МУЗИКА ГЕРОЯ ТЕПЕР НА НЕБЕСАХ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРОМ ПУГАЧЕМ
Безжальна війна продовжує забирати життя відважних Захисників і Захисниць, залишаючи глибокі рани. Вона приносить страждання та втрати, які важко осягнути…
Цього жовтневого дня Роменська громада віддала останню шану та провела в останню путь земляка, життя якого обірвалося в боротьбі за свободу нашої країни. Додому «на щиті» повернувся Герой – Олександр Сергійович ПУГАЧ.
Прощання з українським Воїном відбулося на Алеї Слави. Провести Захисника в останню дорогу прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі та небайдужі мешканці громади.
У скорботі присутні схилили голови та вшанували пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Літію за загиблим бійцем відслужили священнослужителі Православної церкви України.
Зі словами співчуття до рідних звернулася заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілія ГОРОДЕЦЬКА: «Сьогодні – день скорботи та болю, який важко передати словами. Ми зібралися, щоб попрощатися з Героєм – Олександром ПУГАЧЕМ, який віддав своє життя за нашу свободу, за мирне небо над Україною, за кожного з нас. Україна втратила вірного Захисника, громада – мужнього Воїна, на якого можна було покластися у найважчі миті. Низько схиляємо голови перед подвигом нашого земляка! Світла пам’ять та вічна шана Герою!».
Олександр Сергійович ПУГАЧ народився 27 травня 1971 року в селі Біловод. Виховувався у багатодітній родині, де був передостаннім із п’яти дітей. Закінчив вісім класів Біловодської школи.
У 1987 році Олександр вступив до Сумського училища культури, де здобув фах керівника художньої самодіяльності. У 1990 році проходив строкову службу у Десні, де грав у військовому оркестрі на кларнеті. Чоловік мав багатогранний музичний талант: володів грою на різних музичних інструментах – клавішних, гітарі, баяні, а також самостійно писав пісні.
Під час проходження строкової служби одружився. У цей період у подружжя народилася донька. Згодом у родині зростало троє дітей – дві доньки та син. Олександр Сергійович був турботливим і люблячим батьком, для якого сім’я завжди залишалася головною опорою в житті.
Після армії працював у Бобрицькому будинку культури на посаді художнього керівника. Активно долучався до численних заходів у Біловодському будинку культури, був учасником вокально-інструментального ансамблю та солістом.
Також працював на Філії «Біловодський елеватор» СТОВ «Дружба-Нова» на посаді робітника-апаратника оброблення зерна.
15 січня 2023 року Олександр отримав повістку, а вже 19 січня вирушив на фронт. Як і син, пішов служити, бо переконаний, що не може залишатися в безпеці, поки його родина та країна потребують захисників.
Пройшовши базову загальновійськову підготовку у Житомирі, воїн служив водієм у 31-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Воював на передовій Донецького напрямку.
Захисник мав позивний «Музикант». За характером був добрим і щирим, товариським, завжди готовим прийти на допомогу. Веселий та життєрадісний, з прекрасним голосом, він любив співати навіть у найскладніші моменти.
Після одного з бойових завдань тривала невизначеність. Два роки і чотири місяці Олександр вважався безвісти зниклим – і ніхто не знав, де він: у бою, у полоні чи серед руїн війни. Лише після двох експертиз ДНК стало відомо найстрашніше…
4 червня 2023 року рядовий Олександр ПУГАЧ загинув на Донеччині під час виконання обов’язків військової служби.
Герою назавжди 52 роки…
Залишилися згорьовані дружина, троє дітей, сестра, два брати, племінники та троє внуків.
Щирі співчуття рідним та близьким Захисника! Нехай наш Воїн віднині охороняє українське військо з небес. Його ім’я назавжди житиме в нашій пам’яті, а подвиг стане прикладом відданості і любові до Батьківщини.
Вічна шана і вічна пам’ять Герою – Олександру Сергійовичу ПУГАЧУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
