НАВІКИ В ОБІЙМАХ ВІЧНОСТІ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЗАХИСНИКА ОЛЕКСАНДРА ТОКАРЯ
Чорна тиша скорботи знову огорнула Роменську громаду. Трагічна подія обірвала життя українського Захисника Олександра Юрійовича ТОКАРЯ, мешканця села Пустовійтівка.
У день прощання, 2 лютого 2026 року, Алея Слави в Роменській громаді наповнилася скорботою та людським болем — громада зібралася, аби з честю та глибокою повагою провести Воїна.
Жалобний кортеж супроводжував живий коридор шани — люди з квітами та прапорами в руках ставали навколішки, вшановуючи військовослужбовця почесним строєм. Віддати шану зібралися рідні, представники громади та духовенства, побратими, друзі, знайомі та небайдужі мешканці.
Священнослужителі Православної церкви України звершили чин відспівування та поминальну молитву за упокій душі Олександра.
«Сьогодні на Алеї Слави ми зібралися у глибокій скорботі… Ми прощаємося з людиною, чиє життя стало прикладом служіння Україні, відповідальності, честі й любові до рідної землі. Прощаємося з Воїном, старшим лейтенантом ТОКАРЕМ Олександром Юрійовичем! Нехай душа Олександра знайде вічний спокій, а пам’ять про нього буде світлою і житиме серед нас назавжди. Вічна слава Захиснику!» – звернулася до присутніх на церемонії прощання заступник міського голови Лілія ГОРОДЕЦЬКА.
ТОКАР Олександр Юрійович народився 11 серпня 1998 року в селі Пустовійтівка.
Навчався у Пустовійтівській загальноосвітній школі. Згодом з відзнакою закінчив Роменський фаховий коледж СНАУ за спеціальністю «Електрифікація та автоматизація в АПК». Отримав ступінь магістра в Сумському аграрному університеті.
Деякий час працював у Львові, звідки з початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись і не шукаючи виправдань, добровільно став до лав Збройних Сил України.
Розпочав службу солдатом у 146-му окремому ремонтно-відновлювальному полку в місті Звягель.
Після десяти місяців служби був переведений до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
У 2024 році під час виконання бойового завдання Олександр отримав поранення. Саме в цей період, під час реабілітації, він зустрів дівчину, яка стала його долею, його підтримкою і з якою згодом він створив сім’ю.
За час служби Олександр ТОКАР перекваліфікувався на психолога, пройшов навчання в Англії та отримав офіцерське звання старшого лейтенанта.
Він захищав Україну на найгарячіших напрямках – у Слов’янську, Бахмуті, Краматорську. Мав військові нагороди за успішне виконання бойових завдань при суверенітету і захисті територіальної цілісності України.
Увесь цей час поруч із ним була його дружина – постійно на зв’язку, з вірою, надією й любов’ю, які так потрібні Воїну на війні.
На початку цього року Олександр приїхав додому у відпустку. Та доля виявилася надто жорстокою…
30 січня 2026 року офіцер групи контрою бойового стресу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», старший лейтенант Олександр ТОКАР загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в Сумській області.
Захиснику назавжди 27 років…
Разом із ним загинула його мати.
Олександр ТОКАР був світлою, щирою людиною і відважним Воїном. Він з винятковою повагою ставився до батьків, був люблячим чоловіком, вірним товаришем і справжнім побратимом, на якого завжди можна було покластися.
У невимовному горі залишилися батько, дружина, рідні та всі, хто знав і любив Олександра.
Нехай Господь дасть сили родині пережити цю важку втрату. Роменська громада висловлює глибокі співчуття рідним, близьким та друзям. Світла пам’ять про Олександра Юрійовича назавжди залишиться в наших серцях, а його душа знайде вічний спокій.
Вічна пам’ять Захиснику – Олександру Юрійовичу ТОКАРЮ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
