СЬОГОДНІ ЧОРНЕ НЕБО ЗАТУЛИЛО ГОРЕ: ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ГЕРОЙ – МИХАЙЛО ПАНТЕЛІЄНКО

Сьогодні Роменське громада попрощалася з Героєм – Михайлом Михайловичем ПАНТЕЛІЄНКОМ, який перебував у місцях, де велися запеклі бої, стояв на захисті своєї країни та вірив у Перемогу.

Загинув, бувши вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій службовий обов’язок, віддав за мир в Україні найцінніше – власне життя.

Михайлу навіки залишиться 55 років….

Живим коридором-пам’яті та шани, стоячи на колінах, зі сльозами на очах, провести в останню путь Героя прийшли рідні, близькі, керівництво Роменської та Андріяшівської громад, друзі, однокласники, колеги, побратими, односельці та просто небайдужі мешканці, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.

Траурний мітинг та прощання із загиблим Захисником відбувся на Алеї Слави. У вись здійнялась спільна молитва за упокій душі загиблого воїна Михайла ПАНТЕЛІЄНКА.

«Ворог забирає найкращих. Безжалісно, криваво, безперервно. Сьогодні на щиті повернувся ще один Герой… У боротьбі за Україну, за мирне небо над нашими головами віддав своє життя стрілець, помічник гранатометника, старший солдат – Михайло ПАНТЕЛІЄНКО, який загинув в жорстокому бою з окупантами 15 січня 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області.
Якби не московити з їхніми бажаннями знищити Україну і всіх нас, Михайло би зараз продовжував працювати і будувати плани на майбутнє.
Сьогодні ми всі схиляємо голови перед мужністю, сміливістю та безстрашністю Воїна, який став на захист України.
Михайло з честю виконував військовий обов’язок до останнього свого подиху і загинув на полі бою.
Він віддав найдорожче, що мав – своє життя за свободу і волю рідної землі. Вічна слава Герою Михайлу ПАНТЕЛІЄНКУ», – звернувся до присутніх очільник Роменської громади Олег СТОГНІЙ.

Михайло ПАНТЕЛІЄНКО народився 11 серпня 1968 року в с. Низківка Сновського району Чернігівської області.

Михайло був з багатодітної родини, мав 3 братів і сестру. У родині Михайло був найменшим.

Закінчив школу.

Пройшов строкову службу у м. Красноярськ.

Працював в м. Чернігів, де обслуговував високовольтні електричні мережі.

Михайло також доглядав хвору матір…

Коли розпочалась війна, Михайло не зміг дістатися роботи, бо російські війська здійснювали масований обстріл м. Чернігів.

22 березня 2023 року Михайла призвали на військову службу до лав Збройних сил України. І хоч у нього були серйозні проблеми зі здоров’ям: на роботі отримав виробничу травму, впав з висоти і переламав кістки, але Михайло твердо вирішив іти захищати країну. Казав: «я маю йти».

За його плечима участь в бойових діях в районі Бахмуту, Лиману, Куп‘янську, Синьківки…

11 січня 2024 року Михайло зателефонував племіннику привітати з днем народження, наступний раз мав вийти на зв‘язок через 2 дні… але більше не вийшов.

Згодом були довгі дні і ночі в очікуванні та молитві. Рідні до останнього вірили і сподівалися, що він живий. Але дива не сталося…

15 січня 2024 року виконуючи бойове завдання, потрапивши під ворожий мінометний обстріл, життя Михайла обірвалося поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області… У той день на полі бою разом з Михайлом загинуло 15 його побратимів…

Пекучим болем для рідних стала ця непоправна втрата. Військовослужбовець став ще одним ангелом, який триматиме небо над Україною.

Висловлюємо щирі співчуття від імені усієї громади родині Героя.

Ми ніколи не пробачимо ворогу кровопролиття та усі ті біди, які він приніс на нашу землю.

Ми ніколи не забудемо цієї страшної ціни нашої свободи і волі.
І надалі будемо єдиними у прагненні Перемоги, у допомозі війську та кожному Воїну допоки ворог на нашій святій землі.

Надіємось лише на те, що скоро ця нечисть буде вигнана з території нашої держави і ми будемо розвивати незалежну і вільну Україну.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!

Вічна пам’ять Герою – Михайлу ПАНТЕЛІЄНКУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики