Щорічна відпустка: основні моменти
Тепла пора року – найбажаніша для проведення оплачуваних відпусток у працівників. Кожен роботодавець повинен пам’ятати, що відпустка – така ж невід’ємна складова трудових відносин, як і безпосередньо робота.
Щорічні відпустки діляться на два види – основні та додаткові.
Перш за все, пам’ятаймо, що тривалість відпусток незалежно від режимів і графіків роботи розраховують в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки). Наступне залізне правило: за будь-яких обставин роботодавець повинен надавати працівнику щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП і ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Водночас законодавство передбачає довшу тривалість щорічних відпусток для певних категорій працівників. Наприклад, працівникам віком до 18 років надають відпустку тривалістю 31 календарний день, працівникам- інвалідам III групи – 26 календарних днів, працівникам- інвалідам I або II групи – 30 календарних днів.
До того ж ст. 76 КЗпП та ст. 7 і 8 Закону про відпустки передбачено можливість надання працівникам щорічних додаткових відпусток.
Важливо: Сумісникам та працівникам, які трудяться на умовах неповного чи скороченого робочого часу, відпустку надають повної тривалості.
Зважайте на те, що законодавством встановлено верхню межу тривалості щорічної відпустки (основної та додаткової). Так, відпочинок працівника не може перевищувати 59 календарних днів, а у зайнятих на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).
У перший рік роботи працівник має право піти в щорічну (основну й додаткову) відпустку повної тривалості тільки після закінчення шести місяців безперервної роботи (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). До цього такий працівник може взяти лише частину щорічної відпустки тривалістю пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 6 ст. 10 того ж Закону).
Щоправда, окремим категоріям працівників за їх бажанням роботодавець зобов’язаний надати щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної праці в перший рік роботи. Таким привілеєм можуть скористатися, зокрема:
1) жінки, але виключно перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інваліди;
3) особи віком до 18 років;
4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) сумісники (якщо й на основному місці роботи вони теж одночасно йдуть на відпочинок);
6) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування тощо.
Щорічні ж відпустки за другий і наступні роки роботи на підприємстві надають працівникам у будь-який період відповідного робочого року відповідно до складеного графіку відпусток (ч.ч. 9, 10 ст. 10 Закону про відпустки). Тож тут часові варіанти залежать лише від домовленості працівника та роботодавця, зафіксованої у такому графіку.
Заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону про відпустки). При цьому за порушення керівником підприємства незалежно від форм власності встановлених законодавством термінів виплати заробітної плати або виплати її не в повному обсязі передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 1 статті 175 Кримінального кодексу України.
Консультації з питань дотримання норм трудового законодавства можна отримати у відділі з контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення Виконавчого комітету Роменської міської ради (бульвар Шевченка, 2, кабінет 10, телефон 5 32 57)
За повідомленням відділу з контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення
