НАВІКИ В ОБІЙМАХ ВІЧНОСТІ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ – МАКСИМОМ ТЕРТИШНИКОМ

Боляче, що наша країна втрачає найкращих своїх синів і доньок… Тих, які понад усе любили Україну, які захищали блакитне небо й золоте колосся, які ціною власного життя виборювали незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Люта війна забрала життя ще одного славного Воїна – на щиті повернувся наш земляк Максим Віталійович ТЕРТИШНИК.

Сьогодні мешканці Роменської громади прийшли на Алею Слави, щоб провести в останню земну дорогу Захисника. На церемонію прощання з траурними вінками, квітами та державною символікою прийшли рідні, знайомі, керівництво громади, духовенство, побратими, друзі, військовослужбовці та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.

Стоячи на колінах, зі сльозами на очах і глибоким сумом у серці, всі присутні віддали шану Захиснику України Максиму ТЕРТИШНИКУ, провівши його в останню путь з належними почестями.

Щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя у зв’язку з трагічною та непоправною втратою висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Ця втрата дуже болісна для кожного з нас… Неможливо знайти влучні слова говорячи про смерть близької людини. Справжній патріот, вірний захисник України, приклад хоробрості і відваги —  таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті. Війна забрала у сестри – брата, у військовослужбовців — побратима і друга, у нашої громади та країни – Захисника, Воїна, цвіт української нації, нашу підтримку та опору. Ціною власного життя Максим наближав Перемогу! На жаль, зустріне він її вже на небесах. Дякую і вклоняюся нашому Воїну, який віддав своє життя за pідну землю, за pідний дім, за pодину, за увесь укpаїнський наpод. Вічна пам’ять та слава!»

Квіти й сльози покривали труну з тілом Воїна, а з фото, яку тримали військові, дивився мужній, хоробрий Захисник, що так мало встиг в житті, але вже став Героєм та поповнив небесне військо.

Наш Захисник Максим Віталійович ТЕРТИШНИК народився 10 березня 1989 року в місті Ромни. Навчався у Роменській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №4. Після закінчення 11 класів вступив до Роменського вищого професійного училища, де опанував робітничу професію муляра, штукатура, лицювальника-плиточника — і став справжнім майстром своєї справи.

Ще з юних років Максим був закоханий у працю. З 18 років працював на будівництві за кордоном, а згодом повернувся до України, оселився в Києві, де постійно мешкав і працював.

Тут він працював на будівельних об’єктах, розбудовував майбутнє. Колеги знали його як чесного, справедливого, порядного й дуже відповідального фахівця. Його руки вміли створювати затишок і красу, він умів усе: мурувати, класти плитку, шпаклювати.

Попри серйозність професії, Максим мав щире серце й тонку душу. Його поважали за доброту, щирість та внутрішню силу. Він був тим, хто завжди підтримає, допоможе, не кине в біді.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Максим був у Києві. Спробував започаткувати невеличкий бізнес разом із другом — лавку шаурми. Та навіть тоді не полишав улюблену справу, бо вмів і любив працювати руками.

У лютому 2025 року Максим отримав повістку. Його шлях як Воїна розпочався з навчання у Чернігові, тут пройшов базову загальновійськову підготовку за професією “стрілець”.