У СКОРБОТІ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ РУСЛАНОМ ВАСИЛІВИМ
Російсько-українська війна – це біль кожної родини, кожної громади, всієї української нації. Вона щодня залишає по собі сльози, зруйновані долі, незагоєні рани. І найстрашніше – вона забирає найцінніше: життя мужніх, відданих, вірних синів України. Тих, хто не ховався. Тих, хто не вагався. Тих, хто став щитом для всіх нас.
Серце щемить від болю…Знову чорна звістка… У боротьбі за свободу та незалежність нашої держави загинув Захисник України – Руслан Михайлович ВАСИЛІВ, уродженець Андріяшівської громади.
Віддати останню шану Герою зібралися рідні, керівництво громад, священнослужителі, друзі, військові, побратими та небайдужі мешканці. Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, скорботою та болем у серці від непоправної втрати, земляки прощались із Захисником.
🕯Люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Руслана лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.
Міський голова Олег СТОГНІЙ висловив щирі слова скорботи: «Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Героя, чия мужність і відданість стали прикладом для кожного з нас. Руслан ВАСИЛІВ – це символ гідності, сили та справжньої любові до України. Схиляю голову перед його світлою пам’яттю і висловлюю глибокі співчуття рідним та близьким. Ваша втрата – це наша спільна втрата. Світла пам’ять Герою!»
🕯Люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Руслана лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.
Життєвий шлях Руслана Михайловича ВАСИЛІВА:
Захисник народився 7 жовтня 1981 року в селі Біловод, Роменського району, Сумської області. У 1993 році родина переїхала до села Саханське. Закінчивши Попівщанську школу, Руслан здобув професію тракториста-машиніста у Глинському ПТУ-37. Його знали як щирого, відкритого, трудолюбивого чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. Його поважали й любили – як сусіда, друга, сина.
У грудні 2024 року він без вагань став до лав Збройних Сил України, пройшовши військово-лікарську комісію. У січні 2025 року розпочав службу в лавах ЗСУ. Обіймав посаду такелажника 1 відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.
Він був гідним Воїном, вірним присязі, відважним захисником, справжнім патріотом. Але 7 квітня 2025 року обірвалося його життя…
У Руслана залишилась мама, яка втратила найдорожче – сина. Немає слів, що змогли б зменшити біль цієї втрати.
Роменська громада щиро поділяє горе рідних і близьких Руслана ВАСИЛІВА. Нехай світла пам’ять про ВАСИЛІВА Руслана Михайловича ніколи не згасне.
Нехай його ім’я буде вкарбоване у вічність – як символ гідності, честі й любові до України.
Спочивай з миром, Герою…
🕯Вічна слава та світла пам’ять Захиснику Україні – ВАСИЛІВУ Руслану Михайловичу!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
