НАЗАВЖДИ В СТРОЮ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ – ВОЛОДИМИРА ЖЕРЕБНОГО
Стійкістю та силою наших воїнів захоплюється увесь світ. Та, на жаль, не всі вони повертаються додому живими…
Сьогодні в Роменську громаду «на щиті» назавжди повернувся Воїн – Володимир Юрійович ЖЕРЕБНИЙ. Живим коридором з національними прапорами та квітами зустріли мешканці громади нашого Захисника.
Церемонія прощання із загиблим військовослужбовцем відбулась на Алеї Слави. Провести в останню путь Героя прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, небайдужі жителі громади. Літію за загиблим військовослужбовцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.
Співчуття рідним та близьким висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Війна… Скільки горя, страждань, болю і смертей, несе її холодний подих. Наші захисники йдуть на небо незламними, нескореними… Дуже боляче втрачати Героїв, справжніх патріотів рідної землі, славних синів України… Ще одного славного сина, який боронив Україну, втратила наша громада, ще один патріот відлетів ангелом в небо та став у стрій небесного воїнства. ??Володимир Юрійович ЖЕРЕБНИЙ з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок та разом з побратимами наближав Перемогу в найгарячіших точках фронту. Ціною власного здоров’я та життя боронив наші мирні дні й тихі ночі. Вклоняємось Герою за те, що мужньо захищав від ворога свою країну, громаду і кожного з нас. Світла пам’ять нашому Герою – ЖЕРЕБНОМУ».
Після прощання жалобна процесія з квітами, прапорами, національною символікою під супровід духового оркестру провела Героя в останню земну дорогу…
ЖЕРЕБНИЙ Володимир Юрійович народився 22 серпня 1980 року в м. Бахчисарай. У 1987 році родина переїхала до м. Ромни. Тут Володя навчався у школі та був гарним, старанним учнем, справжнім товаришем для однолітків.
Після закінчення 9 класів Володимир навчався на механіка в Роменському Індустріальному технікумі. Після технікуму Володимир ЖЕРЕБНИЙ проходив строкову службу у військовій частині м. Ромни.
2006 рік для Володимира Юрійовича став знаковим: чоловік знайшов своє кохання та одружився. У подружжя народилося двоє дітей.
Потім наш майбутній захисник розпочав свою трудову діяльність: більше 10 років пропрацював у Газовому господарстві слюсарем-монтажником, також працював на взуттєвій фабриці у нашому місті. Потім був на заробітках на будівництві в Києві.
В кінці грудня 2021 року чоловік виїздить за кордон на заробітки, аби його родина та діти мали гідне майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення, Володимир дуже хвилювався за свою родину, тому як тільки закінчив всі свої справи по роботі повернувся до рідних на Україну. Хоча вони щиро просили чоловіка не повертатися додому, бо не хотіли, аби Володимир пішов на війну. На що чоловік відповідав: «Так що ми усією Україною поїдемо за кордон?! Ні, потрібно боронити рідну землю від ворога!»
Повернувшись на Батьківщину, Володимир відразу працевлаштувався, де і отримав повістку.
На початку 2023 року ЖЕРЕБНИЙ Володимир Юрійович став до захисту України помічником гранатометника у складі 31-шої окремої механізованої бригада Сухопутних військ Збройних сил України.
Пройшовши навчання військовій справі у Житомирі, наш захисник воював на Запорізькому напрямку. Після перших боїв отримав поранення, але після реабілітації повернувся до служби.
Восени 2023 року ЖЕРЕБНОГО Володимира визнали обмежено придатним, але чоловік не здавався, бо мав рішучий намір йти разом з побратимами до Перемоги. Чоловіка перевели старшим стрільцем до 45-того окремого стрілецького батальйону сухопутних військ збройних сил України, де він тримав оборону на Покровському напрямку. Після двох контузій Володимир, як мужній Воїн, знову повертався у стрій до побратимів.
Володимир мав позивний ЖЕРЕБ, скорочено від свого прізвища ЖЕРЕБНИЙ. Мав посвідчення УБД. Був вправним військовим, вірним та надійним другом. Користувався авторитетом серед побратимів??
Чоловік сумував за родиною та дітьми. Дуже переймався, що не потрапив на випускний до сина. Адже син за порадою батька самотужки вступив на бюджет до Київського політехнічного інституту, на авіаційний факультет, щоб стати авіа-інженером. Володимир пишався життєвим вибором свого сина!
Останній раз у відпусці був наш Воїн у червні цього року. 10 радісних та чудових днів провів Володимир з рідними серцю людьми. А коли повертався на фронт, мати його сильно плакала. На що Воїн відповів: «Не плач рідна, бо не повернуся…» Ці слова, каже жінка, на жаль, стали пророчими…
21 серпня 2024 року Володимир ЖЕРЕБНИЙ зателефонував рідним, і повідомив, що з ним не буде до 5 днів зв’язку, бо з побратимами йде на завдання. І з цього дня з бійцем обірвався зв’язок…
Рідні били на сполох, хвилюючись за нашого захисника… І вже 23 серпня 2024 року рідним прийшло сповіщення, що Володимир вважається зниклий безвісти. Місяці надій і сподівань для родини були найважчими…
Лише днями побратими змогли вивести тіло загиблого захисника з поля бою…
??Рідним повідомили, що старший стрілець-оператор, солдат Володимир Юрійович ЖЕРЕБНИЙ, недоживши декілька годин до свого Дня народження, загинув 21 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н. п. Мала Токмачка Запорізької області.
Володимир самовіддано захищав Батьківщину, демонструючи незламний бойовий дух, майстерність і військову доблесть. Під час служби Воїн професійно виконував бойові завдання. Добрий, щирий, відважний, завжди радісний та усміхнений таким назавжди залишиться ЖЕРЕБНИЙ Володимир Юрійович для всіх, хто його знав, поважав та любив…
Герою Володимиру навіки 43 роки… Родина втратила сина, батька, чоловіка… Україна втратила вірного Воїна…
??Життя Володимира Юрійовича ЖЕРЕБНОГО – це приклад справжнього патріотизму, відданості своїй країні та ближнім. Адже він був людиною, яка ніколи не шукала легких шляхів, а до останнього подиху стояла на передовій, захищаючи найцінніше – свободу та незалежність України??
Ніколи не пробачимо… Царство небесне, світла пам’ять та вічна слава Герою України, нашому захиснику ЖЕРЕБНОМУ Володимиру Юрійовичу. Спочивай з Богом, наш Воїне…
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
