У СКОРБОТІ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ВІДВАЖНИМ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ МИКОЛОЮ ГОРОШКОМ
Російсько-українська війна – це біль кожної родини, кожної громади, всієї української нації. Вона щодня залишає по собі сльози, зруйновані долі, незагоєні рани. І найстрашніше – забирає життя мужніх, відданих, вірних синів України. Тих, хто не ховався й не вагався. Тих, хто став щитом для всіх нас.
Серце щемить від болю… Знову чорна звістка… Війна безжально забирає найкращих синів України, випробовуючи нас на міцність і змушуючи платити найвищу ціну за свободу. На щиті назавжди повернувся додому мужній Захисник – Микола Борисович ГОРОШКО.
У цей скорботний день на Алеї Слави, схиливши голови в тихій молитві, рідні, друзі, керівництво громади, побратими та небайдужі мешканці прийшли віддати останню шану Герою, поклали квіти та вклонилися його подвигу.
Люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Миколи лунала на церемонії прощання, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.
Міський голова Олег СТОГНІЙ висловив щирі слова скорботи: «Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Героя, чия мужність і відданість стали прикладом для кожного з нас. Микола ГОРОШКО – це символ гідності, сили та справжньої любові до України. Вклоняємося Захиснику за те, що мужньо захищав від ворога свою країну і кожного з нас. Пам’ять про Миколу Борисовича житиме в наших серцях як образ незламності українського духу. Вічна слава Герою!»
Микола Борисович ГОРОШКО народився 21 червня 1970 року у місті Братськ. У дитячі роки разом із родиною переїхав до селища Лучки Роменського району на Сумщині. Закінчив 9 класів Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10.
Професійну освіту здобув у Роменському вищому професійному училищі – за фахом маляра, штукатура та лицювальника-плиточника.
У 1988 році проходив строкову службу протягом двох років і звільнився зі званням сержанта.
Спершу працював у Роменському районному об’єднанні «Сільгоспхімія», а потім понад 25 років віддав роботі кранівника на підприємстві «Слобожанська будівельна кераміка» у селі Плавинище.
Микола Борисович був людиною з великим серцем і золотими руками. Він обожнював риболовлю, любив тварин, займався спортом, зокрема дзюдо. По дому був справжнім майстром – міг зробити все своїми руками, особливо любив виготовляти вироби з дерева. За будь-яку справу брався з душею і доводив її до кінця, завжди готовий допомогти близьким та друзям.
З 2022 по 2024 рік Захисник ніс службу на блокпостах у складі тероборони на Сумщині.
16 серпня 2024 року був призваний на службу до лав Збройних Сил України. Пройшов базову загальновійськову підготовку у 36-й шляхо-відновлювальній бригаді, де залишився служити на посаді командира відділення.
Захищав Україну у гарячих точках Сумщини, Харківщини та Чернігівщини. За службу був нагороджений медаллю «Ветеран війни» та мав статус учасника бойових дій.
Микола Борисович серед побратимів мав великий авторитет як один із найстарших та досвідчених воїнів, на якого можна було покластися. Чоловік часом смачно готував для побратимів. За характером він був добрим, справедливим і вмів відстоювати свою думку, залишаючись чесною і порядною людиною.
Але доля розпорядилася інакше…
7 серпня 2025 року старший сержант Микола Борисович ГОРОШКО, головний сержант технічного взводу технічної роти батальйону обладнання території 36-ї шляхо-відновлювальної бригади загинув під час виконання обов’язків військової служби на Чернігівщині.
Воїну назавжди 55 років…
Важка втрата торкнулася великої родини – дружини, доньки, сина, невістки, зятя та двох онуків.
Роменська громада висловлює щирі співчуття родині, близьким, побратимам та всім, хто знав і любив полеглого Захисника. Втрата – невимовно болюча, і жодні слова не здатні зменшити той біль, який залишає по собі смерть Героя.
Пам’ять про Захисника житиме вічно – у серцях, у молитвах, у мирному небі, за яке він віддав життя…
Низький уклін, глибока шана й вічна пам’ять нашому Воїну – Миколі Борисовичу ГОРОШКУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
