Сьогодні Роменська громада знову з болем у серці стоїть перед гіркою втратою. Війна, яка прийшла на нашу землю, нещадно забирає найкращих, залишаючи після себе лише біль, сльози й порожнечу. Вона не питає, чи були в людини мрії, чи будувала вона плани на майбутнє. Вона просто обриває життя…
Знову Роменську громаду спіткала невимовна втрата – «на щиті» до рідного дому повернувся Олександр Анатолійович ХІМІЧ.
Мешканці Роменської громади зібралися на Алеї Слави, щоб віддати шану та попрощатися з нашим земляком, Воїном, для якого обов’язок перед Батьківщиною був не просто словами… Навколішках, живим коридором, з національною символікою зустріли та провели Воїна в останню дорогу.
Віддати останню шану Герою прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади.
У вись здійнялась спільна молитва. Всі присутні схилили голови і молилися за спокій душі загиблого воїна Олександра ХІМІЧА.
Від імені усієї громади зі словами скорботи, суму і співчуттів звернувся до рідних міський голова Олег СТОГНІЙ: «Скільки сліз та людського болю відчуло це місце прощання за Героїв, які полягли за Україну і за мирне небо над нами у боях з рашистською ордою… Сьогодні знову ми проводжаємо в останню дорогу земляка, воїна, патріота, сина, батька, брата, якому судилося прожити 46 роки, віддавши своє життя за Україну. Для всіх нас Олександр ХІМІЧ був, є і буде прикладом мужності і відваги , гідним оборонцем. Він загинув за мир, за правду, за рідну мову, за рідну землю. Він той, що виборював нам майбутнє! Він тепер назавжди у строю Небесного війська…»
На честь Героя звучав Гімн України, який гучно пронизував небо. Присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі Воїна-Захисника. Адже Він був справжнім патріотом, щирим і добрим, а ще відважним та самовідданим бійцем.
Олександр Анатолійович ХІМІЧ був людиною честі. Його життя могло б тривати ще довгі роки, у нього були свої плани, мрії, прагнення. Але війна змінила все. Вона вирвала його з життя так само несправедливо, як і тисячі інших українських захисників…
Наш Захисник Олександр Анатолійович ХІМІЧ народився 13 січня 1979 року в місті Ромни. Закінчив Погожокриницьку школу, в Ревутинському ПТУ Кролевецького району здобув фах шофера. Згодом проходив строкову службу.
Працював будівельником, охоронцем. Але головним покликанням Олександра ХІМІЧА стала служба Батьківщині. У 2015 році його було призвано в АТО, а вже через деякий час він добровільно підписав контракт на проходження військової служби. Отримав посвідчення учасника бойових дій.
У нього були золоті руки, любив займатися ремонтом та будівельними роботами, завжди виявляючи майстерність у своїй справі. За характером був спокійним, доброзичливим, завжди приходив на допомогу, ніколи не відмовляв у підтримці.
Повномасштабне вторгнення росії на нашу землю, повернуло Олександра ХІМІЧА в стрій. 11 лютого 2023 року він був призваний на військову службу Роменським військкоматом. Був частиною стрілецького батальйона “Шквал”. Побратими дали йому позивний «Санчо». Олександр був щирим, не нарікав на труднощі, а вдома намагався не говорити про війну, беріг рідних від зайвих тривог. Коли його запитували про службу, він відповідав: “Про війну не варто говорити” – і завжди запевняв, що у нього все добре.
У кінці березня 2025 року останній раз був у відпустці, але на жаль, після повернення на службу серце Воїна не витримало…
27 березня 2025 року водій стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого батальйону ШКВАЛ 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Захисник Олександр Анатолійович ХІМІЧ помер під час виконання військової служби.
Захиснику навіки 46 років…
Батьки втратили сина, брат – брата…
Олександра ХІМІЧА пам’ятатимуть як мужнього Воїна, відповідального товариша та вірного друга… Його життя було сповнене праці, боротьби та відданості Україні. Він мріяв про мир, про повернення додому…
У скорботі низько схиляємо голови перед життєвим подвигом нашого Захисника…
Світлий спомин про Олександра назавжди залишиться в серцях, спогадах його бойових побратимів, родичів та земляків…
Світла пам’ять і вічна слава Герою – ХІМІЧУ Олександру Анатолійовичу!
