СЕРЦЕ НЕ ВИТРИМАЛО БОЛЮ ВІЙНИ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА МАКСИМА КОЗАЧЕНКА
Незліченна кількість людей, квітів та сліз…
Сьогодні, 12 березня 2024 року, в невимовному горі Роменська громада провела в останню земну дорогу свого Захисника – Максима КОЗАЧЕНКА.
Траурний мітинг-прощання з воїном відбувся на Алеї Слави, де під супроводом священнослужителів провели спільну молитву.
Віддати останню шану Захиснику із жовто-блакитними квітами та вінками у жалобних стрічках численно прийшли рідні, друзі, керівництво громади, священнослужителі, військовослужбовці, побратими, небайдужі мешканці громади.
Зі словами співчуття з приводу непоправної втрати до рідних і близьких звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Владислав СУХОДОЛЬСЬКИЙ: «Наші відважні оборонці гинуть не завжди на полі бою. Та від цього не менш боляче. Сьогодні ми прощаємось з прекрасною людиною, справжнім патріотом, захисником України Максимом КОЗАЧЕНКОМ, який віддав усі свої сили і здоров’я, щоб захистити всіх нас від ворожої навали. Нещодавно Максим отримавши 15-денну відпустку приїхав додому. Тут, 3 дні тому й зупинилось гаряче серце воїна-захисника. У цей прощальний час ми низько схиляємо голови перед загиблим воїном, щиро співчуваємо, сумуємо і підтримуємо родину – матір і сестру у важку годину. Герої не вмирають – вони стають янголами та дивляться на нас із небес!»
Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять загиблого захисника, якому не судилося прожити довге і щасливе життя. Після чого, всією громадою провели траурний кортеж до місця останнього спочинку.
Наш захисник Максим КОЗАЧЕНКО народився 25 січня 1985 року у Недригайлові. Навчався у місцевій школі.
У 2007 році закінчив юридичний факультет Української академії банківської справи Національного банку України.
Працював завідувачем юридичним відділом банківської установи та на товарних біржах в Сумах та Києві.
Проте змушений був повернутися додому, щоб доглядати за тяжкохворим онкологією батьком. Це було його ствердне рішення. У силу свого характеру Максим завжди підтримував тих, хто цього потребував, навіть у важкі для себе часи, залишаючись опорою для близьких.
Після смерті батька він переїхав до м. Кременчук, де певний час працював на посаді юриста.
Війна застала Максима там…
З першого дня повномасштабного вторгнення він відразу почав займатися волонтерством. Їздив з Кременчуга в Охтирку та Маріуполь, де допомагав постраждалому населенню з продуктами харчування та евакуацією. Маким КОЗАЧЕНКО був водієм, готовим виїхати на допомогу у будь-який час доби.
Неодноразово хотів доєднатись до Збройних сил України, щоб боронити країну, але за станом здоров’я отримував відмову.
Завдяки власній наполегливості, під час війни, Максим виграв грант та отримав можливість переїхати до Лондона.
Повернувшись на Батьківщину з-за кордону, 21 лютого 2023 року Максима мобілізували до Збройних Сил України. Хоч Максим і не проходив строкової служби та не мав військового досвіду, але взяв до рук зброю і відправився захищати народ України від рашистської навали.
Пройшов навчання у Чернігівській області. Служив у розвідці.
Восени 2023 року пройшов офіцерські курси. У званні молодшого лейтенанта служив на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону однієї з військових частин на Харківському напрямку.
Максим знайшов себе у військовій справі. Він був воїном, який йшов тільки до перемоги і тільки вперед.
«Дуже сильний, відповідальний, вольовий і світлий душею» – таким Максим КОЗАЧЕНКО залишився в пам’яті своїх побратимів, які багато днів стояли з ним пліч-о-пліч і сьогодні продовжують виконувати бойові завдання.
Нещодавно Максим прийшов у довгоочікувану 15-денну відпустку. Родина тішилися своїм мужнім захисником, однак, трагічний випадок обірвав його молоде життя. На жаль, його серце зупинилося…
10 березня 2024 року відлетіла у вічність світла та хоробра душа Воїна.
Військовослужбовцю навіки залишиться 39 років…
У захисника залишилася мати, сестра, маленька донька…
У скорботі й вдячності низько схиляємо свої голови. Нестерпний біль пронизує душі від усвідомлення великої втрати. Герої не вмирають! Просто перестають бути поруч. Відлітають, тихо, не прощаючись. Стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні…
Вічна пам’ять воїну Максиму КОЗАЧЕНКУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
