НАВІКИ В ПАМ’ЯТІ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ – ВІКТОРОМ ОРЛОМ
Війна триває. І вона щодня забирає в нас найкращих – тих, хто не вагаючись став на захист рідної землі. Сьогодні Роменська громада віддала останню шану Воїну-Захиснику, уродженцю Андріяшівської громади – ОРЛУ Віктору Володимировичу.
На Але Слави з живими квітами рідні, друзі, керівництво громад, побратими та небайдужі мешканці схилили голови в скорботі, дякуючи воїну за відданість і незламну боротьбу… Священнослужителі провели заупокійну службу, молячись за вічний спокій душі Героя.
«ОРЕЛ Віктор Володимирович серцем і долею завжди був з Україною. Він жив, працював, захищав країну… Віктор зробив свідомий вибір – бути зі своєю країною в найтяжчий її час. На жаль, війна забирає не лише на передовій. Низькій уклін перед родиною Захисника. Світла пам’ять Воїну, якому назавжди 30 років!» – зі скорботним словом звернувся очільник громади Олег СТОГНІЙ.
ОРЕЛ Віктор Володимирович народився 25 жовтня 1995 року в селі Нова Гребля. В 2011 році закінчив Новогребельську загальноосвітню школу l-lll ступенів.
Після чого вступив на навчання до Роменського професійно-технічного училища, де згодом здобув професію столяр будівельний.
В 2015 році створив власну сім’ю, одружився. Того ж року народилася донечка. Здавалося б щастю не має меж, але раптом на його шляху постало горе – втрата батька.
Для Віктора це стало важким випробуванням, яке він переживав з глибоким сумом та болем.
У мирному житті Віктор був вмілим електрозварювальником. Будь-яке завдання при будівництві ангарів демонструвало його справжню майстерність в своїй справі та уважність до деталей.
Він залишив по собі не лише добру пам’ять, а й зроблене своїми руками. Віктор був людиною світлої душі та золотих рук. Багато хто знав його як майстерного столяра та електрозварювальника. Його праця втілена у багатьох будівлях, а особливий слід він залишив, працюючи над Ярошівською капличкою — місцем, де тепер за нього підноситимуться молитви.
У вільний час любив рибалити. Його серце було завжди відкрите до людей, але водночас вразливе.
29 серпня 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшовши навчання, був на посаді стрільця-снайпера 3 аеромобільного відділення, 3 аеромобільного взводу, 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
3 грудня 2025 року Орел Віктор зник безвісти, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі населеного пункту Котлине, Покровського району, Донецької області.
Два місяці родина не припиняла пошуки, трималася за останню надію, вірила та молилася про диво.
Але 13 лютого 2026 року після проведеної експертизи ДНК надійшло трагічне підтвердження.
Віктору назавжди 30…
Боляче від того, що його життєвий шлях обірвався так рано. Віктор ОРЕЛ віддав найдорожче – своє життя – за наше мирне майбутнє. Доки ми будемо пам’ятати його голос, усмішку та добрі справи – він з нами. У наших серцях, у наших думках.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю захисника. Висловлюємо глибокі співчуття родині Віктора – матері, доньці, сестрі, рідним, близьким та всім, хто знав і поважав полеглого захисника.
Жодні слова не здатні зменшити біль утрати, проте вся громада розділяє з вами це горе.
Вічна пам’ять і вічна шана Герою України – Віктору Володимировичу ОРЛУ!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
