевича. У 1905 році він балотувався від партіїї кадетів до Державної Думи Російської імперії. У 1907 році був обраний до Полтавського губернського виборчого зібрання з виборів членів Державної Думи.

Серце Григорія Вашкевича , нашого земляка перестало битися у 1923 році. Похований він на високому пагорбі, поблизу свого хутора. А пам’ять про цю Велику Людину залишиться з нами назавжди.